Чорнобильський саркофаг
Про будівництво саркофагу почали говорити ще з 1995-го року, коли Україна та держави Великої сімки підписали меморандум щодо зупинки Чорнобильської атомної станції. Проте лише у березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС – так званої «Арки», що має сховати об’єкт «Укриття». Переможцем тендеру в серпні 2007 року було визнано компанію «Novarka» – спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES.
У квітні минулого року президент натиснув кнопку, яка символізувала початок запуску технологічного циклу будівництва «Арки». Тоді у Кабінеті міністрів України заявили, що розраховують завершити будівництво за 1,5 роки. Цього року термін завершення будівництва знову віддалили: під час офіційного візиту президента України будівельники заявили, що завершать проект 2015 року.
За офіційними даними, кількість радіоактивних речовин, які перебувають усередині, досягає 95% від тієї кількості, яка була на момент аварії.
Сховище радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні
Законопроект «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом», у якому зокрема йшлося про будівництво сховищ радіоактивних відходів у Чорнобилі був внесений ще урядом Тимошенко 2009 року. Проте в березні 2010 року його відкликав новий уряд. Та вже 2011 до нього знову повернулися, а вже настуного року Янукович нарешті схвалив законон про будівництво сховища. Кошторисна вартість будівництва становить 3,675 млрд грн, із яких пусковий комплекс – 1,227 млрд грн.
Нещодавно міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков заявив, що перші сховища мають бути введені в експлуатацію до кінця 2014 року.
Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд
Цей довгобуд ще у 80-тих роках минулого сторіччя вважався одним із найбільш амбітних проектів у Східній Європі.
У жовтні 1983 року між Болгарією, Румунією, Чехословаччиною, НДР та СРСР була підписана угода про створення гігантського комбінату, який мав забезпечити обкотишами металургійні комбінати країн Центральної і Південно-Східної Європи. "Генеральним підрядником" будівництва колоса була призначена румунська сторона. Офіційний Бухарест зобов’язався інвестувати приблизно 800 млн. доларів, тобто покрити третину вартості проекту. Загальна ж кошторисна вартість будівництва комбінату, що почалося ще 1984 року, становить 2,4 млрд. доларів.
Реалізація проекту була припинена у 1989 році, коли будівельна готовність комбінату перевищувала 60%: тоді німці і болгари вирішили не гаяти марно час, гроші та зусилля і вийшли з проекту. 1997 року Україна прийняла рішення припинити будівництво взагалі, хоча Румунія вже виконала 80% від своїх зобов'язань.
Частка України, яка після розпаду Радянського Союзу стала його правонаступницею в справі будівництва, становить – 56,4%, Румунії – 28%, решта належить Словаччині.
Українська влада досі не зуміла вирішити питання добудови або приватизації КГЗКОРу, а Румунія, з іншого боку, заявляє, що більше не зацікавлена у добудові комбінату і хоче лише повернути вкладені досі кошти.
До речі, витрати на забезпечення життєдіяльності недобудованого комбінату за останні два роки вже перевищили 40 млн грн на рік. Кабінет Міністрів України досі не забезпечив створення в національному законодавстві цілісної системи нормативно-правового та організаційного забезпечення процесу завершення будівництва об’єкта.
Нафтопровід Одеса-Броди
Нафтопровід довжиною 674 км розпочав будуватися 1996 року. Після завершення будівництва 2001 року він три роки не використовувався, після чого було прийнято рішення щодо використання його в реверсному режимі. Вартість будівництва склала 550 млн. грн.
Пізніше мова йшла про добудову нафтопроводу польською стороною, проте 2011 року стало відомо, що Польща не має наміру фінансувати добудову польської ділянки Євроазіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), який Україна хотіла створити на базі „Одеса-Броди”.
Згодом із заявами про добудову нафтопроводу виступали державний секретар у Канцелярії президента Польщі Ольґєрд Дзєконський, віце-прем'єр Польщі Вальдемар Павляк, надзвичайний і повноважний посол Казахстану в Україні Амангєльди Жумабаєв, голова Волинської ОДА Борис Клімчук, що запропонував добудувати нафтопровід Одеса-Броди через Волинську область тощо.
У березні 2013 року Єврокомісія ухвалила рішення, яким підтвердила надання фінансової допомоги на будівництво нафтопроводу Броди-Адамово, який має стати частиною трубопроводу Одеса-Броди-Плоцьк.Загальна вартість реалізації проекту Одеса-Броди-Плоцьк оцінюється в 455 млн євро з урахуванням будівництва української (125 км) і польської (270 км) ділянок нафтопроводу. Євросоюз виділив на реалізацію цього проекту 495 млн злотих, однак їх використання можливе лише за умови завершення будівництва нафтопроводу до кінця 2015 року.
Станція Київського метрополітену «Львівська брама»
Будівництво станції розпочалося ще всередині 1990-х років, але через відсутність комплексного рішення щодо реконструкції Львівської площі, куди повинен вести вихід зі станції, і брак коштів роботу заморозили. З 2000-х років влада міста та керівництво метрополітену періодично декларує намагання добудувати станцію, розглядає різноманітні проекти, шукає інвесторів, однак далі слів справа не йде. 2011 року голова Київської адміністрації Олександр Попов обіцяв, що станція запрацює уже 2013 року.
Наразі єдине практичне застосування «Львівської брами» – у розміщенні рекламних 3D-щитів і влаштуванні закритих показів мод «для своїх».
Опіковий центр у Києві
Опіковий центр на київській Троєщині зводили з розмахом. На величезній території, згідно із розробленим у 1988-89 роках проектом, мав також розміститись радіологічний центр для чорнобильців. Однак фінансування амбітного проекту держава не подужала.
У 2006 році тодішня київська влада знов згадала про довгобуд, відзначивши, що оновлений проект будівництва опікового центру передбачає операційний блок на 28 операційних, хірургічний блок на 400 ліжок, консультативну поліклініку на 1200 відвідувань за зміну, реабілітаційний і діагностичний центр, терапевтичний блок на 440 ліжок і 22 відділення, 22 хірургічні відділення і кафедральний блок на 18 кафедр. Планували там розмістити і 4 майданчики для вертольотів, підземний тунель з комунікаціями і транспортом, який мав сполучати лікарню з іншими блоками.
«Дитяча лікарня майбутнього»
Гроші на "Дитячу лікарню майбутнього" 2006 року збирали всією країною: олігархи скинулись мільйонами, українці надсилали смски по 5 гривень з надією, що вже у 2009 році у нова лікарня зможе приймати маленьких важкохворих пацієнтів. Проте влітку 2009 року медзаклад лише розпочали будувати. Тоді Ігор Тарасюк, тодішній керівник Державного управління справами обіцяв Катерині Ющенко, що заклад запрацює 2012 року.
В 2010 році була поширена інформація, що фонд "Україна 3000", головою спостережної ради якого є дружина колишнього президента Віктора Ющенка Катерина, зібрав достатньо коштів для початку будівництва лікарні. Проте далі неодноразово заявляли, що зібраних коштів для зведення будівлі недостатньо.
Наразі у "Дитячій лікарні майбутнього" уже закладений фундамент. Верховна Рада вже кілька разів відкладала питання створення тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів зникнення благодійних коштів на будівництво "Дитячої лікарні майбутнього".
Корпус київської Павлівки (за іншою версією, приміщення мало належати Інституту соціальної та судової психіатрії), припинили будувати ще у радянські часи. За чутками, це сталося через низку інцидентів: колекціонери міських легенд діляться один з одним історіями про «частий і незрозумілий травматизм робітників, в тому числі зі смертельними наслідками».
На створення нових легенд надихають могили навколо будівлі (залишки старого кладовища, на деяких надгробках якого і сьогодні можна розгледіти дати вісімнадцятого сторіччя) і «родзинки» проекту – зокрема, трирівнева система підвалів. Незважаючи на аварійний стан, корпус став улюбленим місцем відпочинку київських страйкболістів, графітчиків тощо.
Корпус театрального інституту імені Карпенка-Карого
На будівництво корпусу театрального інституту імені Карпенка-Карого на Львівській площі в 1976 році було виділено 3 мільйони радянських рублів. Ця споруда мала завершити ансамбль найсучаснішої на той час площі у центрі Києва й бути останньою деталлю після спорудження Будинку художника і висотного Будинку торгівлі. Проте з початку 90-х років будівництво призупинене. Наразі ведуться пошуки інвесторів.
«Льодовий стадіон» у Києві
Будівництво зимового стадіону розпочалось ще 1978-го, проте 1993 року зупинилася. З того часу КМДА шукала й приватні компанії, які вкладуть гроші в добудову арени, намагалась продати його на аукціоні, а згодом йшлося про його купівлю хокейним клубом «Сокіл». Саме керівництво клубу обіцяло добудувати споруду до 2013 року. У квітні цього року у Києві пройшов пікет з вимогою добудувати льодовий стадіон.