«Він класний», – каже Ольга Фокіна, директор дубляжу американської стрічки «Гоп», показуючи на Сергія Притулу. Той стоїть у навушниках за звуконепроникним склом перед мікрофоном і активно рухає губами. «Притула давно хотів себе випробувати в озвучці, – продовжує моя співрозмовниця. – До того ж Сергій ні на кого не схожий, як і його герой у фільмі, – Великодній Кролик». Хоча спільних рис у Притули з його персонажем більше. У фільмі вухань на ім’я К. В. є живим згустком енергії та протесту. Не бажаючи щороку традиційно наповнювати святкові кошики до Великодня, він утікає з домівки до Голлівуда, щоб здійснити власну мрію – стати барабанщиком. Притула теж чкурнув з рідного Збаража до обласного центру, щоб посісти омріяне місце ведучого на «Радіо Тернопіль – 106,1 FM», а потім до Києва, аби стати ведучим на телебаченні. Щоправда, одна річ трохи віддаляє його від пухнастого К. В.: якось в інтерв’ю він казав, що задля втілення мрії – подарувати мамі шубу – купив із братом шкурки 120 афганських кроликів, із яких той презент і пошили…
Некінематографічна тиша
Утім, Ольга Фокіна про це навряд чи знає, як і керівництво дистриб’юторської компанії, що має випустити фільм «Гоп» в Україні. Тож робота з дубляжу фільму просувається впевнено й… тихо. Власне, це один із парадоксів. Коли опиняєшся на студії Le Doyen (вона міститься на території Національної кіностудії імені О. Довженка й озвучує значну частину прокатних фільмів), модерний мінімалізм антуражу й цілковита ватяна тиша справляють враження, ніби ти у звичайному міському офісі. До або після робочого часу. В просторій кухні, де кожен сам собі наливає чай чи каву, за столом тихо спілкуються директор дубляжу Костянтин Лінартович і актор Театру імені Івана Франка Василь Мазур. Говорять не про озвучку, а так, про життєві дрібниці, хоча щойно вийшли з кімнати, де триває робота над роликом четвертої частини «Піратів Карибського моря». Поряд – підготовка до кастингу голосів на продовження «Тачок». Звісно, актор Микола Боклан може пробігти коридором, але хтозна, з якої причини. А загалом довкола панує некінематографічна тиша. Ймовірно, це пояснюється певною концентрацією уваги директорів і акторів. «Розумієте, – каже Ольга Фокіна, – є така істина, що озвучувати мультики для дітей складніше, ніж драми для дорослих. Малюки тобі повірять тільки тоді, коли ти будеш максимально чесний у своїй роботі». І в цьому є сенс. «Я дуже добре усвідомлюю свою відповідальність за працю, – пояснює Сергій Притула, – бо якщо якість буде не надто висока, моя робота може стати ще одним ресурсом у руках людей, які скажуть про український дубляж як про лайно. А я великий прихильник українськомовного дубляжу і вважаю, що він конче потрібен нашій країні; скасування його обов’язковості, на мою думку, недоречне. Особливо за умов і обставин, у яких перебуває цей бізнес, і за нинішньої мовної ситуації в країні».
Ольгу Фокіну теж запросили з причин «максимальної професійності». З останніх фільмів вона озвучувала «Бурлеск» і «Туриста», але, що головніше, керувала дубляжем мультфільму «Нікчемний я» і анімаційного шедевру «Кораліна у світі кошмарів». Хоча, за її словами, «ліпсинг (синхронізація звукового ряду з візуальним – Ред.) у акторів нічим особливо не відрізняється від мальованих персонажів». «Важливіше, – додає пані Ольга, – коли актор імпровізує, і якщо це відбувається, значить, як-то кажуть, йому пішло». Притулі, схильному до експромтів від народження, це мов коту сметана. «Імпровізація була одним із найприємніших моментів озвучки, – задоволено каже він. – Мій персонаж – тинейджер і за своєю природою не може говорити чистою літературною українською мовою, тож ми й міняли текст на більш спрощений, сленговий, молодіжний, так би мовити». Оце те, що так люблять актори. І ненавидять перекладачі. Можна згадати, як відбувалося творення «Тачок» – чи не найкращого мульфільму з точки зору перекладу (він, до речі, українськомовними копіями зібрав у прокаті більше грошей, ніж російськомовними). Тоді в студії громи чулися: актор Юрій Коваленко, більш відомий як «Доктор Звук», на ходу придумував усілякі дотепи на кшталт фрази «я лечу, як Юрій Гагарін», чи вигуку «єтіть-колотіть», чи імені героя «Валєра» – аж перекладач Олекса Негребецький входив у раж від обурення. Натомість супервайзер від Walt Disney Animation Studios, поляк Маріуш Яворовський, падав зі сміху. Як, власне, і всі присутні. Крім пана Олекси, звісно.
«Злюка» з досвідом
Повертаючись до «Гоп», можна додати, що Притула незле тямить в англійській. У 2000–2001 роках він навчався в Лондоні. Та кинувши обридлу науку, пішов у люди: працював будівельником, кельнером, на кухні. Тож, озвучуючи пухнастого, розумів, що «те саме можна було б сказати трохи інакше, смішніше».
Вік є одним із важливих моментів протиставлення у фільмі – кріль-тато і кролик-син віддзеркалюють різні підходи до життя, що є класичним моментом у дусі батьки та діти. Другий пункт антагонізму – коли доброму кроликові К. В. протистоїть зле курча Карлос. Той, хто дублює цю пташинку, заходить у студію. Це Олег Скрипка. «Він грає такого собі злодюгу, – встигає сказати кілька слів пані Ольга, – величезне курча, яке хоче скинути з трону уваги кролика й посісти його місце». «Але мені подобається персонаж, якого я озвучую, – вступає в розмову Олег, – він реально смішний. До того ж є шанс укотре показати дітям приклад негативного героя, щоб вони не робили як він, приміром, не лізли в політику». З огляду на просвітницьку діяльність Скрипки, це цілком вписується в його позицію. Популяризацією добра, національної культури і традицій він займається віддавна. Фестиваль «Країна Мрій», організатором і режисером-постановником якого він є від 2004 року, – підтвердження цьому. «Мені подобається, – каже Олег, – що я беру участь в озвучці кіно українською мовою. Діти люблять будь-які мультики. А наше, дорослих, завдання – щоб анімація була якісна й мала правильну, гарну мораль. Негативні персонажі завжди потрібні і в житті, і в мистецтві, щоб добро нарощувало м’язи й перемагало зло».
Скрипка порівняно із Притулою говорить значно тихіше і спокійніше. Може, тому що старший майже на 20 років. А може, через те що Сергій уперше бере участь в озвучці, а Олеговими вустами вже промовляв п’ять років тому пустун із пропелером у шведсько-норвезькій стрічці «Карлсон, який мешкає на даху». То був перший мультик на широких екранах, перекладений українською. «Відтоді як озвучив Карлсона, – згадує Олег, – подорослішав: тепер я знаю, чого хочу. Тоді я шукав, тепер – ні. Це називається досвідом. Я не користуюся світом, а намагаюся в ньому гармонійно жити».
Грати негативного персонажа і складніше, і цікавіше водночас, тож професіоналізм Скрипки зростає. І наступний проект, схоже, дихає в спину: досвід плюс «деякі вади в дикції Олега», за словами Ольги Фокіної, «чудово грають у дубляжі». На таких речах будується вербалізація анімаційних персонажів у всьому світі. Наприклад, у Штатах безсоромного кролика озвучував такий самий виконавець нахабних ролей Рассел Бренд («Зірковий ескорт»), який, гаркавлячи, говорив за доктора Нефаріо в «Нікчемному я». А злючку Карлоса, – відомий голлівудський комік Генк Азарія (герой «Друзів» і голос шефа поліції Віґґама із «Сімпсонів»). Тож «гішпанця» Олега Скрипку й любителя кролів у будь-якому вигляді Сергія Притулу можна буде почути на екранах України від 21 квітня.