Останнім часом дедалі частіше чуємо запитання: чи є місце українському експорту в структурі аграрного господарства Європи? Такі роздуми звучать як у профільних експертних обговореннях, так і в неформальних розмовах українців. Якось в інтерв’ю Тижню посолка з особливих доручень МЗС України 2022–2023 років Ольга Трофімцева назвала Україну ковтком свіжого повітря для Євросоюзу. Натомість були думки й про те, що європейським фермерам не вигідно ділити єдиний ринок з українцями, тому вони всіляко блокуватимуть наш вступ до ЄС.
Ще до війни, зокрема 2019-го, Україна входила в трійку найбільших країн — експортерів сільськогосподарської продукції в держави Європейського Союзу. Попереду були тільки Сполучені Штати та Бразилія.
За кордон традиційно ми найбільше продавали олію як продукт перероблення, зернові культури — пшеницю, кукурудзу тощо, цукор, ягоди, мед. Неабиякий попит у Європі мали наше м’ясо й субпродукти, яйця.
Питання експорту агропродукції з України гостро постало від початку повномасштабного вторгнення росії. Спочатку це були пошуки шляхів безпечного експорту вітчизняного зерна морем — так званий зерновий коридор, умови якого рф всіляко блокувала. Далі Європою поширилися протести місцевих фермерів. З одного боку, вони протестують проти зниження світових цін на зерно й умов європейського зеленого курсу. З другого — незадоволені зростанням обсягів українського експорту на їхні ринки. До речі, росія досі може вільно продавати власну сільськогосподарську продукцію на європейські ринки переважно через Білорусь.
Недаремно в розмові з Тижнем економіст Дмитро Боярчук казав, що Україну чекає довгий шлях пошуку варіантів співіснування з європейським, зокрема польським, бізнесом на ринках ЄС.
Нині Україна та Євросоюз активно обговорюють умови доступу українських товарів на ринки країн ЄС. Наприклад, нещодавно Комітет з питань міжнародної торгівлі Європарламенту схвалив продовження заходів з лібералізації торгівлі для України. Ідеться про тимчасове зупинення ввізних мит і квот на постачання сільськогосподарської продукції в країни ЄС ще на рік — до 5 червня 2025 року. Паралельно тривають двосторонні переговори між Україною та Польщею про взаємодію на європейському ринку.
На сторінках Тижня не раз з’являлися матеріали про якість українського експорту, конкуренцію з європейськими фермерами в постачанні товарів на зовнішні ринки, питання експорту зернових культур і попит на українську нішеву продукцію за кордоном.
Редакція вирішила детальніше дослідити питання, яку нішу в загальній аграрній структурі Євросоюзу може зайняти Україна. У межах теми «Агросектор ЄС. Чи є місце Україні?» поговоримо про стан українського АПК, втрату аграрного півдня та компенсацію збитків завдяки освоєнню нових територій, обсяги українського експорту й наш потенціал, історії фермерів, які, попри війну й конкуренцію, нарощують виробництво та постачають продукцію за кордон. Запрошуємо до читання та обговорення.