Один раз на рік наприкінці січня у швейцарському курортному селищі Давосі мали б легко вирішуватися численні, якщо не всі проблеми людства. Хіба можна очікувати меншого від зібрання 2600 делегатів з усього світу, серед яких 40 керівників держав, 18 голів національних банків, 69 мільярдерів, а решта – підприємці, фінансисти, директори компаній, науковці, посадовці та оглядачі?
Активісти протестної акції «Окупуй Давос» вивішували на своїх «малих архітектурних формах», зліплених зі снігу, гасло: «Не дайте їм вирішувати замість вас!» Інші заклики були, може, більш вдалі, бо офіційних рішень у Давосі зазвичай не ухвалюють. Цей форум не передбачає вироблення якоїсь спільної політики, однак серед оглядачів побутує думка, що заданий на ньому настрій впливає на світову економіку впродовж року. Відкриттю вже 42-ї зустрічі передувало оприлюднення нових похмурих прогнозів Міжнародного валютного фонду, який укотре зменшив свої очікування щодо розвитку світової економіки 2012 року. Тож не дивно, що цього разу говорили здебільшого про майбутнє капіталізму, але без якоїсь конкретики.
Читайте також: В Давосі: гості боролися за увагу Челсі Клінтон, а Порошенко погоджувався з Пінчуком
«ЗРАДНИКІВ ПРИВІЛЕЙОВАНОГО КЛАСУ» НАДТО МАЛО
Засновник щорічного Світового економічного форуму в Давосі Клаус Шваб цього разу закликав своїх гостей поміркувати над «великою трансформацією», яка мала б зачепити навіть найглибші підвалини капіталізму. Чимало учасників погоджувалися: конвульсії планетарної економіки починаючи від краху 2007–2008 років виявили, що проблеми таки системні.
Але й Давос підтвердив, що насправді кожен лідер перебуває під тиском саме сьогоднішніх, а не завтрашніх проблем.
Німецький канцлер Анґела Меркель, яка вдостоїлася честі виголошувати промову на відкритті форуму, звичайно ж, зосередилася на кризі європейської спільної грошової одиниці.
Вона наголошувала на потребі для Європи стати «більш європейською», тобто консолідувати структури ЄС в ім’я подолання кризи. Вона вкотре закликала країни до фінансової дисципліни, тим самим викликавши нову хвилю критики.
Американський фінансист, мільярдер Джордж Сорос звинуватив Німеччину в тому, що вона фактично вимагає, аби економічно слабші партнери ЄС віддавали свої борги «в іноземній валюті». Намагання ФРН тримати євро як де-факто колишню німецьку марку, за словами фінансиста, загрожує єврозоні дефляцією та економічним «піке». Пан Сорос може собі дозволити різкі оцінки. Він гордо називає себе «зрадником свого класу», бо каже, що багатії в більшості країн світу платять замало податків. В інтерв’ю напередодні відкриття форуму Джордж Сорос також заявив, «що різниця в доходах людей (у США) надто велика. За 25 років економічного зростання ця різниця збільшилась і, як наслідок, становище середнього класу за ці роки реально не покращало».
Уже на форумі керівник Банку Англії Мервін Кінґ теж підтвердив поширеність таких настроїв, наголосивши на несправедливості факту, що саме багатії-банкіри значною мірою спричинили руйнівну першу хвилю глобальної фінансової кризи, але ціну за це виставили масам звичайних платників податків.
Хіба що дехто з регулярних відвідувачів Давоса подає мільярдерам особистий приклад, як-то Білл Ґейтс, котрий жертвує гори своїх грошей на охорону здоров’я, освіту й боротьбу зі злиднями в найбідніших країнах. Тобто мало хто наважується повністю заперечувати слушність головних гасел представників руху «окупуй Давос», котрі наголошували на засиллі привілейованих представників так званого одного відсотка.
Більшість учасників форуму платять близько $20 тис. за квиток навіть не щоб послухати цікаву лекцію чи дві, а головно для майже унікальної нагоди особистих знайомств і налагодження зв’язків.
А ті, хто прислухався до лекцій, почули від директора-розпорядника МВФ Крістін Лаґард, що нині йдеться «не просто про кризу єврозони. Це криза, яка може перекинутися на решту світу!»: «Я і МВФ загалом бачили низку прогнозів та розрахунків, за якими жодна країна не зможе залишитися осторонь, і в інтересах усіх, щоб цій кризі було покладено край».
Але було враження, що від європейських проблем, які вже кілька місяців у зеніті, багато хто втомився, й більшість вирішила, мовляв, стара Європа, як завжди, якщо не вирішить своїх проблеми повністю, то якось перебуде.
Оптимістичнішого настрою делегатам радили шукати на заходах, де обговорювали перспективи Китаю, Індії та інших екзотичних країн. Зокрема, екзотичний для багатьох Азербайджан зовсім не подавав ознак того, що за минулий рік там зменшився видобуток нафти. Гостям азербайджанських зустрічей, у яких активну роль відігравала також дружина президента Алієва, в подарункові набори пакували навіть килими, щоправда, сувенірних розмірів.
Читайте також: Віктор Янукович не побачить усіх гостей Пінчука у Давосі
ПОДІУМ ДЛЯ ЯНУКОВИЧА
Політичним лідерам немає великого сенсу їхати на форум у Давос, якщо там не передбачено зустрічей із важливими персонами або якщо вони не матимуть трибуни й серйозної аудиторії для виголошення програмних заяв чи ідей. Вочевидь, так само думали в Адміністрації українського президента, бо ж наважилися таки звозити Віктора Януковича до Швейцарії, явно розраховуючи на «високі зустрічі» виключно з іміджевою метою (паралельно в ПАРЄ розглядали сувору резолюцію щодо України). Але на Банковій укотре переоцінили свої можливості й недооцінили Захід. Український лідер послухав на Світовому економічному форумі обговорення енергетичних питань і мав кілька коротких зустрічей, зокрема з президентами Азербайджану та Польщі. Не більше.
Трибуну, чи радше подіум, у Давосі президентові україни вкотре забезпечив співвітчизник-мільярдер Віктор Пінчук. Але Януковичу, здається, навіть не перепало канапок із салом, борщу та вареників із вишнями, якими ласували майже 300 гостей у залі готелю Morosani.
Український лідер мав нагоду проголосити своє «бачення майбутнього» очолюваної ним держави. Проте багатьох гостей більше хвилювали сучасні українські реалії. Іще на закусках під час «Українського обіду» фонду Віктора Пінчука один із гостей уголос розмірковував: «Цікаво, чи наважиться хтось згадати Юлю Тимошенко?» Але питання про ув’язнення колишньої очільниці Кабміну постало майже відразу й фактично не зникало з порядку денного до кінця події.
Колишній президент Польщі Александр Квасневський, якого Віктор Пінчук останнім часом постійно запрошує попрацювати модератором на його проектах, розпочав обід дискусією саме з Віктором Януковичем – почесним гостем цього заходу. Спочатку була його розлога відповідь на перше запитання: про майбутнє України. Глава держави, зокрема, поскаржився на ціни, які Київ платить Москві за газ і назвав їх «покаранням» та «загрозою національній безпеці», а ще заявив, що на наступних виборах усім українським партіям «створюються рівні умови». Традиційно для таких виступів після наголошування на необхідності розвитку економіки й стратегічних взаємин із Росією, пролунала згадка про прагнення України до європейської інтеграції. Саме тут Квасневський побачив нагоду заговорити про Тимошенко. «Якщо Україна хоче наближатися до європейських стандартів, – зауважив він, – варто наголосити, що за європейськими стандартами керівник уряду не зазнавав би карного переслідування за політичні рішення на посаді. Навітьякщо рішення неправильні!»
Янукович виявився знавцем кодексу й, погодившись, що справа ув’язнення екс-прем’єра «суперечлива» (на тлі його ж таки останніх висловлювань щодо «справи Тимошенко» ці слова прозвучали мало як не сенсація), назвав номери статей, які суперечать європейським нормам. «Це ж статті ще хрущовських часів!» – несподівано наполегливо повів далі тему пан Квасневський.
Читайте також: На українському обіді в Давосі витав дух Тимошенко
Віктор Янукович, з одного боку, погоджувався, а з другого – почав довге пояснення, що справді є проблема із законами, за якими Юлія Тимошенко була ув’язнена нещодавно, але повідомив: триває розслідування інших «злочинів, які раніше не розслідувалися».
«Пане Янукович! Зупиніть в Україні цей безлад! Звільніть Юлію Тимошенко! Ви маєте необхідні для цього владні можливості!» – артистично закликав із подіуму Арсеній Яценюк.
Але президента в залі вже не було. Однієї з небагатьох фраз, яка викликала під час обіду оплески, адресат не почув. Для більшості на зібранні було очевидно, що справа Тимошенко стала символом розходження дій української влади і проголошуваних нею гасел.
«Справа Юлії Тимошенко – це лише один із багатьох поганих прикладів», – казав інший гість на подіумі міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. Він говорив не тільки про проблеми з радянськими законами в капіталістичній системі, а навіть про «деградацію наявної системи судочинства в Україні».
Захищати вітчизняну владу в Давосі не було кому. Голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів говорив про плани розбудови в Україні «найліберальнішої економіки у світі», але його слова про віру в чесність наступних виборів лунали невпевнено й непереконливо. Натомість Карл Більдт поспішив зауважити, що побудувати окремо ліберальну економіку в політично неліберальній країні буде неможливо. Дипломат, також наголосив, що вирішальним випробуванням для української влади стануть парламентські вибори. Якщо вони не будуть чесними і справедливими, «якщо Україна не повернеться на європейський шлях, є загроза, що вона так і залишиться на траєкторії падіння…»
Підбадьорливі коментарі в Давосі турецького міністра з питань ЄС, який казав, що його держава теж пройшла крізь усілякі труднощі, потонули в хорі висловлювань про стурбованість розвитком політичної ситуації в Україні.
Приклад Туреччини, яка «наближається» до ЄС уже майже півстоліття, для українців навряд чи може бути найкращим.
Читайте також: Ілюзії Давосу
ДВА ЗАПИТАННЯ МОДЕРАТОРУ
Александер Квасневський, президент Польщі в 1995–2005 роках
У. Т.: Пане Квасневський, чи попереджали ви перед виступом Віктора Януковича, що порушите тему ув’язнення Юлії Тимошенко?
– Ні, я не попереджав його, бо ми зустрілися лише за хвилину до того, як увійшли в залу. Насправді не можна говорити про перспективи європейської інтеграції України, не заторкуючи справи Тимошенко, бо тут, як потім сказав Карл Більдт, ідеться не лише про окремий випадок. Справа Тимошенко тільки підтверджує, що судочинство дуже політизоване, що бракує законів, я згадував про статті ще з хрущовських часів. А це докір українській владі. Чому за всі ці роки не змінено законів, які суперечать реаліям? Отже, це велике питання, а мене турбує ще те, що такі відповіді, як я почув від президента тут, я чув також багато місяців тому. І нічого відтоді не відбулося!
У. Т.: Президент Янукович постійно наголошує на прагненні наблизитися до європейських стандартів і повторює про курс на євроінтеграцію. Ви вірите його словам?
– Як сказав колись Лєнін, довіра й контроль. Треба вірити, але й контролювати. Парламентські вибори будуть тим моментом, коли громадськість може висловитися за результатами контролю, оцінивши, які з обіцянок були виконані. Я застерігаю Україну, що така ризикована гра з Європейським Союзом, коли обіцяють, але не роблять нічого, може закінчитися погано, бо це дуже руйнує імідж. Сьогодні всі слухають те, що кажуть українські керівники. Слухають але думають про те, що відбувається насправді, і, що буде наступним кроком.
Іспит наближається, та ще й дуже швидко! Навіть якщо говорити лише про Юлію Тимошенко, якщо не будуть декриміналізовані ще «радянські» статті Кримінального кодексу, то буде очевидно, що Україна не є серйозним партнером.
Читайте також: Голова групи соціалістів у ПАРЄ Андреас Гросс про можливість другого майдану в Укарїні