Говорили на тринадцяти виступах та тематичних дискусіях начебто про одне – перспективи розвитку Криму. Але самі промови лунали ну дуже по-різному. Найпростішу програму, схоже, мали оратори від чиновництва: з пошаною сказати про покійного главу радміну Криму Василя Джарти, котрий «задумав цей форум», не забути чинного президента, «під чиїм патронатом проводиться цей форум», а далі – максимально оптимістичний виступ про все хороше замість усього поганого.
«Ми залучили за перше півріччя $128 млн. інвестицій, в другому, впевнені, буде не менше. Але головне – це виконання програми «Крим-2020», за якою ми плануємо залучити 5,7 мільярда євро!», – квітнув у посмішці перший віце-прем’єр та в. о. глави кримського уряду Павло Бурлаков. В кулуарах саме активно обговорювали невідомого походження інформацію про те, що Київ начебто спиняється на кандидатурі Бурлакова як майбутнього спадкоємця посади Джарти.
В тому ж дусі були витримані виступи низки губернаторів – тим абстрактніші, чим далі знаходиться відповідний регіон від Криму та його проблем. Що не завадило керівникам АРК, Севастополя, Харківщини, Одещини, Миколаївщини та Херсонщини масово покликати журналістів на підписання «угод про співпрацю» між їхніми регіонами.
Підписання мало місце в одному з улюблених апартаментів останніх представників династії Романових. Стіни прикрашали старовинні фото з пояснювальними підписами на кшталт «Костромские крестьяне подносят хлеб-соль Государю во время визита в Кострому в1913 году»
– Обмін папками! – урочисто оголошував спеціальний службовець. – Обмін сувенірами!
– А от ми теж хотіли б вручити сувенір, – втрутився губернатор Запоріжжя Борис Петров, у котрого вже є угода про співпрацю з Кримом.
Його помічниці розгорнули два гігантських фото авторства самого Петрова: гора Аю-Даг і частина берега, та частина того ж берега і відома кожному артеківцю пара скель у морі.
– Це Адалари! – радісно пояснював Петров. Решта чиновників схвально хитали головами. Вони старанно показували, як їм добре в затишній компанії одне одного.
Не дуже затишно ставало від виступів деяких експертів. Так, директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв перелічив силу проблем, що стоять в тому числі й перед радісними головами обладміністрацій.
– Регіони з великим експортним потенціалом розвивають зовнішньоекономічні зв’язки на шкоду міжобласним внутрішнім, – говорив Єрмолаєв. – Не думаю, що наші чорноморські сусіди будуть раді, якщо Крим продемонструє потужний розвиток рекреаційної галузі… Для нас важливий навіть не наявний потенціал, а бачення майбутньої ролі регіонів!
А Олег Устенко з «Фонду Блейзера» з цифрами та графіками в руках наголошував, що при збереженні наявних темпів економічного зростання Україна в 2015 році все одно відставатиме в обсягах економіки від більшості держав чорноморського регіону. Зокрема, від Росії – в десять разів, а від Туреччини – вп’ятеро. І що це можна було б виправити за допомогою рішучих і послідовних кроків у боротьбі з корупцією та зарегульованістю бізнесу, але прогрес у цій сфері «лишається обмеженим».
Єдиним чиновником, що виступив ближче до експертів, став найвищий із запрошених на форум посадовців – віце-прем’єр Борис Колесніков. Працелюбний урядовець по прибутті на форум провів закриті від преси переговори з представниками німецької авіакомпанії Lufthanza, котра, як очікується, реконструюватиме Сімферопольський аеропорт, виступив і трошки подискутував з іншими учасниками форуму й помчав назад до Києва, де уже ввечері розповідав в ефірі шоу Шустера про підготовку до Євро-2012.
– Ми тут повторюємо, що в нас унікальна історія, що Крим – такий туристичний рай, всі до нас повинні їхати… Ніхто нікому нічого не винен! Ніхто нікуди не поїде, якщо не докласти всіх зусиль! – сердито переконував Колесніков з трибуни форуму.
Але чиновники не збирались терміново переписувати вже підготовлені виступи. «Ми повинні подивитись на Чорноморський регіон як на спільний туристичний простір!», – промовляв міністр туризму АРК Гергій Псарьов, нічим не натякаючи, що розуміє елементарну річ: кожна країна регіону розвиває власну туристичну інфраструктуру, і між ними можлива тільки запекла конкуренція.
«Основна наша мета – стійке зростання рівня і якості життя кримчан, динамічний розвиток економіки та реалізація стратегічних інтересів України в регіоні. І ми пишаємося цією метою!», – під аплодисменти присутніх розповідала міністр економіки АРК Катерина Юрченко. Дійсно, хорошою метою можна пишатися вічно…
Дивним фактом, між тим, виглядала відсутність на форумі серйозного представництва найголовнішого, як переконують в Криму, стратегічного партнера автономії – РФ. На всі виступи та участь у дискусіях зареєструвався лише один росіянин – перший заступник голови некомерційної організації «Російський національний комітет із Чорноморського співробітництва» Рашид Ізмайлов. Причому раніше очікувалась участь голови Комітету Віктора Архіпова.
Натомість Лівадійським палацом прогулювався одіозний депутат Держдуми Константін Затулін, за президентства Віктора Ющенка оголошуваний в Україні персоною нон-грата, зокрема, за виступи щодо Криму. Хоч і з бейджем гостя, пан Затулін був одягнений в неофіційну сорочку, з нагрудної кишені якої виднілась мікровідеокамера, і всіляко демонстрував, що до самого форуму діла не має.
– Я тут досить випадково, прийшов зустрітися з певними людьми, – розповів Затулін кореспондентові Тижня. – А чому тут немає російських бізнесменів… Я думаю, це питання до організаторів. Тому що тут же не тільки російських інвесторів нема. Тут, по-моєму, влада замкнулась сама на себе. В оргкомітеті повно представників влади – але я не бачу там представників фінансових структур!
На думку російського політика, кримська влада мало робить для залучення інвесторів не тільки на пафосних заходах, а й у буденній роботі.
– Хіба в Криму створені умови для інвесторів? Візьміть, скажімо, вкрай заплутану ситуацію з нерухомістю, з посередниками, котрі постійно міняються. Може, далі буде краще, але поки все дуже кепсько. Рік тому я сам приводив до Василя Джарти інвестора для того ж сімферопольського аеродрому – і, не на образу померлому, жодної відповіді ми так і не отримали!
Складалося враження, що депутат Затулін не може пробачити небіжчику чогось значно більшого.
Якщо росіяни себе на форумі ніяк не проявили, то виступаючих від Заходу була добра половина, включаючи й представників далеких від Чорноморського басейну Ірландії та США. Тут якраз чиновників був мінімум – здебільшого менеджери та аналітики. Одним із небагатьох політиків був голова представництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра, котрий у своєму виступі нагадав, що чорноморські Румунія та Болгарія вже є членами ЄС, і що в Криму необхідно розвивати «environment, transport and energy».
Пізніше посол ЄС був взятий кількома вітчизняними та західними журналістами в облогу в кулуарах форуму.
– Пане Тейшейра, в грудні в Києві має відбутися саміт Україна – ЄС, де може бути остаточно підписано угоду про асоціацію з ЄС. Чи зможете ви в той день потиснути руку президентові Януковичу, якщо Юлія Тимошенко все ще перебуватиме за ґратами? – поцікавився кореспондент французької газети «Ліберасьйон».
Дипломат замислився.
– Ми сподіваємось, – нарешті сказав він, акуратно добираючи слова, – що до того часу проблему буде вирішено. Адже в будь-якій ситуації потрібно залишатись оптимістами.
Журналісти спитали, чи може бути «вирішено проблему» через декриміналізацію статті 365 Кримінального кодексу про перевищення службових повноважень, за якою судять Тимошенко та Юрія Луценка. Тейшейра знизав плечима.
– Ми ледь не щотижня стикаємось у цій справі з якимись новинами. Починалось усе взагалі зі звинувачень щодо закупівлі автомобілів «Швидкої допомоги» та використання грошей Кіотського протоколу. Потім ми стикнулися зі звинуваченнями щодо газових перемовин… Сьогодні говорять про можливу відмову від кримінального переслідування Тимошенко в обмін на виплату нею штрафу. Але, можливо, і це ще не остання новина, – сказав він.
Кореспондент Тижня поцікавився, як, у такому разі, Європа бачить ідею президента Януковича про пом’якшення відповідальності за економічні злочини, що не стосується Тимошенко та Луценка, але може стосуватися, скажімо, нечистих на руку банкірів та інших розпорядників коштів громадян.
Відповідь була передбачуваною: «В Європі сьогодні, з огляду на кризу, все частіше лунають голоси, що слід, навпаки, встановити більш жорстке покарання за економічні злочини».
На питання ж про те, чи не зашкодить підписанню угоди про асоціацію Україна – ЄС українська забюрократизованість і корумпованість влади, Тейшейра приречено сказав:
– Ми прекрасно розуміємо, що в Україні наявні в цьому питанні серйозні проблеми. Але Угода, що готується, неодмінно вплине позитивно на їхнє розв’язання.
Тобто відступати європейцям нікуди. Інша річ – чи буде, і як скоро, відповідна угода парафована парламентами країн – членів ЄС.
Втім, інвестувати в Україну – і, зокрема, в той же Крим – європейці могли б і без угоди про асоціацію, якби тут нарешті з’явилися відповідні умови. І, навпаки, не будуть навіть після підписання угод, якщо умови не виникнуть. Залишалося сподіватись, що посол Тейшейра правий, і між угодою та покращенням інвестиційного клімату справді існує певний зв’язок.
Поки ж учасники Чорноморського форуму роз’їхалися з різними почуттями – хто з «гордістю за свою мету», а хто, як зізнався Тижню один із київських аналітиків, «з упевненістю, що беззмістовна говорильня завжди буде головним професійним талантом для наших чиновників».