Менеджер клініки лютував. У відрядження свого головного лікаря він вклав тисячі євро. Переліт із Берліна до емірату Катар, включаючи проживання в готелі, — і все намарно? У маленькій країні Перської затоки гінеколог із Берліна оглянув пацієнтку з особливо складним випадком раку шийки матки. Він порадився з катарською лікаркою та узгодив із нею, що хвору слід лікувати в його лікарні. У Берліні краще технічне обладнання, аргументував він, шанси пацієнтки на одужання вищі. Через кілька місяців менеджер клініки дізнався, що хвору таки лікували в Німеччині, але не в його медустанові. То що ж сталося?
Для міжнародних пацієнтів медицина made in Germany — обіцянка порятунку: надійність і найсучасніше лікування. Це особливо популярно в таких країнах, як Катар і Кувейт, Росія та Україна. Щороку в Німеччині лікують близько 250 тис. пацієнтів із-за кордону, багато хто приїздить лише для того. Більше ніж 100 лікарень перетворили це на прибуткову бізнес-модель — від невеликої провінційної лікарні до університетської клініки. Точної статистики не існує. Проте, за актуальними оцінками, іноземні пацієнти у 2016-му принесли німецьким лікарням оборот приблизно €1,2 млрд. Деякі закривають таким чином свої інвестиційні прогалини. Інші збільшують прибутки. А є й такі, що прорахувались і втрачають почасти мільйони, а ці втрати опиняються на плечах платників податків.
Читайте також: Як відучити українців від Google-терапії
Часто іноземних пацієнтів розміщують у звичайних відділеннях. Але деякі лікарні навіть інвестували в цілі поверхи для vip-пацієнтів з-за кордону. Там російські олігархи або арабські шейхи лежать у комфортабельних кімнатах, які схожі радше на номери в готелях люкс, ніж на чотиримісні палати. Персонал пройшов міжкультурну підготовку, харчування допасоване до побажань пацієнтів, є газети рідною мовою, лікарня сама піклується про ночівлю супроводжувачів.
Боротьба за хворих
Бізнес із міжнародними елітними хворими прибутковий, за клієнтів ведеться запекла боротьба. З огляду на обмежені бюджети та жахливі витрати на високоякісну медицину, пацієнтів із Близького Сходу або Росії розглядають як добрий шанс пом’якшити скрутне становище. Щоб відхопити достатньо, деякі клініки звертаються за підтримкою до посередників, які працюють у сірій зоні. Подекуди, зокрема в Штутгарті, Гайдельберзі та Фрайбурзі, як підтверджують розслідування Welt am Sontag, за міжнародних клієнтів платять навіть так звані ловецькі премії, хоча в Німеччині ця практика категорично заборонена.
Той, хто хоче дізнатися про медичний туризм у ФРН, врешті натрапляє на Єнса Ющака. Протягом 15 років науковий працівник вищої школи Бонн-Рейн-Зіг проводить дослідження та консультує лікарні, установи й міністерства щодо медичного туризму. Він знає майже кожного на ринку, вартість якого оцінює приблизно в €1,2 млрд. «Коли наступний довідник буде готовий, ми матимемо досить матеріалів для детективного роману», — каже він лише напівжартома. «Проблема в тому, що медичний туризм ніхто не контролює». Що стосується премій за приваблених пацієнтів, кілька судів однозначно постановили: німецькі лікарні не можуть платити премії за пацієнтів, і за іноземних також. Законодавці побоюються, що тоді не діагноз і придатність лікаря вирішуватимуть місце лікування пацієнта, а обсяг комісії.
Приклад Штутгарта показує, як через махінації лікарні та посередників може постраждати міська клініка й бюджет цілого міста. У 2013-му міська лікарня хотіла покращити свою матеріальну ситуацію, лікуючи частково важко поранених лівійських військових. Клініка створила окремий міжнародний відділ виключно для того, щоб він займався залученням, супроводом і розрахунками із закордонними гостями. Очікування були однозначні: від іноземних пацієнтів хотіли отримати прибутки. Бізнес, як здавалося, майже без будь-якого ризику. Згідно з рішенням суду проти колишнього керівника відділу, він пообіцяв керівництву, що «ми завжди залишатимемося в плюсі».
Читайте також: Медицина в реанімації
Але сталося інакше. Через п’ять років лікарні бракує багатьох мільйонів євро, керуючому справами довелося піти, прокуратура здійснила рейди по всій країні, а шеф міжнародного відділу сидить у слідчій тюрмі. Підозра: зловживання довірою, шахрайство, корупція. Замість високих доходів кримінальна справа й мільйонні втрати. Як це могло статися?
Комітет у справах поранених на війні тодішнього перехідного лівійського уряду зробив передоплату за лікування своїх громадян. За кілька сотень пацієнтів у Штутгарт передали значну суму — близько €19 млн. Нею лікарня повинна була профінансувати не лише лікування, а й перекладачів, послуги з перевезення та кишенькові гроші для лівійських пацієнтів. Але незабаром у Штутгарті зрозуміли, що витрати значно перевищують отриману суму. Видатки лікарні становили понад €28 млн.
Велику частину цього міжнародний відділ задокументував як так звані накладні витрати. За цим, як з’ясувалося пізніше, були приховані не лише витрати на догляд, а також і заборонені комісійні виплати посередникам. У 2015-му контрольно-ревізійне управління в Штутгарті критикувало ведення справ відділу та його ділових партнерів як майже непрозоре. Наприкінці року лікарня, яка вже мала дефіцит, понесла додаткові збитки в понад €9 млн, і її керівництво підключило прокуратуру.
Дослідник Ющак вважає малоймовірним, що лівійці перекажуть решту мільйонів. Навіть якби лівійський комітет мав можливість доплатити решту суми, вони, ймовірно, не сприйняли б сумнівну практику лікарні з виставляння рахунків. «Врешті, ці втрати покриватимуть коштом платників податків і медичного страхування пенсіонерів», — зазначає дослідник.
Штутгартська справа вивела на світло непрозору галузь: посередництво між лікарнями й пацієнтами. Постачати пацієнтів та отримувати за це оплату від лікарні заборонено. Тому краще назвати себе менеджером, супровідником, консультантом і під цим званням виставляти лікарням рахунки. «Класичний постачальник пацієнтів взагалі не повинен більше існувати», — каже Ющак. Однак, за його оцінкою, на ринку діють близько 10 тис. приватних осіб, стартапів і сімейних підприємств. Навіть до нього, мабуть, найрішучішого критика цієї професії, як він каже, не раз звертаються люди, які хочуть швидко заробити. Звичайно ж, офіційно вони клінікам продають не пацієнтів, а лише послуги: перекладацький супровід, транспорт, візову підтримку.
Клієнти з Перської затоки
Фірма Europe Health із головним офісом в Мюнхені існує з 2005 року. У сфері таких послуг це рідкість. Більшість із них фірми-одноденки. Europe Health вже давно є лідером на ринку, має численні дочірні компанії і, згідно з даними Creditreform, 160 працівників. У 2015-му її оборот становив близько €12 млн. За інформацією веб-сайта компанії, її діловими партнерами є міські лікарні, численні університетські та приватні клініки. Europe Health також співпрацює з посольствами окремих країн Перської затоки, але лише щодо супроводу
пацієнтів.
Читайте також: Хочеш жити – плати
Керуючий справами фірми — Сала Атамна, уродженець Палестини. На питання від Welt am Sontag про його бізнес і на конкретні звинувачення він не відповідає. На фотографіях, які показують його на злітних смугах чи в лікарнях, він завжди носить костюм і чорне, зачесане назад волосся. Коли кілька років тому мешканці Мюнхена скаржилися на повністю покритих хіджабом медичних туристок, Атамна був медіатором на телебаченні. Пізніше в газетній статті він звинувачував «паршивих овець» своєї сфери. Можливо, для того, щоби відволікти від порушень у його власній фірмі?
Справді, сліди Europe Health ведуть до штутгартської клініки, у сам центр скандалу про втрачені мільйони. Коли у квітні прокуратура Штутгарта проводила обшуки в приватних і службових приміщеннях по всій Німеччині, серед них були також і приміщення компанії Health Care Management International. На своєму веб-сайті Europe Health називає її своєю «фірмою, яку вона розвиває». Адреса в них однакова.
Внутрішні листи штутгартської клініки показують, наскільки тісно співпрацювали Атамна й екс-глава штутгартського міжнародного відділу, який зараз під вартою. У листі від 2015 року клініка повідомляє конкурента Europe Health про те, що припиняє співпрацю. Прагнуть «адміністративно концентрувати немедичні послуги» у Europe Health. Це підписують шеф міжнародного відділу та керівник справами Europe Health Атамна.
То були чудові новини для Europe Health: експерти стверджують, що завдяки медичним туристам навіть на послугах із перекладу та перевезеннях можна заробити великі гроші. Фірма ж навіть вважає, що має отримати від штутгартської лікарні ще більше коштів. У Штутгарті вона подала в суд на міську клініку, щоб дізнатися, якими були витрати на лікування більш ніж 900 пацієнтів із Кувейту, Бахрейну, Катару та України, яких, за даними земельного суду, компанія передала Штутгарту в період із 2015-го по 2017-й. Зараз Europe Health хоче нарахувати додаткову комісію обсягом до 20%, яку мала б виплатити клініка. Дивна претензія, оскільки такі комісії недозволені, ба навіть вважаються аморальними. На запит, як фірма на такій підставі хоче довести свої претензії перед судом, вона не відповідає.
Але Europe Health дістала користь не лише від комісій. Імовірно, що на катарських пацієнтах штутгартської клініки Europe Health заробила навіть двічі. З контракту між посольством Катару та Europe Health видно, що від країни Перської затоки за супровід кожного пацієнта компанія також отримувала плату в сумі €1 тис. на добу. Скидається на те, що за ці гроші фірма надавала ті самі послуги, для тих самих пацієнтів, для яких її наймала клініка.
Задіяні та університетські клініки
Дослідження показують, що університетські лікарні також співпрацювали з посередниками, наприклад університетські клініки Гайдельберга й Фрайбурга.
Гайдельберг відомий у всьому світі як місце найсучаснішої медицини. У 2017 році, згідно з власними даними, клініка лише лікуванням іноземних пацієнтів заробила близько €19 млн. З цього їй залишилося в середньому близько 10% прибутку, отже, близько €1,9 млн. Прес-служба пише, що так багато медичних туристів приїздить до Гайдельберга завдяки добрій репутації клініки. Дехто звертається за лікуванням через веб-сайт або їх скеровують у Гайдельберг їхні посольства, але пацієнти «аж ніяк не з’являються через оплату посередникам».
Читайте також: Ліки для жадібності. Корупційні схеми ведуть до монополізації фармацевтичного ринку
Усе це законно. Але у Welt am Sontag є документи, які підтверджують порушення заборони на комісію, принаймні в минулому. В угоді за 2012 рік між університетською лікарнею та посередником ідеться про дочірню фірму університетської клініки Thoraxklinik. За даними звіту університетської лікарні, це «одна з найстаріших і найбільших спеціалізованих торакальних клінік Європи з понад 100-річною історією». Її гордо представляють: лісисті гори, фахверкові будинки, парки, усі елементи фільмів про батьківщину й серіалів про лікарів, усі основні німецькі пускові механізми для іноземних пацієнтів. Але, згідно з угодою, університетська клініка платила посереднику за кожного відправленого в Thoraxklinik пацієнта комісію обсягом до €3 тис., або 10% вартості лікування. Утім, лікарня пішла ще далі: вона домовилася виплатити посереднику з річним оборотом у €150 тис. річну премію обсягом €5 тис. За €300 тис. посередник отримував удвічі більше.
Підписала угоду Ірмтраут Ґюркан, комерційна директорка та заступниця голови гайдельберзької університетської клініки. Отже, угоду благословили на найвищому рівні. І вона була не єдиною такого типу. Більше ніж чотири такі контракти були укладені університетською клінікою, серед іншого з фірмою Europe Health. Щоправда, у 2013-му всі вони були розірвані. Тоді правління лікарні вирішило більше не співпрацювати з посередниками.
Університетська клініка Фрайбурга платила комісії за пацієнтів навіть довше. Тільки на початку 2017 року вона за запитом поінформувала, що керівництво лікарні скасувало посередницькі контракти. Тепер угоди укладають лише безпосередньо з пацієнтами. Але чому земельні заклади укладали такі контракти, попри те, що земельний суд у Кілі ще у 2011-му заборонив це іншій університетській клініці? Прямої заборони на такі контракти не було, відповіла університетська клініка Фрайбурга. «Звичайно, слід визнати, із 2011-го всі розуміли, що тут можна діяти в сірій зоні». Ірмтраут Ґюркан, яка підписала угоду від університетської клініки Гайдельберга, не бачить, як вона каже, для своїх пацієнтів жодних ризиків. «У мене немає ніяких застережень щодо того, що тоді ці угоди комерціалізували наші відносини з пацієнтами».