Процес позачергових передвиборчих перегонів на Донеччині розпочався разом із рекордною червневою спекою, помноженою на безпрецедентні за своїми масштабами й тривалістю відключення води в десятках великих і малих населених пунктах. Проблема виникла у зв’язку з неспроможністю «Компанії «Вода Донбасу» розібратися з боргами населення, більша частина яких — з окупованих територій, та підписати нарешті договір на постачання електроенергії. Щоб привернути увагу до катастрофи, люди зайнялися реєстрацією та підписанням петиції на сайті Верховної Ради, одноосібно й масово зверталися до місцевої та обласної влади, виходили на акції протесту, перекривали дороги. І на проблему з водопостачанням, яка за роки війни тільки загострюється, звернули увагу, проявляючи себе навіть до реєстрації в ЦВК, кандидати, які планують бути обраними: писали клопотання, публічно обурювалися бездіяльністю влади, нарікали на «старих політиків», які не хочуть вирішувати питання. Але стратегічно це ще жодним чином не актуалізувалося в передвиборчих програмах партійних чи мажоритарних кандидатів.
Натомість риторика щодо «дивовижного» повернення окупованих територій (а з цим фактично розв’язання всіх проблем) звучить на цих перегонах дуже потужно з «динаміка» представників — вихідців із Партії регіонів. Наприклад, Олег Недава з «Нашого краю», який збирається йти в парламент від Слов’янська самовисуванцем, не приховує та чітко артикулює свої першочергові плани: «Об’єднаємо Донбас — об’єднаємо всіх». Шлях до об’єднання він бачить через проведення виборів до Донецької обласної ради по всій території області. Для цього потрібні перемовини з Москвою, яка гарантувала би безпеку таких перегонів. Він упевнений, що саме цих змін вимагають люди, і зовсім не згадує про факт воєнної агресії Росії та окупації території. І така риторика — потужний меседж виборів від цих сил, які висувають своїх кандидатів у кожен округ без винятку, навіть якщо хтось реєструватиметься як самовисуванець. Але цікаво, що на деяких із них за одне місце боротиметься кілька колишніх однопартійців. У тому ж таки Слов’янську з Недавою конкуруватиме чоловік Наталії Королевської Юрій Солод («За життя») та сьогоднішній мер міста Вадим Лях («Опозиційний блок»).
Читайте також: У пошуках консерваторів
Традиційно представники колись монолітної Партії регіонів, що за останні п’ять років розповзлися по різних об’єднаннях, на Донеччині відчувають себе більше ніж комфортно. Вони мають доволі широку медіа-підтримку та адмінресурс, тому у високих відсотках під час голосування за партії впевнені: середньостатистичний оповиборець не дуже цікавиться партійними списками, не розуміється на сучасних викликах на кшталт праймериз, не відчуває потреби в спілкуванні з партією й навіть уже не вимагає підкупу. Саме тому на Донеччину не дуже поспішають інші політичні сили з масштабними проектами: у можливість вкрасти голоси «по-серйозному» не вірить ніхто. У цьому регіоні не заплановано туру «Голосу», не відчувається великої активності об’єднаних націоналістів чи бютівців, не обіцяє жодних масштабних подій «Слуга народу». Кількість своїх прихильників тут приблизно знає кожна сила, і найчастіше вони не потребують додаткових стимулів. Дещо розгубленою здається «Європейська cолідарність», яка складається з представників БПП, що не пішли після програшу президента, але вони теж мають певну кількість прихильників, яких після жорсткого протистояння на президентських перегонах не треба агітувати та вмовляти. Ймовірно, що така політика фактичної відмови від спротиву обґрунтована чіткими статистичними даними та сухим розрахунком, але, на жаль, вона подовжує традицію пасивного схвалення владарювання на Донбасі окремих кланів і сил.
Однак справжнім трендом цих перегонів на Донеччині стануть змагання серед мажоритарників. Бо такої різноманітності кандидатів на будь-який смак тут, можливо, не бачили ніколи. Про свою участь від об’єднаних націоналістів заявили вже кілька кандидатів із різних округів. Не всі вони ще зареєстровані, але відомо, що документи подали місцеві активісти, яких партії вирішили офіційно підтримати. Зокрема, у тій-таки Костянтинівці планує балотуватися активіст-свободівець Ярослав Маланчук, що є одним з ініціаторів надання єдиному для Костянтинівки, Дружківки та Краматорська проспекту імені Олекси Тихого. «Мажоритарні округи знову будуть полем бою з гречкосіями, корупціонерами та реваншистами, і саме тому треба йти й перемагати!», — написав він на своїй сторінці в соцмережах, де сповістив про те, що йде в політику. Уже оголосив про намір балотуватися до Верховної Ради й керівник краматорського осередку «Європейської солідарності» Валерій Власенко. Цікаво, що його колега та земляк, нинішній депутат БПП Максим Єфімов матиме на окрузі двійника — повного тезку — безпартійного та безробітного.
Нова партія «Голос» зовсім не запропонувала своїх працівників для мажоритарних округів, але визначилася з координатором власного руху. Ним на Донеччині став відомий громадський активіст Станіслав Черногор, керівник ГО «Фонд розвитку громади» з Краматорська. Він координує відправлення в тур активістів із Донеччини та збирає актив по всьому регіону для подальшого планування розвитку партії. Натомість уже точно відомо про кількох кандидатів від «Слуги народу». У Краматорську, наприклад, планує спробувати адвокатка-переселенка з Донецька Тетяна Романцева, а на округу № 49 опонентом свободівцю Маланчуку стане теж колишній донеччанин, комік, гравець КВН Сергій Сивохо. Суспільство «кипить» від інформації щодо можливого висування від партії «Слуга народу» керівника Бахмутської районної ради Євгена Пластуна, який за останні кілька місяців змінює вже третю політичну силу, має відкриті кримінальні справи та «цікаву» історію співпраці із сепаратистами ще з 2014 року.
Читайте також: Інтрига виборів
Серед місцевих активістів, які під час президентських перегонів агітували за Володимира Зеленського, уже є невдоволенні: замість підтримки активних мешканців міст і районів на вибори знову відправляють «парашутистів» або підтримують одіозних сепаратистів. Понад те, почали ширитися чутки про конкретні суми, які треба везти в столицю, щоб потрапити в списки по мажоритарних округах від партії, а деякі особи з якихось причин так і не дістали підтримку, на яку сподівалися. Але процес реєстрації ще не закінчився, тому, можливо, ми ще побачимо в списках від цієї сили відомих у своїх населених пунктах людей. Є інформація про бажання балотуватися в мажоритарних округах і представників «Сили людей», яка згідно з опитуваннями не проходить бар’єр для потрапляння у владу. Найвідоміший на Донеччині Максим Бородін із Маріуполя. Він займається проблемами екології, свого часу став переможцем проекту «Нові лідери» та отримав гроші на втілення своєї програми з моніторингу та захисту від забруднення промислових міст. Як і сама партія, мажоритарники «Сили людей» гроші на заставу для реєстрації збирають серед своїх прихильників, тому вони ще в процесі й не зареєстровані офіційно.
Але на момент написання матеріалу з 46 зареєстрованих кандидатів на одномандатних мажоритарних округах Донеччини всі самовисуванці. Серед них є як ті, хто постійно живе в регіоні, так і мешканці столиці, але поки що немає активних волонтерів чи правозахисників, які рухали суспільне життя громад останніми роками. Повертаються самовисуванцями й нинішні депутати, зокрема з партій, що не йдуть у парламент або можуть не пройти бар’єр. Наприклад, у Бахмуті помітили депутата від «Народного фронту» Костянтина Матейченка, а поява бордів із його агітацією підказує землякам, що комбат і колишній голова села Покровське планує балотуватися вже самостійно. Наразі не зрозуміло, чи з’явиться на своєму окрузі одіозний Сергій Клюєв, якого бахмутяни обрали минулого разу та який майже одразу виїхав за кордон через зняту недоторканність і відкриті кримінальні справи. Бо його вітання зі святами теж уже з’явилися на вулицях міста.
Читайте також: Партія влади. Як відряджали на вибори кандидатів від «Слуги народу»
Утім, цього разу можна спостерігати справжній бум висування чиновників різного рангу включно з міськими головами. Ситуація насправді зовсім не звична для регіону, де завжди заздалегідь визначалися сильні гравці на кожному окрузі й самовисуванцям не дозволялося «перебивати» партійних. Про свої наміри балотуватися вже сповістили суспільство міські голови Добропілля, Покровська, Маріуполя, Дружківки, селища Новгородське, що в складі Торецької міськради, секретар міськради Краматорська, голова ВЦА Зайцевого та голова ВЦА Авдіївки. Щоправда, останній висувається в іншій області. І це точно ще далеко не всі представники органів самоврядування, які виявлять бажання опікуватися своїми населеними пунктами в столиці, а не на місцях. Громадський активіст Денис Бігунов вважає, що такому руху є пояснення не тільки у відносній свободі, яка з’явилася після розпорошення Партії регіонів, а й у досягненнях реформ: «Вочевидь, непогана можливість потрапити до Ради й здійснити кар’єрне зростання від своїх громад у них з’явилася завдяки реальним успіхам децентралізації, проведеної київською владою».
Майже в усіх округах області очікується доволі велика кількість кандидатів. Але в одному з них їх може бути не набагато менше, ніж виборців. У прифронтовому Зайцевому, де створено окремий виборчий округ № 51, через війну залишилося лише дві дільниці, на яких голосуватимуть не більше ніж півтори тисячі виборців. Там уже окрім голови ВЦА Володимира Весьолкіна зареєструвалися два кандидати-самовисуванці, що живуть у Києві. А за наявною інформацією, очікується ще не менше ніж десять від усіх активних партій та окремих олігархів. Тож у Зайцевому засіюється щільно, відповідно й літо буде врожайним: не на овочі на городах під обстрілами й без води, а на тих, хто бажає зробити життя його мешканців кращим.