Віце-президент Європейської народної партії та депутат Європарламенту від Польщі Яцек Саріуш-Вольський в ексклюзивному інтерв’ю Тижню висловив упевненість, що Євромайдан діятиме щонайменше до наступних президентських виборів і має забезпечити їх чесність та прозорість. Політик наголосив, що завдання побудови демократії українці повинні вирішувати самостійно. ЄС може лише сприяти, зокрема і за допомогою санкцій.
У. Т.: Чому виникла потреба створити спеціальну місію, коли вже є постійна делегація Європарламенту зі зв’язків з Україною? У чому буде «додана вартість» цієї поїздки?
– Розрізняймо. Є делегація як інституція Європейського парламенту, котра постійно працює з Україною. А ця місія – група із 12 депутатів, які поїдуть до України з’ясувати обставини. Передусім вони мають побачитись із представниками влади, хоча поки що й не всі зустрічі підтверджені, поспілкуватись із євромайданівцями та опозиціонерами.
Ми почнемо свій візит із зустрічі з президією Євромайдану. Є також наміри побачитися із президентом Віктором Януковичем, головою Верховної Ради Володимиром Рибаком, прем’єр-міністром Миколою Азаровим, першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим, іншими міністрами, генеральним прокурором Віктором Пшонкою. Ми хочемо поговорити також із колишніми президентами Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком. Тобто йдеться про велику програму, яка дасть змогу оцінити всю складність нинішньої ситуації.
У. Т.: Сподіваєтеся на підготовку певної спеціальної резолюції або доповіді за підсумками візиту?
– Як це зазвичай відбувається, делегація відзвітує за підсумками візиту перед Комітетом з питань закордонних справ Європарламенту. Це буде основний результат. Плюс певні рекомендації, які можуть привести до організації дебатів чи ухвалення резолюції. Однак про це говорити зарано.
У. Т.: Чого ви особисто очікуєте від зустрічей із представниками української влади?
– Зокрема, передання їй повідомлення, що Угода про асоціацію залишається на столі переговорів, що вимоги мають бути виконані, що українська влада повинна утримуватися від жорстокості, не порушувати прав людини, свободи ЗМІ, прав студентів на страйки, свободи зібрань для Євромайдану. А також що не можна переслідувати людей, які беруть участь у мирних протестах. Має бути також розказано про головне очікування стосовно чесних і вільних наступних президентських виборів.
У. Т.: Чи вважаєте ви достатнім лише сказати українській владі, чого не можна чи не варто робити? Може, з огляду на ескалацію конфлікту ЄС має замислитися про конкретніші дії, наприклад, про санкції?
– Звичайно, цього замало. Принаймні якщо подивитися на результати, які маємо до нинішнього моменту. Водночас немає причин не передавати таких послань знову і знову.
Очевидно, що ми не направимо наш «беркут» для захисту Євромайдану від «Беркута». Це абсурд. Що ж стосується санкцій, то їх зараз обговорюють, зокрема й нові резолюції Європарламенту. Щодо них немає рішення. Однак санкції можливі. Заклик до влади залишається той самий: утримуватися від порушення законів, від жорстокості, від побиття мирних демонстрантів.
У. Т.: Хто може стати першими жертвами таких санкцій?
– Ми не можемо говорити про це на нинішньому етапі.
У. Т.: Багато хто висловлює побоювання, що вибори в Україні 2015 року буде сфальшовано…
– Останні парламентські вибори не були чесними й вільними, тож можливим є використання тих самих інструментів, зокрема адміністративного ресурсу, для фальсифікації результатів голосування.
Звичайно, Європейський парламент направить місію спостерігачів, як ми робили це в останні роки, наприклад, у 2004-му, коли її очолював я. Тоді, як пам’ятаєте, ми запропонували повторити другий тур виборів.
У. Т.: Але місія спостереження – це швидше «пасивний метод» допомоги Україні. Чи є якісь дієвіші інструменти в розпорядженні ЄС?
– Мене завжди дивують такі запити від українців: «Зробіть щось». Ми можемо посприяти, однак не можемо виконати роботу за вас. Ні Європейський Союз, ні США не можуть направити війська чи нашу поліцію для забезпечення демократичного життя в Україні. Україна – суверенна держава, і ми здатні використовувати лише ті засоби, які відповідають міжнародному праву. Це місії спостереження, дипломатичний тиск, можливо, санкції… Ви маєте більше розраховувати на самих себе.
У. Т.: Кажете, Євромайдан стане запорукою демократичних змін. Але ж це складно – залишатися місяцями на вулицях…
– Євромайдан – це вже не просто віче, це інституція. Є організація ВО «Майдан», яка взяла за приклад досвід польської «Солідарності». Це вже структура, і вона не може бути розігнана «Беркутом» так легко, як віче.
Думаю, це постійна частина політичного й громадського ландшафту України. І влада не зможе ліквідувати її, якщо не застосує таких заходів, як свого часу Войцех Ярузельський у Польщі, коли запровадив так званий військовий закон (цей закон, ухвалений у 1981 році, надав армії та спеціальним поліцейським силам право забезпечити контроль над країною, заарештувати лідерів «Солідарності» й запобігти будь-якій активності організації).
У. Т.: На вашу думку, протести триватимуть до 2015 року?
– Так. Ви маєте пам’ятати з історії вашої країни про існування Січі. Це було незалежне місто, що жило в степах. І ця організація в крові, у спротиві, різними способами народила своєрідну козацьку демократію, в якій обиралися рада й отаман. Це історія української демократії. Дуже своєрідна й дуже обнадійлива.
У. Т.: Так, але Січ не була в центрі Києва…
– На той час і міст такого масштабу не існувало.
У. Т.: Чи правильно я зрозумів, що, на вашу думку, тактика Януковича стосовно ігнорування Майдану не спрацює?
– Він ігнорує? Він абсолютно не ігнорує Майдану. Спрямовує туди міліцію. Чи візьміть, скажімо, вердикт Верховного Суду про заборону будь-яких маніфестацій до 8 березня. Він не ігнорує, а намагається протидіяти.
У. Т.: Чимало експертів в Україні кажуть, що спроби розігнати Майдан силою можуть бути інспіровані Москвою. Ви згодні з ними?
– Не знаю. Єдине, що скажу точно: головною передумовою асоціації з ЄС була і є демократія. А вже потім ідеться про економіку, торгівлю, стандарти. Європейський Союз не асоціюється з країнами недемократичними.
Саме тому всі заяви нинішнього керівництва України про бажання асоціюватися не викликають довіри. Коли перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов заявляє, що Україна хоче підписати Угоду про асоціацію в 2014 році, а потім знову проти демонстрантів кидають «Беркут», це цілковитий гротеск.
У. Т.: Багато європейських політиків сьогодні не вірять у можливість підписання Угоди про асоціацію з Україною до президентських виборів. Але чи залишиться вона актуальною опісля?
– Так. Європейський Союз не хоче переглядати Угоду. Вона була парафована і близька до підписання, тож може бути підписана з новими президентом та урядом. Вибори мають відповісти на запитання: хоче нація асоціації чи ні? Воно має бути основним.
Проблема нелегітимності нинішнього президента полягає в тому, що він проводив виборчу кампанію з меседжем про бажання асоціації з ЄС, а потім, просто перед Вільнюським самітом, зробив розворот. Саме тому люди вийшли на вулиці й організували Євромайдан. Глава держави утратив легітимність, бо змінив політику. Саме тому громадяни мають знову визначитися щодо нього.
Звичайно, українці можуть обрати того кандидата, який виступатиме за членство у Митному союзі, чом би й ні? Однак вибори мають бути вільними та чесними.
У. Т.: Ми не можемо вести мову про відносини Україна – ЄС без згадки про Росію…
– Чому?
У. Т.: Щонайменше тому, що остання постійно втручається і впливає на події…
– ЄС чітко сказав, що для нього є неприйнятними будь-які тристоронні переговори.
У. Т.: Так, але лунає багато заяв із РФ щодо «неприпустимості тиску на Україну з боку ЄС». Чи маєте ви відповідь на такі заяви?
– Це цілковита демагогія. Москва може зробити пропозицію Києву. ЄС також висловив пропозицію – це Угода про асоціацію, яка є найбільш просунутою в його історії. І саме Росія почала тиснути: торговельні ембарго, економічний тиск, погрози, шантаж. Це задокументовано. Європейський Союз не використовував таких інструментів.