По-перше, ще одна молода пара вирішила поєднати свої долі шлюбними узами, а це знак, що інститут шлюбу почувається цілком добре. По-друге, шлюб британського принца, п’ятого в черзі на трон, теж щось означає. Не тому, що наречена актриса, розлучена, таке в минулому вже траплялося. Наречена мулатка, її мати афроамериканка, і це має значення.
Має значення, бо британська королівська родина все-таки визначає певні стандарти. Навіть якщо ці стандарти популярні здебільшого в жіночих журналах. Одна річ — стверджувати, що колір шкіри має другорядне значення, і зовсім інша — давати карт-бланш на те, щоб член королівської родини ішов за покликом серця й брав такий шлюб. Це може виявитися важливим для мулаток і метисок, які не конче прагнуть стати принцесами, але річ у тім, що можуть. Одна справа не хотіти кимось бути, і зовсім інша — знати, що те або те абсолютно недоступне для тебе.
Хоч інститут шлюбу почувається краще, ніж багато хто думає, не в усіх культурах мішані шлюби схвалюють.
Читайте також: Social media blues
В Індії постанова про шлюб ще й досі здебільшого є вибором батьків, а не молодят, бо шлюб — це зв’язок, який поєднує їхні родини. Шлюб за домовленістю досі є нормою, на яку накладаються ще обмеження, що є наслідком належності до каст, хоч і тут відбуваються зміни. За результатами досліджень Аміта Агуї з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, тільки 33% заможних жінок вищих каст позитивно реагували на зацікавленість, яку виявляли до них заможні чоловіки нижчої касти, але 60% незаможних жінок вищої касти зацікавилися такими пропозиціями. Звідси можна зробити висновок, що молоде покоління індусів уже не вважає касти нездоланним бар’єром у пошуку партнера, а ставиться до них на шлюбному ринку як до бонусу на кшталт університетської освіти або світлішого кольору шкіри. Якщо індуси, шукаючи дружину, відходять від кастової системи, то багатії та привілейовані представники західної цивілізації чинять точнісінько навпаки, шукаючи партнера у своїй соціальній групі.
В Америці освіта й шлюб ідуть пліч-о-пліч аж такою мірою, що жінки зі ступенем доктора наук виходять заміж частіше, ніж зі ступенем бакалавра. 88% чоловіків віком 45 років та з університетським дипломом перебувають у шлюбі зі своїми першими дружинами. А ті, які не закінчили середньої школи, одружуються значно рідше й розлучаються частіше. У США 90% білих американців вступають у шлюб, натомість латиноамериканців та афроамериканців відповідно тільки 83% і 68%. Тут варто пам’ятати, що більша частина трудящого класу в США — це особи латиноамериканського походження та афроамериканці. Усі дослідження ведуть до одного висновку: багатії беруть шлюб, а незаможні радше ні, і цей стан не здатні змінити мільярди доларів, які федеральний уряд багато років поспіль виділяє на підтримку інституту шлюбу.
З наукових досліджень постає ось яка картина. Люди закохуються й беруть шлюб із тими, хто приблизно однаковою мірою освічений і має таке саме становище. Отак вони мають змогу продемонструвати свої спільні цінності. Про це свідчать навіть весільні урочистості. Після укладання шлюбу настає пора взаємного підлаштовування й терплячого плекання зв’язків. Коли з’являються діти, батьки починають використовувати нагромаджений протягом довгих років суспільний і культурний капітал, щоб діти досягли успіхів у школі, університеті, у набутті бажаної та цінованої в суспільстві професії. А ті беруть шлюб із собі подібними, і так цикл знову повторюється.
Читайте також: Старе вино
Вочевидь, трапляються і «збої в системі», відколи традиційний шлюб, який розуміють як зв’язок між чоловіком і жінкою, зазнав деконструкції та розширення, охопивши й гомосексуальні пари. Дослідження доводять: хоча одностатеві шлюби свідчать про схвалення рівності між усіма людьми, готовими вступити в шлюб, кількість таких шлюбів вельми невелика. За даними The Economist, тільки кожен десятий представник ЛГБТ-спільноти перебуває в шлюбі з особою тієї самої статі. Цікаво, що жінки набагато частіше одружуються й розлучаються з жінками. Шлюби між чоловіками поки що триваліші від гетеросексуальних (у Нідерландах 84,5% проти 82,1% для шлюбів, укладених після 2005 року). Час покаже, який характер матимуть такі зв’язки в довшій перспективі й чи стануть вони масовим явищем, бо сьогодні цього немає й питання майже без винятку стосується багатих західних країн.
Дослідження за дослідженням підтверджує, що одружені люди здоровіші, заможніші й щасливіші за неодружених. Вочевидь, важко беззаперечно довести, що причиною цього є шлюб, бо може бути й так, що здоровіші, щасливіші та заможніші здатні створити сталий зв’язок, який веде до шлюбу. Хай там як, а здається, що принц Гаррі та його наречена Меґан Маркл добре ілюструють давнє прислів’я, що краще бути гарним, молодим і багатим, ніж ні. А якщо хто дорогою зустріне собі пару з ледь смаглявим відтінком шкіри, це тільки бонус.