Роб Маршалл, визнаний режисер, чиї перші три фільми «Чикаго», «Щоденник гейші» та «Дев’ять» зібрали загалом 23 номінації на «Оскара», каже, що четверта частина хітових «Піратів Карибського моря» якнайкраще доповнить його колекцію успіху. «Я завжди хотів зняти класичне пригодницьке кіно. Хтось, певно, спершу думав, ніби в цей спосіб я віддалюся від робленого. Але я так не вважаю; це радше розширення моїх творчих меж, особливо тому, що екшн узагалі – це така собі хореографічна постановка. В «Піратах» дію, мов танець, розписано за міліметрами. Щоб послідовність рухів мала добрий вигляд, їх треба ретельно поєднувати, як детальну мозаїку, а це схоже на танець. Дія має містити історію та розвиток персонажа».
Джонні-Горобець і компанія
Крім того, це була чудова нагода попрацювати з Джонні Деппом, чого Маршаллові хотілося вже давно. І він не розчарувався. «Багато років мені казали, що з нас вийшла б класна команда й мені сподобалось би працювати з ним, та і йому зі мною теж. Він надзвичайна особистість, бо не тільки геній і творчий двигун, а ще й добра, вдумлива та вишукана людина. Я справді відчуваю: він мовби з іншого часу. Приходить на майданчик – тисне всім руки. В нього вистачає часу переконатися, що вся команда в доброму настрої. У нього висока професійна етика, але він не зануда. Навпаки, дуже кумедний, ми постійно реготали. Графік нас виснажував, усе відбувалося швидко, мали купу роботи над величезними декораціями, але завдяки Деппові завжди було весело».
Цього разу Джек Горобець шукатиме фонтан молодості, за яким полює і екзотична небезпечна банда його суперників: дехто, наприклад Барбосса, якого грає Джеффрі Раш, був і в попередніх частинах, інші, як-то лихий Чорна Борода (Ієн Макшейн) та його донька Анжеліка (Пенелопа Крус), у сиквелі новенькі. «Основний рушій фільму – гонитва суперників за трофеєм. Звісно ж, у процесі з’являються різні повороти з різними персонажами. Чи не найбільше я люблю цю історію за її простоту і швидкість головної лінії розповіді. Для мене все завжди починається з однієї точки – фабули й персонажа», – підсумовує Маршалл.
Із Пенелопою Крус режисер уже працював раніше, 2009 року над стрічкою «Дев’ять», саме тоді вони подружилися. Каже, в теперішній ролі побачив її відразу: «Ніхто інший мені й не спадав на думку. То мала бути акторка, яка змогла б іти в ногу з Джонні, дорівнятися до нього в усьому. Персонажеві мало не бракувати чуттєвості, гумору, сили; це мусила бути розумна, вправна й хитра піратка, як Горобець». Під час фільмування Крус завагітніла, що трохи ускладнило процес. «Зйомки затягнулись, і ми мусили думати, як її знімати. Багато моментів, де було б видно форми, відпрацювали відразу, поки ще не стало так помітно», – пригадує режисер.
Маршалл радів і перспективі потрудитися з легендарним рокером Кітом Річардсом. Гітарист Rolling Stones повертається на чергову блискучу епізодичну роль Капітана Тіґа. «Він дуже приємна людина, веселий і самокритичний, – каже Роб. Після того, як ми відзняли його епізод, я сказав: «Кіте, це було чудово, я вражений!» А він із хитрою посмішкою: «Не бачив ти мого Гамлета».
Видовищні декорації
«Пірати Карибського моря: На дивних берегах» зняті повністю в 3D-форматі, що дає аудиторії змогу глибше відчути дію, як каже Маршалл. Але то був великий виклик для режисера та його команди: «Ми почувалися першопрохідцями, бо тривимірне кіно рідко знімають у таких віддалених місцях. Більшість фільмує з декораціями, на блакитному тлі, або у 2D, а потім конвертує у 3D. Ми везли делікатні камери в джунглі, на пляжі, в печери й на кораблі. То було непросто. Багато чого дізнавались у процесі».
У. Т: Усі стрічки цієї пригодницької кіноепопеї дивовижно багаті на зйомки природи. Розкажіть про локації, які ви знайшли для четвертих «Піратів…»
– Фільмування відбувалося в різних місцях. Ми були на Гаваях, – там дуже красиво, справді є що знімати, а саме на островах Кауаї та Оаху. Перший із них бачиться особливо тропічним, бо ж весь укритий казковими джунглями, водоспадами й печерами. Що ж до другого, то там ми працювали здебільшого на воді. Нічого не зрівняється з тим, коли сідаєш на корабель, випливаєш у море і там знімаєш.
У. Т: На початку стрічки показано велику гонитву вулицями старого Лондона. Ця сцена, мабуть, далася найважче?
– Більшість епізоду ми фільмували в історичному передмісті Лондона, Грінвічі. Мені це місце подобалося своєю ізольованістю; можна було справді перекрити його й відтворити атмосферу того часу. Але найважчою частиною роботи виявивсь епізод із русалкою. Чорна Борода зі своїм екіпажем зважуються на ризиковану подорож до бухти Білого Мису, де живуть легендарні русалки, аби зловити одну-єдину. Ту сцену ми знімали на Гавайях у казковій бухті Галона. Фільмування було непросте й довге, часто тривало цілу ніч, із численними трюками й підводною роботою. Всі наші персонажі гасали в мокрих костюмах туди-сюди. Зйомки тієї частини були однозначно найскладніші.
У. Т: Цікаво дізнатися про нових акторів. Ієн Макшейн грає Чорну Бороду. Як його вибирали?
– Ну, тут ми довго не думали. Джонні Депп, продюсер Джеррі Брукгаймер і я почали переглядати довжелезний перелік акторів і коли дійшли до Ієна Макшейна, стало відразу зрозуміло, кому втілювати Чорну Бороду. Він може виконувати злі ролі, але на цьому тлі все одно проглядається якась смішинка. Просто в нього свій погляд на речі.
У. Т: У вас іще знімалася молодь – Сем Клафлін і Астрід Берґес-Фрізбі. Процес відбору нових облич був непростим?
Так, нам довелося пошукати. Ми дивилися на кандидатів із Європи та США. То був довгий процес, переглянули сотні акторів. Та коли залишилися фіналісти, стало зрозуміло, хто вирізнявся найбільше. Сем надзвичайний актор і дуже красивий, а ще в нього є повний набір потрібних рис: почуття гумору, харизма, фізична форма теж відмінна; взагалі-то він добрий футболіст. Астрід грає роль таємничої русалки, тож ми шукали когось наче не з цього світу. В неї це відразу впадало в око – якась ефемерність. А коли ми поставили їх до пари, то знали, що вибір зроблено правильно.
БІОГРАФІЧНА НОТА
Роб Маршалл починав кар’єру як театральний режисер і хореограф. За роботу на Бродвеї – мюзикли «Кабаре», «Маленька я», «Кляті янкі» та «Поцілунок жінки-павука» – отримав шість номінацій на британську премію «Тоні». У його фільмографії – «Щоденник гейші» (стрічка, що здобула трьох «Оскарів»), «Чикаго» (теж відзначене Американською кіноакадемією, але вже в шістьох номінаціях, зокрема за найкращий фільм) і мюзикл «Дев’ять», за основу якого було взято фільм Федеріко Фелліні «Вісім з половиною».