Вперше за півтора року роботи загалом небагатослівна місія Кокса – Квасневського, яка прибула з екстреним візитом 21 жовтня до Києва, оприлюднила перед приїздом спеціальну заяву. У тексті наголошується: «Завершується час, за який потрібно забезпечити прийнятне рішення. Базовою умовою є повага гідності й дотримання домовленостей ключовими особами від обох сторін».
У перекладі з дипломатичної мови на загальнолюдську посилання на моральні категорії в політичній декларації означає, що учасники переговірного процесу з європейської сторони на межі розпачу. «Жодна з трьох найважливіших умов зі списку Фюле не виконана, – наголосив у приватній розмові з Тижнем очільник однієї з європейських дипломатичних місій. – Закону про прокуратуру немає, нового Виборчого кодексу також немає, натомість вибіркове правосуддя не змінило параметрів. Якщо дуже швидко нічого кардинально не зміниться, ми не підемо на приниження і підписання не буде».
21 жовтня одразу кілька міністрів закордонних справ країн – членів ЄС вкотре закликали Україну негайно вирішити ситуацію з екс-прем’єркою. «Справа Юлії Тимошенко має велике символічне значення для деяких країн – членів ЄС, і ми сподіваємося, що зазначене питання вирішиться якомога швидше. Затягування не має сенсу, і це стає дуже ризикованим», – заявив очільник МЗС Німеччини Ґідо Вестервелле. Його шведський колега Карл Більдт зауважив: якщо Тимошенко поїде на лікування за кордон, а після цього повернеться в Україну як ув’язнена, то буде «подорож», але не вирішення ситуації.
Голови МЗС Польщі та Швеції зустрілися з Януковичем 22 жовтня. До чого вони домовилися, публічно не оголошувалося. Польський міністр Радослав Сікорський лише відзначив за результатами зустрічі, що для вирішення питання Тимошенко «останній термін – це 18 листопада, коли відбудеться засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС. Часу для блефу в нас немає». Слово «блеф» уживають також джерела Тижня, наближені до Банкової. «Ставки завищують, щоб було з чого торгуватися», – пояснив політолог, який консультує партію влади.
Показово, що останніми днями європейські та українські політики, які опікуються справою Тимошенко, у своїх заявах і коментарях стали використовувати вислів «часткове помилування». На що міністр юстиції Олена Лукаш відреагувала, мовляв, «не дуже розуміє, про що говорять міжнародні коментатори. Такий механізм, як часткове помилування, в українському законодавстві не застосовується… Ні хвороба хребта, ні сильне чиєсь бажання, ні міжнародний тиск не є підставою для помилування». Водночас Сергій Гриневецький, член Комісії при президентові з питань помилування, заявив, що клопотання місії Європарламенту про помилування Тимошенко може бути розглянуте 24 жовтня. Та, за попередньою інформацією, це засідання обіцяє бути формальним. Янукович особисто помилувати Тимошенко бажання не виявляє. Залишається закон про лікування за кордоном, що його міг би терміново ухвалити парламент. У розмові з Тижнем представники європейського дипломатичного корпусу дали зрозуміти: поки що жоден із запропонованих законопроектів не відповідає вимогам списку Фюле. У тому самому сенсі висловився й Арсеній Яценюк. Він заявив, що європейські політики виступили проти закону про «канікули» в тюремному ув’язненні: «Ключова вимога ЄС – це припинення політичних переслідувань, а не перерва, чи відстрочка». Навіть якщо це формулювання більше відповідає позиції Тимошенко та її соратників, ніж європейців, частка правди в сказаному є.
Історія з шарварком законопроектів «під лікування Тимошенко» нагадує поганий детектив. Спочатку регіонал Володимир Олійник обмовився (хоч потім це намагалися публічно заперечувати), що саме влада вже підготувала законопроект, який дозволить екс-прем’єру виїхати на лікування до Німеччини. Він казав, що мова буде про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу, де пропишуть, на яких умовах ув’язненому надається відстрочка у відбуванні покарання у зв’язку з виїздом закордон, щоб лікуватися. Рішення про те, що екс-прем’єр може відбути до ФРН, має на цій основі ухвалити суд, визначивши, на який строк буде припинена дія вироку в «газовій» справі. За озвучуваною Олійником схемою, після курсу терапії Тимошенко «повинна повернутися в Україну й продовжити відбувати покарання».
Водночас у парламенті був зареєстрований законопроект Миколи Рудьковського № 3444 про внесення змін до Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України (щодо правового регулювання лікування засуджених за кордоном). Потім він зник, натомість з’явилися законопроекти двох колишніх бютівців: Сергія Міщенка та Анжеліки Лабунської. У парламентських кулуарах кажуть про протистояння різних груп впливу у самій владі: законопроект Рудьковського нібито був підготовлений Андрієм Портновим, а новий – згаданою вище Оленою Лукаш.
Використання парламенту, щоб зберегти обличчя й бодай частково задовольнити Брюссель, очевидно, вигідне офіційному Києву. Це дало б змогу вирішити проблему Тимошенко без її помилування. Зрозуміло, що опозицію такий варіант не влаштовує. Екстрений візит Кокса й Квасневського – наочне тому підтвердження. Видається, що Юлія Тимошенко на сьогодні радикально не готова відступитися від права балотуватися на найближчих президентських виборах. Вона також не поспішає погоджуватися на варіант, згідно з яким, при поверненні до України, їй гарантоване повторне ув’язнення. Віктор Янукович, своєю чергою, вже пообіцяв підписати лише той законопроект, що дозволить «юридично врегулювати» питання лікування Тимошенко за кордоном без її помилування.
Ситуація дуже нагадує глухий кут, із якого жоден учасник переговорного процесу не бачить конструктивного виходу. У ЄС також загострилося протистояння між прихильниками якнайшвидшого підписання Угоди з Україною й так званим поміркованим табором. Зокрема, віце-президент Європейського парламенту Яцек Протасевич в інтерв’ю польській радіокомпанії закликав Тимошенко та її соратників погодитися на компромісний варіант, навіть якщо він не дуже їх влаштовуватиме: «У грі є дещо значно більше, ніж навіть становище самого колишнього прем’єра, яке, звичайно, важливе».
Характерною в контексті настроїв ЄС бачиться резолюція Європарламенту від 23 жовтня «Про європейську політику сусідства: у напрямку зміцнення партнерства». Документ, у якому не згадано імені Тимошенко, «рекомендує Раді підписати Угоду» й, за потреби, тимчасово застосувати майже 80% її положень відразу після укладення. Межі компромісу, з європейського боку, окреслено. Залишається дізнатися умови Москви.
Янукович 24–25 жовтня має в Мінську зустрічатися з Путіним. Тут піде своя торгівля. І не факт, що українському лідерові не запропонують знижок на газ та великого кредиту в обмін тепер уже не на долучення до Митного союзу, а лише за непідписання договору з ЄС. Чому ж ні? Свого часу Вірменія відмовилася від таких самих планів фактично на фінішній прямій. Тоді вся «підготовка до асоціації» може виявитися лише грою на нервах сусіда.