«Термінатор 4: Спасіння прийде» вважається четвертою частиною фантастичної кіноепопеї, хоча доречніше назвати його франшизою, що не має жодного стосунку до дилогії Джеймса Кемерона. Від початку проекту було очевидно, що режисеру з дитячим псевдонімом МакДжі не вдасться перевершити творця знакової для свого часу історії про кіборга-вбивцю. Джонатан Мостоу спробував використати розкручений «бренд» ще в «Термінаторі 3: Повстання машин», де замість кіборга Т-1000 з другої частини за Арнольдом Шварценеггером бігала залізна блондинка у червоному піджаку. Фільм провалився, тому МакДжі вирішив максимально дистанціюватися від попередньої сюжетної схеми і культового героя. Хоча камео актора таки у стрічці є – фігура підозріло омолодженого Шварца з’являється на екрані й стовбичить там кілька хвилин (у цей час глядачі в залі аплодують). Його поява у «Термінаторі 4» – лише реверанс перед фанатами, адже головний герой стрічки інший, колишній в’язень Маркус Райт (Сем Воррінгтон), перетворений після смерті на кіборга з людським серцем (мрію Залізного Лісоруба з країни Оз здійснено).
«Прокинувшись» через десяток років у постапокаліптичному 2018-му, Маркус опиняється в епіцентрі війни між роботами Skynet і людьми-повcтанцями, яких очолює дорослий Джон Коннор (Крістіан Бейл). Далі сюжетні лінії завертаються у криві, й сценарій остаточно «мутує» у неправильно складений пазл. Брак якісної режисури і халтура сценаристів компенсуються спецефектами – тут фільму дорікнути нічим. На тлі пейзажів, ніби змальованих з комп’ютерної іграшки Follout, вибухають рештки будівель, стріляють роботи і люди, мчать напівіржаві автівки. Зміст «Термінатора 4» можна передати вигуками «дзинь, бах, бдрж, тарарах». І цей лаконізм цілком відповідає атмосфері стрічки.