«При всьому своєму галасі і люті проти режиму Путіна, він (Бєрєзовскій) був його повитухою. Будучи радником «сім`ї» Єльцина він забезпечив його безпечний відхід з Кремля. Після дефолту і девальвації влітку 1998 року хворий президент дуже боявся. У Думі зростав тиск щодо імпічменту. Бєрєзовскій рішуче підтримав тихого світловолосого чиновника, відомого своєю лояльністю і ефективністю, який став першим прем'єр-міністром, а потім президентом… Але Путін виявився набагато більш потужним, ніж вважали його прихильники. З боку Бєрєзовского, який на той час контролював один з провідних телевізійних каналів, було нерозумно протестувати проти намагань президента контролювати з Кремля всі ЗМІ. Він втік за кордон і з розкішного офісу в Лондоні почалася пристрасна кампанія з обливання брудом колишнього протеже», – пише він.
В той же час, Лукас підкреслює, що ця ситуація створила дилему для антипутінської справи.
«З одного боку, було зручно мати багатого і енергійного суперника… Але зв'язок з Бєрєзовскім був також отруйним для опозиції вдома. Для багатьох росіян він уособлює жадібність і анархію 90-х років, коли група безжальних аферистів захопила контроль над національним багатством, зубожілим населенням, отримуючи казкові вигоди для себе. Цей процес зробив «демократію» лайливим словом – люди жадали стабільності. Це підготувало грунт для фаустівської угоди, запропонованої Путіним і його колишніми друзями з КДБ: відмовитися від дивної свободи 90-х років в обмін на передбачуване процвітання. Для Кремля, Березовський був ідеальним ворогом. Всіх критиків можна було охрестити його маріонетками», – підкреслює експерт.
Читайте також: Віктор Єрофєєв: «Владімір Путін втратив статус «улюбленого царя»
Тому Лукас вважає, що «смерть олігарха у вигнанні може тепер дати російській опозиції шанс перебудуватися».
«Зрештою, Бєрєзовскій залишився без грошей, а його репутацію було зруйновано.
Вигравши в попередні роки дві гучні справи про наклеп у Лондоні, у 2012 році він переоцінив себе в катастрофічному позові проти іншого олігарха Романа Абрамовіча. Він не тільки поніс колосальні судові витрати, але суддя затаврувала його як нечесного і ненадійного свідка. Він страждав від боргів і судових позовів: його таланти зовсім не підходили для життя в реальній ринковій економіці.
Тепер Кремль стверджує, що незадовго до своєї смерті, Бєрєзовскій написав листа Путіну, благаючи вибачення і сказав, що хотів повернутися в Росію.
Я волів би, щоб це було правдою, бо тоді б прояснилось важливе питання. Причина, чому він не любив Путіна – не в тому, що вони були опонентами, а в тому, що вони були конкурентами», – додає Лукас.