Чи не найкращою ілюстрацією цьому є скасування засідання міжурядової комісії та постійні перенесення зустрічей президентів України та Росії. Ось і ще одна зустріч в Севастополі не відбулася. Хоча, здавалося б, кращої інформаційної причини і не знайти.
Після підписання Харківських угод Чорноморський флот Росії на українській території залишився чи не єдиним доказом хоч-якихось залишків стратегічного партнерства двох країн. Ось би так скористатися з ситуації та продемонструвати їх на людях. Якщо вважати події, пов’язані із перебуванням Чорноморського флоту в Україні, позитивом у двосторонніх відносинах (в чому варто б сумніватися) то ця гирька, яка постійно зменшується ніяк не може переважити пудові гирі проблем пов’язаних з цим процесом.
Ось і виходить, що очільникам наших двох країн нема про що і поспілкуватися. Відповідно, незрозумілим залишається те, що ж саме будуть обговорювати президент Янукович та його російський колега на новопризначеній зустрічі в Сочі. Саме там голова російської держави буде проводити свою «робочу відпустку». В останньому словосполученні поєднано два абсолютно протилежні поняття. Яке ж з них істинне?
Вогонь і воду не поєднати. Якщо Медведєв запросив Януковича відпочити, то державні справи апріорі обговорюватися не будуть, а якщо ж це буде робоча зустріч, то як же ж тоді відпустка. В цьому усьому є певна двозначність, яка в краплі води відображає усю суть наших стосунків. Мабуть, в адміністрації українського президента не надто задумуються над протокольними особливостями та символами. А дарма. Не дивно ж, що в цілому світі саме символам та протокольним процедурам приділяють значну увагу. Адже ж Янукович їде в Сочі не як приватна особа, а як представник держави, а тому про її авторитет очільник країни повинен досить сильно дбати. Це зовсім не дрібниці, як здавалося б декому із адміністрації та оточення президента.
УКРАЇНСЬКІ ПРОБЛЕМИ
Майже усі міжнародні спостерігачі та експерти головною причиною відміни візиту Медведєва в Севастополь вбачають у вуглеводневих, точніше у газових проблемах. Як розповіло газеті «Комерсант» джерело в МЗС України, головною умовою участі російської сторони у зустрічі було підписання конкретних домовленостей з питань об’єднання Газпрому та Нафтогазу на умовах Москви. «Оскільки для нас це не вигідно: візиту не буде. Хоча із врахуванням теперішнього стану російсько-українських відносин ми зацікавленні в будь-якому контакті президентів – незалежно від того, закінчиться такий контакт підписанням будь-яких документів чи ні».
Беззаперечно газове питання являється досить гострим, але лише ним проблеми Росії-України не обмежуються. Хоча й говориться про це набагато менше, труднощів в Азово-Чорноморському регіоні більш, ніж достатньо. Не так давно, точніше в червні із Першопрестольної лунав крик у вигляді коментарів російського МЗС щодо навчань Sea Breeze 2011 і заходу в Чорне море для участі в них ракетного крейсера США Monterey з зенітно-ракетною установкою Aegis.
Особливо дратує Москву те, що в опозиції Партія регіонів регулярно зривала такі навчання, а прийшовши до влади сама регулярно проводить їх. На берегах Москви-ріки підозрюють (можливо і небезпідставно) що таким чином Україна повільно, але впевнено готується до зближення з НАТО і, о жах!, навіть до вступу в Альянс. Відповідно, причини понервуватися є.
Пізніше в пресі з’явилися повідомлення, що представники України обговорювали в Брюсселі питання безпеки в Чорноморському регіоні, зокрема, майбутнє розташування Чорноморського флоту та протиракетних установок в Криму. Що особливо образливо для російської дипломатії. І саме це, на думку росіян, не відповідає їх розумінню стратегічного партнерства. Так ніби хтось постійно інформує Київ про теми, які російські представники обговорюють в Брюсселі. Чи, може, в Білокамінній забули, що Україна також є Чорноморською країною, і спокій в регіоні нас таки закономірно цікавить. Відповідно, і ці, і інші питання суверенній державі можна обговорювати де завгодно і з ким завгодно.
Враховуючи стан російсько-американських відносин і проблему з ПРО, питання Чорноморського регіону є не менш проблематичними, ніж газові питання. По великому рахунку, ніхто не проти узгоджених дій двох стратегічних партнерів, але лише за двох конкретних умов. По-перше, дії повинні справді бути стратегічними. По-друге, усе має відбуватися лише за умов взаємності. Якщо ж взаємності немає, то сподіватися на її появу марно. Отже, Москві не варто ані нервуватися чи повчати, ані ображатися.
Якщо ж до усього додати ще й труднощі в сфері торгівлі, дискримінаційні заходи проти українських товарів та виробників, то швидше за все те, що маємо зараз можна назвати не стратегічним партнерством, а стратегічною конкуренцію.
ПРОБЛЕМИ РОСІЙСЬКІ
Виникає питання: чому заміною Севастополю став Балтійськ. Не головною ж ціллю візиту Медведєва в цю базу Балтійського флоту було відвідання нової найбільш західної державної резиденції біля міста Піонерський. В цій резиденції (прикритій з моря сторожовиком, а з повітря РЛС «Воронеж-ДМ») голова Російської держави переговорив з калінінградським губернатором Ніколаєм Цукановим.
Однак, якщо не рахувати морський парад, вітання моряків, обіцянки вирішити їх квартирні проблеми, свято вийшло так собі. Калінінградці попросили президента відправити уряд області у відставку, та й губернатор їм не дуже подобається. «Областю фактично керують чиновники з кримінальним минулим, регіон випав із усіх життєво важливих федеральних цільових програм… щоб догодити можновладцям з лиця землі стираються реліктові ліси, через варварське добування бурштину знищується інфраструктура селища Янтарний…Вважаємо, за обставин, що склалися, уряд Калінінградської області має піти у відставку. А рішення про подальшу долю такого горе-губернатора приймати, звичайно Вам». Яке ж тут свято з таким керівництвом.
В Калінінграді досить своєрідне розуміння свободи слова. Як розповів газеті «Комерсант» видавець місцевого «Тридев’ятого регіону» Борис Образцов, до нього напередодні приїзду президента звернулись «деякі люди», котрі попередили, що якщо текст звернення буде опублікований в друкованій версії газети, то редактора посадять до в’язниці. Опублікувати звернення до президента не вдалось і в тижневику «Вісті Калініграду». Редактору Олегу Альтовському у відділі Е (протидія екстремізму) обласного УВС повідомили, що наклад вилучений. «На моє запитання, коли повернете, відповіли: повернемо, коли поїде. Хто поїде, було ясно і без пояснень».
За такої обстановки Медведєв визнав за важливе приїхати в Калінінградську область, так як ситуація там швидко загострюється. І так в багатьох регіонах. На спільних праймеріз партії «Єдина Росія» та «Загальноросійського народного фронту» (ЗНФ) розгораються скандали. Чинні депутати Державної думи опиняються в аутсайдерах голосування та звинувачують партію в маніпулюванні результатами. Так сталося в Бурятії, Амурській та Новосибірській областях. В останній фаворитом став директор зоопарку Ростислав Шило, який взагалі не виступав із передвиборчими промовами. Водночас, у списки на праймеріз не потрапили губернатори Волгоградської області Анатолій Бровко, Саратовської області – Павел Іпатов та Пензенської – Василій Бочкарьов.
Не зважаючи на вертикаль влади, плавного перебігу так званих праймеріз не виходить, а напруженість у регіонах все сильніше зростає.
Із врахуванням того, що відбувається, зовнішні фактори набувають особливого значення в передвиборчих перегонах, які саме набирають обертів в Росії. Помітним є посилення яструбів в московському істеблішменті, котрі наполягають на проведенні щодо України жорсткої політики, котра явно переходить у шантаж. Зараз ніхто у Москві не зважиться показати «слабкість» та піти на компроміс із Києвом. Навіть якби Медведєв і хотів цього, він не може це зробити через зазначені вище причини. А тому, є всі підстави вважати, що чергова зустріч у Сочі закінчиться тим самим, що й попередні.