«Акція охопить 27 міст України, Росії, Білорусі, Молдови та Придністров’я, – розповів Тижню координатор проекту Андрій Кучер з «Молодих регіонів». – А в майбутньому, вважаю, ми могли б співпрацювати і з країнами Європи. Адже всі мають стосунок до цієї війни».
«Беруть, майже не відмовляються», – запевняє хлопець у жилеті із написом «Молоді регіони». Разом із вдягненими так само хлопцями він роздає символ перемоги перехожим біля арки Дружби народів. – «Охоче беруть».
На особисті запитання «молодь регіонів» відповідати не хоче. Не дуже охоче вони й погоджуються фотографуватися, намагаючись відвернутися, мовляв, їх і без того вже на вулицях упізнають». Трохи згодом хлопці стоять поруч зі стрічкою, яка впала на асфальт. Кидаються піднімати, лише коли бачать, що її почали знімкувати. «Можна ми її піднімемо?», – запитує один із них.
Діди воювали
Зранку у будній день в центрі людей не так небагато, майже самі туристи.
«Наші діди воювали…», – каже Тетяна Георгіївна, жінка років 50 з Північного Уралу, яка щойно пов’язала стрічку на футболку. Утім, продовжити розмову не може, через сльози.
«Мій дід пройшов війну, танкістом був, до Берліна дійшов», – пояснює Ніколай із Москви.
«Це велика перемога, – переконана його дівчина Ольга. Стрічку пов’язує на сумочку. – Так багато людей загинуло, захищаючи нашу країну. Вони герої».
«Ці люди боролись не заради вигоди, а захищали Батьківщину», – додає Ніколай.
Парком гуляють літні люди, однак всі п’ятеро відмовляються від стрічок. Пояснювати, чому, не хочуть. «Дивно, – кажуть «розповсюджувачі». – Пенсіонери ж таки!».
Раз на рік
Не бере стрічки і хлопець Сергій. «Мені це не потрібно, це позерство, – каже. – Тим більше, погляньте, хто їх роздає – регіонали. Звісно ж, значно простіше викинути кошти на роздачу безплатних стрічок раз на рік, ніж забезпечити ветеранам гідне життя. Це формалістський жест».
«Дякую, не треба, – відмахується від такого подарунка дівчина Олександра. – Не люблю я на себе різне вішати. І взагалі політичні акції не люблю».
Киянин Мирослав від стрічки також відмовляється, позаяк уважає, що багато хто серед тих, хто цю стрічку таки пов’язав, навіть не знає, що та означає. «Вони ж не знають, хто був головнокомандувачем Радянською армією… якщо це молодь!», – додає він ізгадує скандальний ролик московського телебачення.
Дівчинка років 16 зі стрічкою на руці і справді не може відповісти на це запитання. Як, зокрема, і на те, як пов’язані між собою помаранчево-чорна стрічка та Велика Вітчизняна війна – також…
Хлопець у жилеті «Молодих регіонів» відходить у бік, телефонує комусь із «колег»: «У вас інтернет там є? Бо до вас репортери, може, прийдуть – цікавитимуться, що таке георгіївська стрічка, то ви подивіться».