Експерти ІМІ пов’язують таку тенденцію із безкарністю представників влади та політичних діячів, які застосовують усі можливі способи тиску, навіть фізичну силу, щоб перешкодити українським журналістам чесно і сумлінно виконувати свою професійну діяльність.
Із 324 випадків порушень прав журналістів у 2012 році: порушень, арештів, затримань — 6; побиття, нападів, залякувань — 40; перешкоджань виконувати професійні обов’язки, цензура — 180; економічного, політичного, непрямого тиску — 43; судових позовів до ЗМІ та журналістів — 50; судових позовів від ЗМІ та журналістів — 5.
У 2012 році спостерігалось посилення цензури у загальнонаціональних та місцевих виданнях. Моніторинги преси, інтернет-видань та телебачення показали систематичне однобоке висвітлення подій у ЗМІ та замовчування суспільно важливих тем, невигідних для влади.
Як зазначає ІМІ, показовими були випадки звільнення працівників ЗМІ через цензуру. Зокрема, з телеканалу СТБ звільнилися журналісти Сергій Андрушко та Наталя Соколенко, з телеканалу «МИГ» (місто Южне, Одеська область) пішли журналісти Ольга Годовенко та Ольга Комарова, а з телеканалу ТВА (місто Чернівці) журналістка Емма Антонюк.
Непоодинокими були випадки фізичної агресії проти журналістів, недопущення працівників ЗМІ на відкриті заходи органів влади та місцевого самоврядування та навіть у прес-ложу Верховної Ради України.
2012 став також роком продовження монополізації інформаційного простору в руках людей, наближених до влади, а також таблоїдизації ефіру.
Стрімке збільшення кількості порушень прав журналістів спостерігалось напередодні виборів до Верховної Ради. Якщо у серпні, першого місяця передвиборчої кампанії, зафіксовано 39 таких випадків, то вже у вересні — 60, а у жовтні — 85, причому більшість з цих порушень були безпосередньо пов’язані з парламентськими виборами та/або здійснювалися кандидатами у народні депутати.
Під час передвиборчої кампанії експерти ІМІ зафіксували багато випадків, коли журналістів не пускали на зустрічі кандидатів у депутати з виборцями чи масові заходи, організовані ними, або забороняли проводити там фото- чи відеозйомку. Було виявлено спроби тиску на тих журналістів, які висвітлювали заходи за участю кандидатів або розслідували підкуп виборців. Нерідко до журналістів застосовували фізичну силу, били їх та трощили техніку. Зазвичай до таких дій вдавалася охорона кандидатів або «невідомі», які постійно перебували поруч з кандидатом.
Також до журналістів та ЗМІ застосовували і методи непрямого тиску: обшуки в редакціях; позапланові візити податкових інспекторів, незважаючи на мораторій на перевірки ЗМІ в перевиборчий період; потужні DDоS-атаки, які блокували роботу інтернет-видань; численні судові позови проти ЗМІ та журналістів та інше.
Цьогорічною «новинкою» стали так звані «троллінгові атаки» на мобільні телефони, коли водночас здійснювали дзвінки з багатьох номерів, через що журналісти не могли користуватися телефонами.
У день парламентських виборів в Україні 28 жовтня зафіксовано випадки, коли журналістів не пускали на дільниці, де проводилось голосування чи підрахунок голосів або виганяли звідти. Також члени виборчих комісій перешкоджали журналістам фіксувати підрахунок голосів на камери.
ІМІ відзначає, що у 2012 році було порушено 6 кримінальних справ за ст. 171 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), що є рекордним числом за всі роки незалежності. Втім, покарання несе, в середньому, лише кожен 20-й порушник прав журналістів, зазначає ІМІ.
У 2012 році також збільшилися розміри позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у судових справах проти ЗМІ та журналістів. Позивачі іноді вимагають сотні тисяч та навіть мільйони гривень. Причиною цього є скасування у 2011 р. підвищених ставок державного мита при поданні судових позовів.