Як засвідчив нещодавній досвід Грузії чи Литви, важливо не те, що пропонують політики-популісти, а те, наскільки переконливо вони це роблять. У випадку України щось подібне ми вже проходили у 2009–2010 роках, коли громадяни віддали себе на поталу за обіцяне «покращення» і «стабільність», навіть не замислюючись над реальністю обіцянок у виконанні тими, хто ці гасла активно тиражував.
У нашому випадку ризики успішної маніпуляції Кремлем суспільно-політичними процесами поглиблюються фрагментованою ідентичністю, браком усталених державницьких інституцій та розвиненого громадянського суспільства, низьким рівнем обізнаності та політичної культури значної частини виборців, а також надмірним впливом на суспільну думку деформованих медіа.
За таких обставин роз’єднаність у опозиційному таборі та пасивна позиція Заходу щодо процесів в Україні серйозно загрожує керованою ззовні дестабілізацією ситуації під час президентських виборів у 2015 році. А відтак і зривом очікуваного повернення країни на демократичний європейський шлях внаслідок «логіки історичного процесу», на що зараз так розраховують чимало політиків на Заході та в Україні.
«Споглядальний підхід» може завершитися тим, що уже майже гарантовано перемогу можуть банально вкрасти.
Детальніше читайте у статті «Нас штовхають у ПІСУАР» в журналі «Український тиждень»№49