Східне партнерство від 2009 року, коли в суперечливому пориві оптимізму Європейський Союз спробував зблизитися з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною, слід перезавантажити за допомогою нового політичного меседжа, який має бути практичним і переконливим, а не амбітним. Про це на сторінках Тижня пише британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.
За його словами, партнерство досі в підвішеному стані, і наступним червоним днем тепер уже старого й потертого календаря буде 24 листопада, на яке призначено саміт у Брюсселі. Напередодні, минулого тижня, відбулася конференція у двох локаціях: у Тбілісі й на озері Комо (Італія) в гостьовому комплексі Фонду Конрада Аденауера, який профінансував захід.
«У Східному партнерстві варто багато що змінити. Можливо, більше зосередитися на Білорусі й висунути жорсткіші умови Азербайджану, де нині режим став більш репресивним. Однак передусім слід перезавантажити Східне партнерство за допомогою нового політичного меседжа. Він має бути практичним і переконливим, а не амбітним: Росія добре вміє ловити Захід на блефі, коли відчуває нещирість», – йдеться в матеріалі.
Лукас наводить слова одного з учасників конференції, який вважає, що непоганим проміжним варіантом могло б стати членство в Європейській економічній зоні (ЄЕЗ). Це передбачає вільну торгівлю та доступ до вільного ринку, а також більш-менш вільне пересування людей територією ЄС, але без членства в інституціях ЄС, де ухвалюються рішення (Європейській раді та Європейському парламенті). Можна також розглянути доступ до структурних фондів ЄС і підтримку європейців у розвитку інституцій у країнах Східного партнерства. За кілька років розвитку в цьому напрямі повноправне членство в Євросоюзі видаватиметься імовірнішим.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»