Політика

  ▪   Денис Казанський

Інтрига виборів

Фото: УНІАН
Одна з найзагадковіших частин парламентської кампанії — формування партійних списків. Будь-який журналіст знає, що на цій стадії країну неодмінно очікують сенсації та найнеймовірніші вихиляси. І нинішні вибори за кількістю таких несподіванок явно перебувають у топі. Судячи з усього, на парламент очікує радикальне оновлення складу. Але водночас про багатьох потенційних новачків Ради майже нічого невідомо.
Матеріал друкованого видання
№ 24 (604)
від 13 червня

Чемпіон за кількістю таких котів у мішках — партія «Слуга народу», яка зі значним відривом лідирує в рейтингу електоральних симпатій. Згідно з останніми даними, політична сила Володимира Зеленського набирає понад 40% голосів і може провести в парламент за списком понад 130 осіб. Прізвища першої сотні своїх кандидатів у Зеленського вже показали. Ось тільки більшість цих імен практично нікому не відомі.


Після публікації списку фаворитів виборчих перегонів у соцмережах стали жартувати, що людей у партію набирали мало не з вулиці, але цей жарт виявився не таким уже й далеким від істини. Як розповів Тижню один із фігурантів списку, для того, щоб потрапити в цю сотню, йому знадобилося просто відправити анкету й сходити на одну зустріч. Про те, яке місце він отримав, кандидат довідав­ся тільки на з’їзді. При цьому воно виявилося несподівано високим та суттєво перевершило його сподівання, хоч жодних зусиль для того він не докладав.

 

Читайте також: Партія влади. Як відряджали на вибори кандидатів від «Слуги народу»


Хаотичне партбудівництво команди Зеленського трохи лякає. Хай там як, у цивілізованому світі політичні партії формуються не так. Як мінімум вони складаються з однодумців, які мають один про одного хоча б мінімальне уявлення. Тут же зібрали докупи сотню випадкових, не знайомих один з одним осіб, політичні погляди яких подекуди є протилежними. Як ці люди спрацюються в майбутньому? Чи вдасться Володимиру Зеленському та його команді їх контролювати? Поки що відповідей на ці запитання немає, однак практика показує, що такі нашвидкуруч зліплені політсили рідко бувають ефективними. 


Більш-менш відомі прізвища в списку закінчуються вже на другому десятку. Серед них можна виділити Дмит­ра Разумкова, Руслана Стефанчука з команди Зеленського, волонтера Давида Арахмію, спортсмена Жана Беленюка та гендиректора каналу «1+1» Олександра Ткаченка. Однак виборців, судячи з усього, така ситуація не відлякує. Імена в цьому реєстрі «Слуги народу» мало кому цікаві, а голосувати люди збираються не стільки за конкретних партійців, скільки за «людей Зе». А кого вносити до переліку — це вже лідеру видніше.

 

Читайте також: Гілки влади: система какофонія


Більш відповідально поставилися до складання списку в «Голосі» Святослава Вакарчука. Від самого початку лідер групи «Океан Ельзи» повідомив, що не вноситиме до переліку нині чинних нардепів і поведе до парламенту виключно новачків. І справді, до прохідної його частини від партії увійшли журналісти, активісти й підприємці. При цьому очевидно, що на відміну від списку Зеленського, вакарчуківський складається переважно з однодумців, які мають більш-менш спільні цінності та схожі погляди на майбутнє країни. Хоча, це ще не гарантує того, що партія «Голос» зможе бути в парламенті ефективною. Її лідеру явно не вистачає впевненості та рішучості, а журналісти й активісти, як показав досвід, таки не завжди вміють бути ефективними політиками.

 

головна інтрига тепер переноситься в мажоритарні округи, де політичні партії ще затверджуватимуть своїх кандидатів, а також очікується чимало відомих самовисуванців. Інтригою залишається й дата проведення виборів: своє остаточне слово має сказати Конституційний Суд


Екс-президент Петро Порошенко включив до прохідної частини списку своєї політсили кілька нових імен, але загалом цей крок був очікуваним. Лідер «Європейської солідарності» робить усе, щоб зберегти націонал-демократичний, правий електорат, який підтримував його на президентських виборах. І тому й далі залучає голоси за допомогою волонтерів і військових, намагаючись таким чином підтримувати мобілізаційний дух 2014 року.
У проросійському таборі — навпаки, і чути нічого не хочуть про оновлення та свіжі обличчя. В Опозиційній платформі «За життя», яка змогла відібрати в конкурентів позитивно налаштований до РФ електорат, — згуртувалися перевірені, реліктові регіонали. Усі перші 30 місць списку вирішено було віддати старим, досвідченим кадрам. Важко зрозуміти, як виборці можуть упродовж 20 років голосувати за прізвища, які давно обридли й приїлися, на кшталт Суркіса чи Медведчука. Однак якимось чином ця схема ще працює й таки приносить дивіденди лідерам політсили.


Одна з головних інтриг цьогорічної кампанії полягає в тому, хто ж у результаті опиниться в напіввіртуальній партії Ігоря Смешка «Сила і Честь». Ще зовсім недавно країна толком і не знала такого політика, проте після успішного виступу на президентських виборах Смешко взявся набирати команду для проходження в парламент. І нині його партія, яка донедавна існувала хіба що на папері, має шанси подолати 5% бар’єр.


Оскільки йому довелося заповнювати людьми цілковиту порожнечу, то вийшло приблизно те саме, що й у Зеленського, — збіговисько погано сумісних один із одним людей із діаметрально протилежними поглядами. З тією лише різницею, що коли в Зеленського набирали переважно маловідомих осіб і без політичного досвіду, то Смешко, навпаки, зробив ставку на вже бувалих політдіячів. Украй дивовижним чином в одному списку опинилися голова меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров і вже призабутий прихильник РФ Володимир Семиноженко, який пропонував раніше відмовитися від євроінтеграції й об'єднати Україну з Росією та Білоруссю. Сюди ж додалися депутати з «Самопомочі» й народні артисти-пенсіонери Світлана та Віталій Білоножки. Чим керуватимуться люди, які збираються голосувати за цю різношерсту компанію, незрозуміло. Але поки що перелік «Сили і Честі» має вигляд найекзотичнішого з усіх.

 

Читайте також: Держава і смартфони


Не обійшлося без сюрпризів і від «Батьківщини». На відміну від 2014 року, Юлія Тимошенко цього разу вирішила обійтися без нових облич і «засунула» своїх молодих депутатів на далекі й непрохідні місця. Таким чином, Альона Шкрум та Олексій Рябчин, які стали обличчями оновленої «Батьківщини», практично втратили шанси на повторне потрапляння в Раду. Замість них лідерка вирішила зробити ставку на «мастодонтів» — екс-главу СБУ Валентина Наливайченка та олігарха Сергія Таруту. Також вирішено обійтися й без співачки Анастасії Приходько, яку раніше помпезно запрошували в партію. Її відправили балотуватися по мажоритарці.


Не став перевантажувати новими іменами свій список й Анатолій Гриценко з «Громадянської позиції». З ним у Раду йдуть лідер «Народного контролю» Дмитро Добродомов, досвідчений Микола Томенко і добре відомий усім Микола Катеринчук. Однак знайшлося в першій десятці місце й молодому Єгору Фірсову. А ось домовитися Гриценку про об’єднання сил із Михайлом Саакашвілі так і не вдалося. Утім, ще невідомо, на краще це чи ні.


Поки що повні списки невідомі. Політики вже натякали, що можуть змінити їх, тож уникали оприлюднювати повну інформацію. Цілком можливо, що нас іще чекають сюрпризи. Однак головна інтрига тепер переноситься в мажоритарні округи, де політичні партії ще затверджуватимуть своїх кандидатів, а також очікується чимало відомих самовисуванців. Інтригою залишається й дата проведення виборів: своє остаточне слово має сказати Конституційний Суд.