Низка гучних дипломатичних скандалів в Україні сталася на початку 2012 року, зокрема, навколо екс-глави представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри, який 28 лютого під час круглого столу, присвяченого поліпшенню інвестиційного та ділового клімату, заявив, що президент Віктор Янукович не виконав обіцянки, які давав після вступу на посаду щодо поліпшення бізнес-клімату і боротьби з корупцією. Тейшейра також звинуватив Україну в застосуванні виборчого правосуддя.
Позиція представника ЄС обурила МЗС України, де заявили, що висловлювання Тейшейри виходять за межі його компетенції. Натомість ЄС назвав цю критику МЗС необґрунтованою і повністю підтримав свого дипломатичного представника в Україні. Позицію Тейшейри підтримали і посли країн Європейського Союзу, акредитовані в Україні.
У ЗМІ також з'явилася інформація, що різка критика ЄС щодо заяв МЗС України на адресу посла викликана не тільки офіційним прес-релізом МЗС, але й поширенням в українських інтернет-ЗМІ матеріалів з банерною рекламою, які містили жорстку критику на адресу Тейшейри.
1 березня колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заявив, що інцидент із критикою МЗС висловлювань Тейшейри про ситуацію в Україні вичерпано.
Читайте також: Реакція МЗС на критику України нагадує «базарну» дипломатію
У березні в американській газеті The New York Times міністри закордонних справ Швеції Карл Більдт, Великої Британії – Вільям Гейґ, Чехії – Карел Шварценберґ, Польщі – Радек Сікорський і Німеччини – Ґідо Вестервелле опублікували відкритий лист до України.
Очільники зовнішньополітичних відомств закликали Україну, гарантувати право опозиції на безперешкодну участь у виборах до Верховної Ради, які в ЄС вважають лакмусовим папірцем демократії в Україні, влада якої загальмувала процес схвалення Угоди про асоціацію з ЄС.
Читайте також: Відкритий лист 5 міністрів закордонних справ країн ЄС щодо стану демократії в Україні
У відповідь Грищенко заявив, що міністри необ'єктивно сприймають українську реальність, а справи проти інших українських високопосадовців є подібними до справ проти посадових осіб по всій Європі, зокрема в Хорватії та Ісландії.
Читайте також: Українська дипломатія ігнорує принципові питання міжнародної політики
Значного розголосу набув дипломатичний скандал, що трапився у травні. Глави 14 держав-членів ЄС відмовилися від участі у саміті президентів країн Центральної і Східної Європи в Ялті 11-12 травня. Зокрема, відмовилися їхати на саміт через справу екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко лідери Румунії, Албанії, Хорватії, Чорногорії та Чехії.
Президент Німеччини не заявляв цього прямо, але саме ця причина відмови випливала з коментарів МЗС Німеччини. Крім того, президенти Болгарії, Боснії, Латвії, Естонії, Італії, Австрії та Словенії відмовилися прибути на саміт, офіційно пославшись на інші причини. У зв'язку з цим, саміт був відкладений на невизначений термін.
Схожа ситуація склалася і під час підготовки до чемпіонату з футболу Євро-2012.
Своєю присутністю під час футбольних матчів керівництво України потішили лише президент Італії Джорджо Наполітано, прем’єр-міністри Італії та Іспанії Маріо Монті та Маріано Рахой, принц Іспанії Феліпе Хуан Пабло Альфонсо з принцесою Летіцією, президенти Таджикістану Емомалі Рахмон, Арменії Серж Саргсян, Грузії Михайло Саакашвілі, Польщі Броніслав Коморовський та Білорусі Александр Лукашенка. Решта глав держав та високопосадовців ЄС, у тому числі президент Єврокомісії Хосе Мануель Баррозу та канцлер ФРН Ангела Меркель, бойкотували чемпіонат в Україні.
У відповідь звучали і коментарі МЗС. Зокрема, відомство не бачило трагедії в оголошенні бойкоту Євро-2012. А директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин заявляв, що бойкот спортивних змагань у зв’язку з діяльністю урядів – це практика холодної війни. На думку Волошина, такі заходи є штучними й неконструктивними.
Прийняття Комітетом з міжнародних відносин Сенату США проекту резолюції із закликом звільнити Тимошенко викликало критику українського МЗС. Зокрема, відомство зазначило, що документ відображає позицію лише її авторів, «відомих своїми симпатіями до української опозиції».
А після прийняття резолюції 20 вересня вцілому МЗС не вважав за доцільне коментувати її. Втім, у міністерстві все ж зазначили, що "важко серйозно сприймати документ, прийнятий вночі за процедурою, яку з усією дипломатичною стриманістю можна назвати, як мінімум, сумнівною".
Натомість посол США в Україні Джон Теффт заявив, що ця резолюція відображає думку усіх сенаторів. Це підтвердив і автор резолюції американський сенатор Річард Дурбін.
У жовтні Україну почали критикувати за ситуацію з російським опозиціонером Леоніда Развозжаєва, який зник у Києві. А за два дні опинився в Москві, де був взятий під варту за рішенням Басманного суду.
Слідчий комітет РФ заявив, що Развозжаєв, якого звинувачують в організації масових заворушень, написав явку з повинною і почав давати свідчення. Згодом Развозжаєв відмовився від явки з повинною.
З вимогою негайно розслідувати викрадення російського опозиціонера до України зверталася міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, Amnesty International та Freedom House.
Міністерство закордонних справ у свою чергу заявило, що не має інформації, яка б давала підстави звертатися до російської сторони з приводу цієї ситуації. Зокрема, відомство зазначило, що немає легітимних причин для того, щоб висловлювати протест або яким-небудь іншим чином реагувати, звертаючись до МЗС РФ.
Подібна ситуація склалася щодо викрадення громадянки України Анхар Кочнєвої опозиційними бойовиками з Вільної сирійської армії. Викрадачі погрожували розправитися з нею 13 грудня, якщо не будуть виконані їхні вимоги про викуп у розмірі $50 млн.
МЗС заявило, що вживає всіх необхідних заходів для звільнення Кочнєвої. Для цього, як зазначило відомство, залучені понад десять іноземних партнерів. Втім, жодних результатів поки не було. Натомість угрупування, що утримує Кочнєву, відклаловиконання вироку до 26 грудня.
Скандал довкола незрозумілої позиції України у зовнішній політиці стався також 29 листопада, коли Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про надання Палестині статусу держави-спостерігача, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй. За документ проголосували 138 країн. Проти виступили 9 країн. 41 країна утрималася. Спочатку ЗМІ повідомили, що українські делегати під час цього голосування вийшли з зали. Натомість 4 грудня МЗС заперечило цю інформацію, пояснивши, що українська делегація з зали не виходила, а утрималась від голосування.
Активна дискусія супроводжувала призначення дати проведення саміту Україна-ЄС, що планувався у грудні 2012 року.
Ще в серпні року Жозе Мануель Пінту Тейшейра висловив сумнів, що саміт відбудеться до кінця року. МЗС висловлював протилежну позицію.
Пізніше європейські політики заявляли, що саміт залежатиме від проведення виборів в Україні. А після виборів директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин заявив, що саміт відбудеться після формування нового парламенту.
У свою чергу посол Євросоюзу в Україні Ян Томбінські заявив, що є три умови, котрі впливатимуть на призначення саміту. Так, Європа очікує закінчення виборів в Україні та їх оцінки, вирішення політично мотивованих кримінальних справ, а також системного підходу у реформуванні судової системи.
І аж 17 грудня під час телефонної розмови президент Віктор Янукович та глава Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу узгодили дату проведення саміту на 25 лютого 2013 року у Брюсселі.
3 грудня Генпрокуратура оприлюднила лист першого заступник Генерального прокурора Рената Кузьміна до президента США Барака Обами, в якому він заявив про анулювання його багаторазової п'ятирічної візи в США та ймовірний арешт на території Сполучених Штатів Америки.
Пізніше ЗМІ повідомили, що влада США отримала інформацію, що, всупереч задекларованій приватній меті візиту, Кузьмін попрямував до Каліфорнії для допиту Петра Кириченка – колишнього партнера екс-прем'єра Павла Лазаренка і одного з ключових свідків у справі про вбивство народного депутата Євгена Щербаня. Це і стало причиною відкликання візи.
Посол США Джон Теффт заявив, що американська віза Кузьміна дійсно скасована, однак його ніхто не збирався заарештовувати.
Міністерство закордонних справ України відмовилось коментувати ситуацію. А експерти назвали лист Кузьміна до Обами ганьбою української дипломатії. Втім, сам Кузьмін вважає, що його лист не порушує міжнародні протоколи.
Варто зауважити, що МЗС в окремих питаннях не бере участі у стратегічно важливих для України подіях. Так, зовнішньо-політичне відомство не було залучене до підписання угоди про співпрацю щодо реалізації національного проекту "LNG термінал", а також переговорів з Росією.