Тільки уявіть собі: велика група мільярдерів і мільйонерів України, включно із найбагатшими особами країни, пише листа до Верховної Ради з проханням істотно збільшити податки на їхні доходи. Мовляв, ми повною мірою скористалися перевагами здорової економіки, здобули свої статки, і тепер хочемо, щоб й інші могли це зробити. Не можна, щоб багата людина платила невеликі податки, це несправедливо.
Ну, а на додачу, щоби податки бралися не з фіктивних статків (а то виходить, що найбагатші люди країни сплачують щорічно десь так з мільйон гривень), уявіть: вітчизняні "круті хлопці" переводять кошти з улюбленого кіпрського офшору до вдячної Вітчизни – ось ми які чесні й патріотичні…
Не можете уявити таку картину? Я теж. А от у Сполучених Штатах та цілій низці інших західних держав вона є беззаперечним фактом.
Отож: за повідомленням агентства Reuters, велика група американських мільярдерів та мільйонерів відправила до Конгресу США лист з пропозицією збільшити податки на їхні доходи. Цей лист підписали 138 членів організації "Патріотичні мільйонери за сильну економіку". Об’єднання було створено торік, щоб ініціювати зміни в законі про скорочення податків, ухваленому за президентства Джорджа Буша-молодшого.
Одним із ініціаторів створення цього об’єднання й ухвалення відповідного законопроекту є мільярдер Воррен Баффет. Він подякував Конгресу від свого та свої колег імені за те, що вони, мовляв, довго насолоджувалися дружнім ставленням законодавців до мільярдерів, але тепер він почувається ніяково, оскільки заплатив торік лишень $6,9 млн податків – 17,4% від оподатковуваних доходів, у той час як його співробітники платили по 36%. І не тому заплатив так мало, що ховав статки в офшорах, – просто таким цікавим є законодавство, оскільки доходи від інвестицій обкладаються меншими податками, ніж зарплата. Баффет запропонував владі "взяти на приціл" тих, хто заробляє від $1 млн щорічно, а особливо жорсткими бути з тими, чий річний дохід перевищує $10 млн.
Законопроект, який має скоротити розрив між багатими і бідними шляхом вирівнювання оподаткування, вже одержав назву "Правило Баффета". Його енергійно підтримав президент США Барак Обама; у Конгресі створена група законодавців з промовистою назвою "Суперкомітет", яка проштовхує цей законопроект. За їхньою оцінкою, збільшення податку для мільярдерів та мільйонерів буде сприяти скороченню бюджетного дефіциту щонайменше на $1,2 трлн впродовж наступних 10 років.
Ясна річ, республіканці, які контролюють Палату представників і традиційно виступають за низькі податки для роботодавців, критично ставляться до цього законопроекту. За їхніми прогнозами, підвищення податків для багатіїв призведе до різкого скорочення робочих місць. Але от питання: хто краще знає економіку, мільярдери і мультимільйонери, котрі працюють за її реальними законами, чи законодавці, котрі переносять ці закони на папір?
А за кілька місяців перед цим, наприкінці серпня, шістнадцять генеральних директорів і великих акціонерів провідних французьких компаній підписали петицію, в якій просять уряд Франції брати з них більше податків для вирішення фінансових проблем країни. Ці підписи з’явилися на сайті журналу Le Nouvel Observateur; до петиції приєдналися глави Danone, Société Générale, L'Oreal, Total, Air France-KLM, Peugeot-Citroen, а також мажоритарій L'Oreal Ліліан Бетанкур і голова наглядової ради самого видання Клод Пердріель. Всі вони просять збільшити оподаткування їхніх особистих доходів, не чіпаючи при цьому фінансові потоки компаній, які вони представляють.
З аналогічними петиціями виступили й деякі небідні люди Італії, Німеччини та Іспанії – мовляв, краще збільшити податки на їхній дохід, але уникнути жорсткої державної економії, соціальні наслідки якої можуть виявитися непередбачуваними. Скажімо, у Німеччині група "Багаті за податок на капітал" звернулася до канцлера Ангели Меркель із закликом збільшити податки на їхні статки; за підрахунками цієї групи, у разі збільшення податку на доходи мільйонерів держава може отримати близько $100 млрд за два роки. В Італії ж податок "солідарності" повинен принести уряду 4 млрд євро протягом трьох років, або близько 0,3% ВВП.
Хтось скаже – популізм! Хтось повторить за Задорновим: "Ну, американці, ну, тупі!.." Хтось не повірить у щирість намірів західних багатіїв. Що ж, всякому місту – звичай і права, всяка тримає свій ум голова, як писав іще Сковорода; от тільки питання, чому вітчизняні мільярдери і мільйонери, які одержали змогу неймовірно швидко – за світовими мірками – сколотити свої статки, не виявляють спроб наслідувати своїх західних колег? Можливо, не в останню чергу тому, що для різних там "жабоїдів" чи "піндосів" їхні країни – це Батьківщина, яка дорожча за будь-які власні статки, а для скоробагатьків з України Вітчизна розташована там, де банківський рахунок?