Автор відзначає, що перше, що впадає в очі в законопроекті № 2971, – це обмеження ролі Верховної Ради у призначенні й фінансуванні організації та проведення виборів.
«Найімовірніше, причина в тому, що команда Януковича перестала довіряти Верховній Раді (зважаючи на слабкість підконтрольної ПР «парламентської більшості») й перемістила прийняття рішень щодо повторної кампанії 2013 року у підконтрольні їй Центральну виборчу комісію і Кабмін», – пише автор.
Згідно зі ст. 2 законопроекту рішення про проведення повторних виборів депутатів приймає ЦВК. А Кабміну доручається займатися питаннями їх фінансування. Натомість відповідно до ст. 45 спеціального Закону «Про вибори народних депутатів України» «витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів депутатів…».
Тому, відзначає оглядач, юридично правильний підхід до призначення довиборів у проблемних округах – окрім самого закону про вибори в проблемних округах ухвалити документ про внесення змін до держбюджету 2013 року, яким передбачити видатки на їх організацію та проведення. Але Мін’юст, який готував цей законопроект, і Кабмін, який його схвалив, вирішили з фінансуванням виборів у проблемних округах поекспериментувати. Згідно зі ст. 6 згаданого документа «витрати на підготовку і проведення повторних виборів депутатів здійснюються з резервного фонду бюджету».
Автор наголошує, що перемістивши прийняття рішень щодо виборів у ЦВК і КМУ, влада перевела їх у ручний режим.
«Скажімо, Центрвиборчком може призначити перегони в одному з проблемних округів (котрий, як засвідчила минула кампанія, за допомогою адмінресурсу можна легко зачистити від опозиційних конкурентів), а в іншому, де опозиція перемагає, не призначити. Для цього достатньо не зібратися на своє засідання (така практика вже не раз мала місце й у попередні роки). Така сама ситуація і з фінансуванням виборів», – йдеться у статті.
Але найбільші несподіванки від законопроекту № 2971 очікують опозицію в частині організації виборчого процесу.
Підготовка та проведення повторних перегонів здійснюються відповідно до ст. 104 і 107 Закону «Про вибори народних депутатів України» з урахуванням особливостей, визначених законом про повторні вибори. Але урядовий законопроект жодним чином не деталізує, хто формуватиме окружні та дільничні виборчі комісії.
Проблема в тому, що Закон «Про вибори народних депутатів України» встановлює два порядки їх формування: на чергових парламентських перегонах 28 жовтня 2012 року (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями); на інших виборах народних депутатів. Принципова відмінність цих двох порядків у тому, що восени 2012-го до виборчих комісій в обов’язковому порядку включалися кандидатури від партій, які мали фракції у ВР шостого скликання, а на решті парламентських виборів – від політсил, які мають фракції у Раді поточного скликання.
«Відмінність зрозуміти неважко. У шостому скликанні були три провладні партійні фракції: ПР, Компартії, Народної партії (Литвина) та опозиційна партійна фракція «Батьківщина» і блокова НУ – НС, за допомогою якої і через недосконалість законодавства ПР змогла за квотою нунсівців провести багатьох провладних членів виборчих комісій. Натомість у нинішній ВР розклади вже не на користь таких маніпуляцій – дві фракції провладні, три – опозиційні», – зазначає автор.
Більше про це читайте у статті «Довибори із запрограмованим результатом» у № 19 «Українського тижня».
Нагадаємо, Кабмін 13 травня затвердив проект закону про проведення перевиборів у 7 округах (№94, 132, 194, 197, 223, 11 та 71).
15 травня керівники фракцій у Верховній Раді домовились доопрацювати закон про перевибори у семи мажоритарних округах, тому розгляд цього питання перенесено на наступний тиждень.