Восьма розповідь літературознавця Ростислава Семківа з циклу «Український сміх», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium».
У ній ідеться про кілька помітних творів для дітей, написаних в 50-60-х роках, що стали перлинами української дитячої літератури й позначені яскравим комізмом.
Тогочасні утиски вільного письменства спонукали багатьох письменників вдатися до «безпечнішої» дитячої літератури, уникаючи прямих ідеологічних конфронтацій, що неминуче мали трапитися в «дорослих» творах. Тому показовим був прихід у дитячу літературу знаного гумориста Павла Глазового, що не мав можливості писати правдиву сатиру для дорослих, а конформуватися не хотів.
Так постав захопливий дитячий епос «Про відважного Барвінка та Коника-дзвоника», першу частину якого написали в співавторстві Павло Глазовий та Богдан Чалий. Це чудова героїчна поема, присмачена сливе котляревським гумором, в якій зловмисників побивають весело й з посмішкою. Пізніше Чалий уже сам написав ще три частини поеми, просякнутих ідеологією, проте все одно дотепних – Глазовий, який вигадав стартових персонажів (Барвінка, Ромашку, Тхоряку й т. д.), зробив їх надто яскравими й вони далі наче самі чинили опір заганянню їх у вузькі рамки радянщини.
Іншим геніальним українським дитячим письменником був Всеволод Нестайко. В лекції аналізуємо його «Тореадорів з Васюківки» та «Надзвичайні пригоди в лісовій школі», що для дітей того часу стали власним Гоґвортсом з дрібку готичними, проте завше веселими пригодами.
Наприкінці кілька слів сказано про гумористичні вірші для дітей Василя Симоненка, що, поза тим, містять доволі в’їдливі сатиричні елементи, котрі мали б відчитати й відчитували тогочасні дорослі.