Як зазначає Айвазовська, за два з половиною місяці типи порушень, які найчастіше допускали в регіонах України, не змінювалися.
«На першому місці – адміністративний ресурс. Переважна більшість – це бюджетний або кадровий адмінресурс. Бюджетний – це неформальна чи непряма інвестиція коштів з бюджету платників податків у виборчу кампанію окремих кандидатів, коли інфраструктурний об’єкт, який відкривався, чи ремонт, який здійснювався за кошти бюджету, публічно презентувався виборцям як досягнення конкретного кандидата. Зрозуміло, що це мало негативний вплив на загальну конкурентність виборчої кампанії в цих округах. Кадровий ресурс – використання службового транспорту, засобів комунікації, оренда приміщень, людей, здійснення виборчої агітації незаконним методом, тобто в робочий час», – заявила експерт.
До цього типу Айвазовська внесла й медійний адмінресурс.
«Ті випадки, коли муніципальні або державні ЗМІ в тій чи іншій мірі висвітлюючи діяльність кандидатів, діяли не в установленому законом порядку. Подекуди за межами агітації», – пояснила вона.
Друге місце в рейтингу найтиповіших порушень зайняв підкуп виборців.
«На жаль, дуже часто використовувався ще до початку офіційного старту виборчої кампанії. Однак, і пізніше, коли кандидати побачили, що відповідальності за такі порушення немає, а ЦВК лише виносить попередження, продовжували використовувати цей метод», – зазначає Айвазовська.
«На третьому місці – перешкоджання агітації кандидатів. Хоч ця проблема в меншій мірі впливає на результат виборів», – каже експерт.
Підсумовуючи, Айвазовська повідомляє статистику таких виборчих правопорушень:
«Наші спостерігачі зафіксували 288 випадків застосування адмінресурсу, близько 260 – підкупу, 118 – перешкоджання участі кандидатів у веденні кампанії, близько 100 – незаконної агітації, однак, ми не зосереджувалися на такому порушенні, як відсутність повної інформації про тираж, вихідні дані рекламної продукції. Зафіксовано також 21 випадок силового ресурсу, коли правоохоронні органи направляють в період виборів свою увагу на окремих кандидатів, чим по суті блокували їхню діяльність. Крім цього, у виборчому процесі було 6 випадків перешкоджання діяльності журналістів».
Не за кількістю, але за серйозністю порушень, у порівнянні з виборами 2006, 2007 року ця виборча кампанія «є набагато агресивнішою і оцінки – набагато негативніші щодо виборчого періоду».
«У виборчій традиції – не притягувати до відповідальності. Це проблема історична. Чим більше порушення ігноруються з боку правоохоронних органів факти порушення, тим їх кількість зростає наступного разу. Зрозуміло, що якби притягали до відповідальності, то такі порушення як підкуп просто не використовувалися, тому що за нього повинні саджати на 2 роки», – зазначила вона.