За твердженням Олександра Турчинова, Тимошенко довели (зокрема, «невідомими ліками») до того, що вона надовго знепритомніла. Влада прикривається свідченнями мобілізованих світил від МОЗ і скаржиться, що ув’язнена то кров не хоче здавати, то ще якісь процедури проходити. Чому при цьому не можна допустити до неї незалежної комісії – невідомо. Закрадається підозра, що не все так однозначно зі станом ув’язненої, як пишеться в офіційних звітах.
Така підозра, ймовірно, виникає не лише в українських, а й в іноземних спостерігачів. Наприклад, рішення чеської влади про надання притулку чоловікові Тимошенко (щоб не дозволити тиснути на неї, як пояснив він сам), ймовірно, спирається саме на оцінку ситуації в Україні. І реальності загрози для опозиційних політиків та членів їхніх сімей. За конвенціями, відповідно до яких надається притулок, таке рішення може прийматися в разі наявності обґрунтованих побоювань щодо загрози життю чи свободам людини через її політичні, релігійні чи наукові погляди. Тож рішення Праги, вочевидь, добре демонструє оцінку подій в Україні державами ЄС – навіть тими, які дружньо налаштовані до Києва й активно сприяють його інтеграції до Євросоюзу.
Читайте також: Під знаком Тимошенко
Прогресу в євроінтеграції, схоже, за нинішньої влади Україні не бачити. І річ не в «підступах ворогів», а в тому, як наполегливо влада своїми діями доводить правдивість закидів, які тиражують за кордоном емісари «Батьківщини». Чи конче було потрібно зносити намети протестувальників під колонією, в якій утримують Тимошенко? Звідки такий страх? Із чим пов’язане настільки «вчасне» порушення справи щодо зловживань у Харківській облдержадміністрації, яку називають справою проти очільника харківської «Батьківщини», екс-голови ОДА Арсена Авакова? Ці та інші епізоди, з яких складається поведінка української влади, цинічні заяви посадовців, демонстративна безкарність і безпардонність багатьох із них зводять нанівець будь-які шанси України бути почутою цивілізованим світом. А ця увага, однак, країні зараз аж ніяк не зайва. Прогнозовано зайшли в глухий кут газові переговори. Будь-яку ціну, за якою можновладці в Києві готові здати ГТС, у Москві називають завищеною. Тільки-но українська сторона заговорила про зменшення закупівлі блакитного палива, в Білокам’яній здійнялася формена істерика. Мільярдів, які можна буде виручити з обміну ГТС на «знижку на газ», якими наше керівництво, мабуть, планувало оплатити подачки виборцям перед голосуванням восени, найпевніше, не буде. І влада, яка не може відмовитися від бажання знову й знову самостверджуватися за рахунок опонентів та власних громадян узагалі, опиниться сам на сам із дедалі агресивнішою позицією Росії, холодною байдужістю Заходу і, зрештою, гнівом тих-таки громадян. Це буде пізніше, але, як стає дедалі очевидніше, таки буде. І звинувачувати в цьому українські можновладці можуть лише самих себе.
Читайте також: Об´єднання опозиції. Заклик №…