Вимоги дистанційної війни майбутнього об’єктивно зумовили також докорінні зміни у сфері розвитку морських озброєнь. З огляду на це США, союзники по НАТО, а також низка інших країн світу активно працюють над розробленням та розгортанням нових морських (надводних та/або підводних) безекіпажних апаратів-роботів різного призначення.
За прогнозами, такі системи матимуть дистанційне управління в напівавтоматичному режимі. Також у перспективі вони діятимуть цілком автономно, не вимагаючи численного обладнання й особового складу на борту тощо. Одна з прямих переваг такого підходу — їхня вартість.
Безпілотні платформи вирізнятимуться універсальністю по місіях (приховане патрулювання акваторій, спостереження, розвідка, картографування, мінування й розмінування, цілевказівка для інших бойових засобів, самостійне завдавання ударів по ворожих цілях тощо).
Для України, держави двох морів, економіка якої залежить від можливості експорту власної продукції морем, розвиток таких безпілотних систем має особливе значення. В умовах відкритої агресії наша країна, яка не мала власного флоту, опинилася перед перспективою морської блокади. Уже на початку відкритого вторгнення агресор, захопивши острів Зміїний, заблокував або захопив усі основні порти України на Чорному й Азовському морях.
Наступним кроком мала бути висадка в лютому — березні 2022 року стратегічного морського десанту в районі Одеси. Для цього росіяни заздалегідь зосередили в Чорному морі потужне десантне угруповання з кораблів трьох флотів — Чорноморського, Балтійського й Північного — загалом 13 великих десантних кораблів (ВДК). Десант мав з’єднатися з ударним угрупованням, що наступало в напрямку Одеси суходолом, а також з російськими силами в Придністров’ї, відрізати Україну від моря й змусити капітулювати.
За таких умов потреба протидії противнику на морському напрямку була очевидною. Навіть після потоплення 14 квітня ракетного крейсера «Москва» (що позбавило потенційний ворожий десант прикриття з повітря), а також зупинки ЗСУ просування противника в районі Вознесенська загроза з морського напрямку зберігалася. Для її нейтралізації за межами 300-кілометрової дальності дії наших крилатих ракет берегового базування був потрібен далекобійніший ударний компонент.
Такою «довгою рукою українських ВМС» стали дистанційно керовані морські безекіпажні катери (МБЕК або БЕК), які створили в рекордно короткі терміни з використанням цивільних технологій і світових тенденцій розвитку цього напряму. За версією СБУ, ідея створення ударних надводних безпілотників належить бригадному генералові СБУ з позивним Хантер, який запропонував ключове й революційне рішення — встановити термінал Starlink на морський безпілотник і забезпечити йому супутниковий канал зв’язку й управління.
Читайте також: «Довга рука ВМСУ», або Війна майбутнього на Чорному морі
Зі свого боку на прохання Служби командувач ВМСУ віцеадмірал Олексій Неїжпапа залучив до цього команду фахівців, яка взяла участь у розробці першого проєкту ударного безекіпажного катера й системи дистанційного управління.
За основу взяли канадський цивільний гідроцикл з потужним бензиновим двигуном Rotax і водометним рушієм у кормовій частині. Корпус дрона мав максимально полегшену конструкцію і виготовлявся з алюмінію та пластику. На борту розмістили вибуховий заряд (100- або 250-кілограмова авіабомба) з двома детонаторами контактної дії в носовій частині, які спрацьовували в момент зіткнення дрона з бортом ворожого корабля й ініціювали вибух бойової частини. Прийнята система дистанційного управління забезпечувала керування 5,5-метровим дроном і вихід в атаку на обрану ціль на відстані до 400 кілометрів від пункту управління. Перші зразки дронів пройшли випробування вже в липні 2022 року.
Також в Україні організували підготовку операторів і створили перші у світі спеціалізовані підрозділи, відповідальні за бойове використання морських безекіпажних (безпілотних) платформ. Спочатку це були структурні підрозділи СБУ і ГУР МО (Group 13), а в серпні 2023 року у складі ВМС ЗС України створили 385 окрему бригаду морських безпілотних комплексів спеціального призначення (385 ОБр МБпКСП).
Першою операцією з використанням нового виду зброї мала стати атака вночі проти 17 вересня 2022 року флагманського фрегата «Адмирал Макаров» у Севастопольській бухті. Але вже після прибуття в район операції перших катерів там несподівано зникло покриття системи Starlink, що внеможливило зв’язок з ними та управління. За даними керівників операції, це нібито відбулося через очільника SpaceX Ілона Маска, який наказав вимкнути зв’язок через власне небажання «брати участь в операції проти російського флоту та ескалації війни».
І хоча пізніше Пентагон на підставі чинного багатомільйонного контракту все ж таки змусив Маска відновити покриття Starlink над Кримом, першу атаку з використанням морських дронів фактично зірвали. Ба більше, один з тих, що залучили до операції, розстріляли ворожою авіацією, і дрон вибухнув у морі. А другий утратив управління й вискочив на берег поблизу Севастополя, де потрапив до рук противника. Напевно, той ретельно вивчив несподіваний трофей і зробив потрібні висновки. За таких умов варто було очікувати посилення противником заходів для захисту Севастополя з моря, що спонукало українську сторону прискорити підготовку до нової, масштабнішої атаки.
У ніч перед 29 жовтня 2022 року відбулася перша у світі комбінована дистанційна повітряно-морська дронова атака на добре захищену військово-морську базу. Під прикриттям дев’яти повітряних дронів, які відволікали на себе увагу, сім безекіпажних катерів атакували російські кораблі на рейді Севастополя, водночас два або три катери прорвалися всередину Північної бухти й завдали вибіркових ударів по кораблях біля причалів.
Відео цих атак, яке оприлюднило Міністерство оборони України, дає змогу оцінити ефективність ударів. Щонайменше морські дрони пошкодили три кораблі, зокрема фрегат «Адмирал Макаров», тральник «Иван Голубец» і ВДК. Також зафіксували пожежу на сховищі паливно-мастильних матеріалів.
Утім, успіх атаки на Севастополь більше полягає не у фактично завданій противнику матеріальній шкоді, а в проєкції загрози, з якою ворогу довелося рахуватись. Тим паче вже 17 листопада український морський дрон дістався ще й гавані Новоросійська.
Противнику дійсно довелося вживати термінових заходів для боротьби з новою загрозою. Зокрема, проти морських дронів ефективно використовують авіацію, наприклад гелікоптери. Посилили фізичний захист Севастополя й інших портів, а кожний вихід у море або повернення на базу для російського флоту перетворилися для окупантів на справжню операцію із залученням авіації та бойових катерів.
Удосконалення конструкції дронів надалі
З урахуванням досвіду першого бойового застосування морських дронів виникла потреба усунути виявлені недоліки, такі як недостатня маса бойового заряду й дальність ходу. Також удосконалення потребували обводи корпусу, які мали забезпечувати більшу прихованість платформи. Усе це врахували в чергових аналогах, невдовзі прийнятих на озброєння підрозділів ГУР МО (Magura V5) та СБУ (Sea Baby).
БЕК Магура V5, експонат Національного Військово-історичного музею України. Фото автора
Magura V5 має довжину 5,5 метра й ширину 1,5 метра та водотоннажність 1000 кілограмів. Крейсерська швидкість — 22 вузли, а максимальна — 42. Дальність дії — 833 кілометри. Корисне навантаження — 320 кілограмів, автономність — до 60 годин, а для навігації залучили автоматичний супутниковий GNSS, інерціальний і візуальний канали. Бортова апаратура забезпечує передачу до трьох відеопотоків HD.
Проєкт розробила в листопаді 2022 року компанія «СпецТехноЕкспорт». Крім ударної місії катер може здійснювати спостереження, розвідку, патрулювання, пошуково-рятувальні роботи, протимінну боротьбу тощо. Серед переваг платформи також прихованість і висока маневровість. Простоту й оригінальність конструкції цих дронів високо оцінив навіть противник, до рук якого за різних обставин у листопаді 2023-го та травні 2024 року потрапили два таких катери.
БЕК Магура V5, експонат Національного Військово-історичного музею України. Фото автора
Багатоцільовий БЕК Sea Baby, який створили під егідою СБУ, вирізняється дещо більшими розмірами (довжина — шість метрів) і водотоннажністю до п’яти тонн. Маса бойової частини — 860 кілограмів. Також існують версії цієї платформи із чотирма вогнеметами РПВ-16, із шістьма направляючими для РСЗВ «Град», з дистанційно керованим 12,7-міліметровим кулеметом, з пристроями для транспортування й постановки двох неконтактних донних морських мін загородження тощо. Системи управління й навігації — аналогічні Magura V5.
Також під егідою СБУ створили швидкісний БЕК «Козак Мамай» довжиною 6 метрів, з корпусом із куленепробивного матеріалу й бойовою частиною в 450 кілограмів. Він також може служити як ретранслятор для розвідки або як платформа для інших засобів ураження.
На початку червня 2024 року оприлюднили інформацію про новий БЕК Stalker 5.0. Він має довжину 5 метрів, ширину понад 1,2 метра й двигун у 60 кінських сил. Максимальна швидкість — 40 вузлів, крейсерська — 30. Дальність дії — 600 кілометрів. Маса бойової частини — 150 кілограмів. Може служити як логістична платформа для доставлення озброєння, спорядження й провізії в спеціальному відсіку, а також для розвідки та патрулювання прибережної зони й річок. Модель дещо поступається ТТХ Magura V5, однак вона майже в п’ять разів дешевша ($270 тисяч).
БЕК Магура V5, експонат Національного Військово-історичного музею України. Фото автора
6 березня 2024 року генерал Хантер представив нову універсальну багаторазову безекіпажну платформу «Авдіївка», що вирізнялася більшими розмірами й можливістю розміщення різних варіантів озброєння, склад якого не розголошується. Корисне навантаження дрона становить понад 1000 кілограмів, а дальність ходу — понад 1000 кілометрів. Не можна виключати, що йдеться про дрон-носій FPV-дронів, який показали на відео від ВМСУ в грудні 2024 року.
Відомий британський військово-морський експерт Хай Саттон на підставі доступного відео ВМСУ зробив реконструкцію зовнішнього вигляду нової української безекіпажної платформи. На думку експерта, такий «кишеньковий авіаносець» («дрононосець») може нести 4 FPV-дрони, які зберігаються в ангарі, обладнаному в центральній частині корпусу. Відкидні люки дають змогу БПЛА коптерного типу стартувати прямо з ангара й повертатися після завершення місії.
У кормовій частині розташований спеціальний відсік для розміщення потужних підривних зарядів або морських мін загородження. Опціонально така платформа також може служити і як дрон-камікадзе, про що свідчить наявність у носовій частині контактних детонаторів боєзарядів.
З появою морських платформ-носіїв FPV-дронів під загрозою вибіркового знищення опиняються не лише ворожі кораблі, а й інші важливі цілі (РЛС, засоби ППО, прибережні аеродроми тощо) і навіть гелікоптери, які становлять загрозу для українських ударних катерів. А географію таких ударів точно не обмежуватимуть тимчасово окупованими територіями.
Дрони атакують
За експертними оцінками, лише протягом року після першої комбінованої повітряно-морської операції проти Севастополя кількість атак українських морських дронів становила 52, з яких 8 визнали успішними. Разом із цим географія подій поширилася майже на всю акваторію Чорного моря.
24 травня 2023 року три безекіпажні катери Magura V5 в районі Босфору атакували новітній російський розвідувальний корабель «Иван Хурс» і пошкодили його. Це був перший випадок ураження цілі, яка мала свободу маневру й відстрілювалася. Попри це, один з катерів уразив «Хурса» в лівий борт.
Зовнішній вигляд нового українського морського дрона-носія FPV-дронів, графіка H.I.Sutton
17 липня три дрони Sea Baby підірвали й суттєво пошкодили опори Керченського мосту. Проте спочатку до складу ударної групи входили п’ять таких дронів, тож удар міг бути потужнішим і з більшими наслідками. Але три з них під час переходу в район операції перенацілили на атаку фрегата «Адмирал Эссен», який раптом опинився в зоні досяжності. Утім, на жаль, наздогнати фрегат дрони не встигли, витративши залишки палива, що виключало можливість як долучитися до удару по опорах мосту, так і повернутися на свою базу. Тому ці дрони знищили в морі, підірвавши.
На рахунку Sea Baby також перше у світі успішне дистанційне мінування на морі. За даними генерала СБУ Хантера, це робив один, спеціально переобладнаний у мінний загороджувач, безпілотний катер, який брав на борт дві донні міни. Курсуючи ночами між власною базою і кримським узбережжям, він приховано замінував підхідні фарватери й навіть зовнішній рейд Севастополя. Під час одного рейсу його викрили три патрульні катери типу «Раптор», проте, уразивши один з них із гранатомета, він успішно відірвався від переслідування.
За інформацією The Wall Street Journal, загалом під Севастополем виставили доволі серйозне загородження з 15 мін (кожна із зарядом вибухівки в 180 кілограмів). На них 2023 року підірвалися й зазнали пошкоджень чотири російських кораблі: ракетний корвет «Самум» (14 вересня), патрульний корабель «Павел Державин» (13 жовтня), рятувальний буксир «Профессор Николай Муру» (13 жовтня) і протимінний корабель «Владимир Козицкий» (27 жовтня).
Читайте також: Безпілотні крила України
Одним з районів бойової активності українських морських дронів, за повідомленнями іноземних джерел, була центральна частина акваторії Чорного моря, якою проходила траса «сирійського експреса». Це маршрут, яким користувалися судна, що забезпечували логістику російського експедиційного формування в Сирії, а також доставлення боєприпасів звідти до кримських портів.
1 серпня катери ГУР МО пошкодили в цьому районі патрульний корабель «Василий Быков», який супроводжував судно «Спарта IV», що прямувало із сирійського порту Тартус до Севастополя.
4 серпня морський дрон нового типу «Козак Мамай» атакував на рейді порт Новоросійськ і важко пошкодив ВДК «Оленегорський горняк». Від загибелі цей корабель урятувала лише близькість порту, з якого терміново прибули рятувальні судна й відтягнули до берега.
А 5 серпня в Керченській протоці інший «Козак Мамай» підірвав і пошкодив підсанкційний танкер Sig, який постачав авіаційне паливо для російського угруповання в Сирії.
17 серпня росіяни повідомили про атаку українських катерів на фрегат «Пытливый», який супроводжував чергове вантажне судно, що прибуло із Сирії, а 14 вересня в тому ж районі катери вже вдруге пошкодили патрульний корабель «Василий Быков». Насамкінець у ніч проти 24 вересня катери Magura V5 потопили в порту Чорноморськ на заході Криму два російські десантні катери разом з екіпажами й технікою.
У 2024 році активність українських морських дронів зросла, до того ж принципово змінили тактики їхнього бойового використання. Від намірів уразити й пошкодити ворожі кораблі оператори спецпідрозділу ГУР МО Group 13 перейшли до повного знищення. Зазвичай кожна бойова група становила 5–6 дронів Magura V5.
У ніч проти 1 лютого 2024 року на підході до озера Донузлав вони атакували й потопили великий ракетний катер «Ивановец», 14 лютого 2024-го у відкритому морі поблизу Алупки — ВДК «Цезарь Куников», a 4 березня поблизу Керчі — патрульний корабель «Сергей Котов».
Читайте також: Дронова лихоманка. Чим українці палять Москву й зачищають Чорне море від російського флоту
В усіх трьох випадках нічні атаки по цілях, що рухалися, вільно маневрували й вели вогонь, відбувалися з різних напрямків. Це призводило до розділення вогню бортових вогневих засобів і зменшувало ризик ураження ними катерів, які атакували. Насамперед уражали кормову частину з гвинто-рульовим комплексом, що призводило до сповільнення руху або навіть зупинки цілі. Наступні дрони оператори спрямовували в пробоїни в бортах від попередніх влучань, що призводило до остаточної загибелі атакованих кораблів.
Поряд із цим морські дрони залучають для виконання деяких інших бойових завдань, зумовлених потребами поточної війни. Наприклад, із 23 травня 2024 року кілька катерів Sea Baby, що отримали по шість направляючих для РСЗВ «Град» у межах вогневої підтримки сил української морської піхоти, завдають ракетних ударів по цілях противника на тимчасово окупованій Кінбурнській косі.
У ніч проти 6 грудня 2024 року безекіпажні Sea Baby, оснащені 12,7-міліметровими кулеметами з дистанційним автоматичним наведенням, в акваторії Керченської бухти обстріляли російські літаки, гелікоптери й катери типу «Раптор», які намагалися їх перехопити. Щонайменше один ворожий гелікоптер зазнав пошкоджень і втрат у складі екіпажу.
А вже 7 грудня 2024 року група безекіпажних катерів ВМСУ завдала удару одразу по трьох стаціонарних газовидобувних платформах у Чорному морі біля берегів тимчасово окупованого Криму, які противник використовував для розміщення розвідувальної апаратури (РЛС і РЕБ). Принциповою відмінним і новим у цій атаці стало використання FPV-дронів, піднятих з палуб щонайменше двох морських дронів нового типу.
«Український катер-камікадзе» – обкладинка німецького журналу “Der Spiegel”
Першу платформу підірвали два дрони-камікадзе, які здетонували біля опор, другу — один дрон. А третю платформу атакували з комбінованим використанням різних засобів ураження.
Спочатку FPV-дрон, оснащений системою повітряного підриву, що добре підходить для ураження важливих «м’яких» цілей (РЛС, РЕБ, особовий склад), атакував російських військовиків, що були на платформі й намагалися відстрілюватися зі стрілецької зброї. Після цього платформу також підірвали. За однією версією, для цього використали підривні заряди, за іншою — дрон-камікадзе. В усіх випадках потужні вибухи призвели до пожежі й обрушення конструкцій у воду. А підняті у повітря квадрокоптери також фіксували наслідки ударів.
Насамкінець, 31 грудня 2024 року, майже «під ялинку» українські катери, цього разу модифікованої версії БЕК Magura V5 (по дві зенітні ракети малої дальності Р-73 на кожному), біля мису Тарханкут вперше у світі знищили два російських гелікоптери Ми-8 (разом з екіпажами). Такий фінал можна вважати певною винагородою для авторів модифікації, що означає розв’язання важливого питання прикриття груп надводних дронів від ворожої авіації.
Перша спроба використання зенітних ракет з морського дрона в травні 2024 року зазнала невдачі. Ба більше, сам носій після невдалого пуску першої ракети розстріляв гелікоптер Ка-27 з кулемета, дрон зазнав пошкоджень, і в напівзруйнованому вигляді його захопив ворог.
Висновки й перспективи
За оцінками провідних закордонних експертів, Україна виграє протистояння з противником на морі, зокрема завдяки широкому застосуванню морських дронів, які впливають на розвиток оперативної обстановки загалом. Зі свого боку послаблення ворожого флоту забезпечило прорив морської блокади й успішне відновлення важливого для економіки України морського експорту — передусім зернових культур і промислових товарів.
Поряд із цим від початку березня 2024 року через загрозу атак морських дронів Москві довелося відмовитися від використання морського шляху із Чорного моря до Сирії. Це стало стратегічним ударом по російській логістиці, адже відтоді всі перевезення на цьому напрямку росіяни здійснюють значно віддаленішими маршрутами навколо Європи до Балтійського й Баренцева морів.
Досвід використання й конструкція українських морських дронів ретельно вивчають провідні закордонні, зокрема американські, експерти, які дають їм високу оцінку. Ба більше, перевірені в бойових умовах зразки озброєння й військової техніки українського виробництва напевно матимуть непогану експортну перспективу, і морські дрони — важливий складник цього сегмента. Початок цьому може покласти дрон Magura V5, який останнім часом демонструють на міжнародних оборонних виставках і пропонують на експорт.
Читайте також: Українські надводні дрони: революція у світі морських технологій
Поряд із цим війна триває і нові виклики вимагають розвитку сил та засобів і надалі. Логічним буде припустити можливість озброєння морських дронів торпедами, зокрема протичовновими, ударними крилатими ракетами, засобами розвідки, РЕБ, що підвищить ефективність застосування в складі дронів.
Також важливим завданням для Сил оборони України залишається проблема нейтралізації ворожих кораблів-ракетоносіїв, особливо підводних. За класикою жанру, боротьбу з ними із залученням різнорідних сил та авіації варто починати від берегів противника, тобто від Новоросійська. А тут уже, напевно, більше шансів матимуть українські підводні дрони «Марічка» або «Толока», про розробку яких повідомляли ще 2023 року. Підводні ударні дрони діятимуть більш приховано й матимуть можливість несподівано атакувати ворожі кораблі під час входу / виходу останніх з місць базування, де вони будуть вразливішими, ніж у відкритому морі, зокрема в районах пусків ракет «Калібр».