Його тріумфальна поява в команді попереднього президента Петра Порошенка закінчилася серією скандалів та досить принизливим вигнанням із країни. Після зміни влади колишній грузинський лідер знову повернувся в Україну, однак приєднатися до нової команди й укотре обійняти високу посаду йому вже не вдалося. Цілий рік про Саакашвілі практично не було чутно, і ось він ураганом увірвався в політичне життя.
Його прізвище знову згадують у медіа після зміни уряду та посилення кризи, пов’язаної з пандемією. Ідею заміни прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на Міхеїла Саакашвілі ще з початку квітня став активно просувати через свої медіа-ресурси журналіст Дмитро Гордон. Водночас відео, на якому він пропонував Саакашвілі в прем’єри, сам Міхо залив на свою сторінку у Facebook та рекламував за гроші. Через деякий час Гордон звернувся до Зеленського публічно в одному з телеефірів і вже безпосередньо закликав його призначити Саакашвілі головою уряду. А незабаром після цього в інших медіа почала з’являтися інформація про те, що кандидатура Саакашвілі розглядається на посаду віце-прем’єра в уряді Шмигаля.
Читайте також: Новий пасьянс
Навряд чи це сталося через те, що команда Зеленського вирішила прислухатися до думки Дмитра Гордона. До цього одіозний журналіст посилено рекомендував у прем’єри свого протеже на президентських виборах Ігоря Смешка, але ніхто не ставився до його пропозиції серйозно. Гордона радше просто запросили взяти участь у піар-супроводі другого пришестя Міхеїла Саакашвілі в українську владу. Однак із самим пришестям від початку не заладилося.
Новина про те, що Саакашвілі можуть призначити на високу посаду в Кабміні, одразу викликала хвилю негативу та скепсису. Сьогодні ставлення до грузинського реформатора в країні вже зовсім не те, як було п’ять років тому, коли він тільки приїхав сюди й очолив Одеську ОДА. Колись потужна команда Саакашвілі тепер уже розсварилася, і її фактично не існує. Якщо за два президентські терміни на батьківщині Міхо здобув славу успішного політика, то його українська епопея — явище геть іншого жанру. У наших реаліях грузинський політик почувається як хурма в кліматичних умовах Чернігівської області.
Ідея призначити Саакашвілі в Кабмін не до вподоби значній частині команди Зеленського. У фракції «Слуга народу» не знайшлося голосів для затвердження його кандидатури, і це не дивно. Депутати прекрасно пам’ятають, як Міхо за кілька років перетворився з доброго друга Петра Порошенка на його гнівного викривача, якого інакше, як «баригою» п’ятого президента України, не назвеш. І цілком логічно, що цю ситуацію «слуги» приміряли й на себе. У разі непорозумінь запальний політик так само затято заходився б викривати «режим клоунів».
Розуміючи всю складність становища, Міхеїл Саакашвілі й сам став запевняти громадськість, що з Володимиром Зеленським він поводитиметься зовсім інакше і що війна, подібна до тієї, яка була з Порошенком, більше не повториться.
Відповідаючи на запитання журналістів німецького видання DW, чи не боїться він посваритися із Зеленським, як посварився з попереднім президентом, Саакашвілі заявив: «Ні, тому що Зеленський не крадій — стовідсотково. На жаль, Порошенко був схильний до цього, він любив гроші. У мене через це були великі проблеми з ним. У Зеленського таких проблем не буде».
Пізніше Саакашвілі повторив цю думку і в інтерв’ю «24 каналу»: «Вони вже розганяють тему, що Саакашвілі зараз прийде і як раніше, коли спочатку був у гарних відносинах із Порошенком, потім нападав на Порошенка, так і зараз за три — чотири місяці нападе на Зеленського, буде його в чомусь звинувачувати. Це повна нісенітниця. Нехай навіть ніхто не сподівається, що я на нього нападатиму».
Читайте також: Різниця є
Однак така обіцянка Саакашвілі щонайменше дивна, адже ніхто не може гарантувати, що Володимир Зеленський у майбутньому не дасть підстав для критики. Сьогодні в оточенні президента вже виникла ціла низка корупційних скандалів. Чого варта хоча б одна тільки епопея з братом голови Офісу президента Андрія Єрмака. Тому, коли Міхеїл Саакашвілі унеможливлює критику президента Зеленського, це фактично означає, що політик заздалегідь погоджується ігнорувати будь-які порушення та злочини влади. Очевидно, давати гарантій, подібних до тих, що роздавав Саакашвілі, не може дозволити собі жоден серйозний політик у світі.
Утім, обіцянки колишнього грузинського лідера, мабуть, не переконали «слуг народу», бо за кілька днів складних кулуарних переговорів зібрати голоси фракції за призначення Саакашвілі в Кабмін так і не вдалося. За різними даними, голосувати за призначення Саакашвілі прем’єром погодилося лише близько 180 депутатів фракції «СН». Цікаво, що серед них раптово опинилися і депутати, близькі до Ігоря Коломойського, з яким Саакашвілі раніше люто ворогував. Найбільш курйозною виявилася позиція одіозного мажоритарника й блогера Олександра Дубінського, який кілька років обзивав прихильників Саакашвілі нецензурними словами, а самого політика — шахраєм та гастролером, а тепер різко змінив свою думку й повідомив, що голосуватиме за призначення Саакашвілі. Така різка зміна настроїв у команди Коломойського теж викликала певну настороженість: стало складатися враження, що олігарх мало не лобіює призначення Саакашвілі в Кабмін.
Погіршила ситуацію і реакція керівництва Грузії, яке заявило, що відносини з Україною в разі призначення Саакашвілі ускладняться, бо у своїй рідній країні грузинського президента заочно засудили й визнали злочинцем. Сам Саакашвілі вважає вирок суду політичним, однак суті справи це не змінює. Нині офіційна влада Грузії не хоче бачити Саакашвілі в українському уряді, і, поки іншої влади в Тбілісі немає, на цю позицію слід зважати.
Читайте також: Мирний план Зеленського: пишний пустоцвіт
Чи став цей фактор вирішальним, чи ні, сказати складно, та хай там як, а повернення Міхеїла Саакашвілі у велику українську політику, схоже, зірвалося. Його кандидатуру на затвердження Кабмін подавати не наважився. Утім, цілком можливо, для Саакашвілі це не так уже й погано, адже посаду в уряді йому пропонували відверто декоративну, і він навряд чи зреалізував би свої амбіції, не маючи навіть міністерського портфеля. А ось відповідальність за всі помилки та провали уряду Саакашвілі мимоволі розділив би з іншими міністрами.
Історія з поверненням Саакашвілі радше медійна, ніж політична. Зовсім недавно деякі українські ЗМІ жваво обговорювали ймовірне повернення у владу Сергія Тігіпка, якого «бачили на Банковій». Тепер там побачили екс-президента Грузії. Однак де-факто серйозних посад героям скороспілої аналітики про те, як «Саакашвілі врівноважуватиме Авакова» чи як «Тігіпко лобіюватиме інтереси олігархів», так і не дісталося. Команда президента вкотре опинилася за інформаційною завісою сенсації, якої не сталося.