Час для новин із поля бою…
ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА
Почну з хорошого: подейкують, що Німеччина передала Херсону кілька надпотужних генераторів. На жаль, це чи не вперше за кілька днів мені трапилася добра новина щодо українських електромереж.
Кампанія повітряних та ракетних ударів від путіна і суровікіна триває. За минулі 36 годин українці заявили (якщо я правильно порахував) про 31 такий удар, а також 73 обстріли РСЗВ БМ-27 («Ураган») і БМ-30 («Смерч»). Від попередніх нападів (скажімо: до періоду з 31 грудня по 3 січня) їх відрізняє тільки те, що тепер більшість ударів припадає на поселення за 10–20 км від фронту. А саме: містечка і села в Сумській області (144 ракети), захід Луганської і Донецької областей, Нікополь (який уже кілька місяців зазнає ракетних і артилерійських обстрілів кожного дня), також південь Запоріжжя і Херсон… тому що у найвидатнішого стратега нашого часу закінчуються балістичні й крилаті ракети. Напевно, «найцивілізованішим» і, ясна річ, «відповідним до чинних звичаїв війни» був обстріл Херсона касетними боєприпасами із запалювальною сумішшю: це мало не диво, що загинула «лише» одна людина…
Зі свого боку, українці продовжують свою «Хаймарсову» кампанію. За минулі дві доби вони знищили дві нові цілі у Токмаку, а також:
— склад постачання всрф на заводі «Гідромаш» у Мелітополі, 8 січня;
— гуртожиток у Рубіжному (повідомляють про загибель 14 осіб), 8 січня;
— ще два склади всрф 7 січня.
Крім того, виявляється, 31 грудня українська М142 завдала удару по спортзалу в селі Лантратівка Луганської області, який використовували для розміщення мобіків. Один з уцілілих навіть виклав відеозапис: спершу бачимо, як вони там сплять і їдять, а кілька наступних епізодів знято вже після обстрілу, внаслідок якого, за повідомленнями, було ліквідовано принаймні 50 осіб. Тіла швидко прибрали, а розповідати про це суворо заборонено.
Читайте також: Україна сама собі здивувалася
Тепер до повітряних сил: росіяни заявляють, що їхні вкс «добре працюють» — припускаю, по цілях у районі Бахмута. Проте, з огляду на тамтешню погоду, я маю сумніви: росіяни не люблять літати крізь хмари чи під ними. З іншого боку, Повітряні сили України повідомили про 18 повітряних ударів 7 січня і ще 17 учора… що ж, може, вони знайшли у небі кілька безхмарних ділянок.
Насамкінець, Сили протиповітряної оборони України заявили про збиття трьох російських гвинтокрилів — Ка-52, Мі-8 та Мі-24 — і трьох безпілотників «Орлан-10». Повідомляють, що наступний Ка-52 було збито сьогодні [9.01] вранці «на північ від Мелітополя», а згодом іще один Мі-24. Зі свого боку, «вишестоящі органи» в москві заявили, що вчора було збито український гвинтокрил Мі-8 неподалік від Віролюбівки (Донецька область).
З приємного: я не марнуватиму жодного речення на заяви «вишестоящих органів» щодо «знищення 600 українських військових у Краматорську».
Зауважу тільки, що:
а) Я добре знаю, чому називаю російське міністерство оборони «вишестоящими органами в москві», проте
б) Можливо, це перше бойове застосування РСЗВ «Торнадо-С», про «початок служби» якого повідомляли кілька днів тому [російський ресурс, який з України можна переглянути лише через VPN — перекл.].
Якщо росіяни не брешуть (а брешуть вони часто), і якщо вони справді налагодили виробництво цих систем (а не просто «зібрали вручну кілька зразків»), то дальність їхніх ракет 9М542 може сягати 120 км, саме тому багато хто вважає їх «російською помстою за “Хаймарси”».
БИТВА ЗА ДОНБАС
Насамперед: наразі, в Соледарі та Бахмуті не лише лютий мороз (від -10°C до -20°C) – в районі Соледара на додачу 4-5 січня випав сніг. Отже, будь-які відео, на яких видно “багнюку”, напевно були зроблені раніше цих дат.
Загалом: артилерійські дуелі вздовж всієї лінії фронту – від Куп’янська на півночі до (принаймні) Вугледара на півдні. Крім того, значних бойових дій немає… з одним лише значним винятком.
У Соледарі триває суворий, жорстокий та несамовитий герць.
Два дні тому 3-тя штурмова (а також 46-та аеромобільна) бригади ЗСУ контратакували та відновили контроль над основним комплексом соляних шахт, спричинивши значні втрати серед росіян – і продовжили рух в бік Бахмутського. Судячи з (неофіційних) заяв українців щодо того, що росіяни захопили це село минулого вечора, схоже, друга частина контратаки не мала успіху.
Станом на сьогоднішній ранок повідомляли про те, що найзапекліші бої наразі тривають за район міськради.
Також повідомляють про важкі бої у Підгородному (тут залучено підрозділи вагнерівців). Кажуть, вчора українці були вимушені відступити з цього села. Так само пишуть, що вони до нього повернулися вчора вночі…
Тим часом, агентурна розвідка повідомляє, що найбільшою проблемою ЗСУ в цьому секторі є широке застосування російськими підрозділами автоматичних гранатометів АГС-17.
Про несамовитість боїв за Соледар можна судити з кількох підтверджених і не дуже фактів:
- a) Насамперед – після перерви, що тривала майже місяць, обидві сторони знову застосовують танки на цій ділянці.
- b) Український генштаб звітував про понад 500 вбитих, 3 збитих гелікоптери, 11 знищених танків – лише за вчорашній день. Немає сумніву, що їхні цифри втрат [техніки] з російського боку можуть бути дещо завищеними, а ще я поки не знайшов чітких доказів знищення бодай одного гелікоптера вчора. Проте, судячи з наявних відео, про значні втрати серед російських наземних військ українці показники не завищують.
- c) Як завжди, якщо українці заявляють про збиття стількох гелікоптерів ПКС в один лише день та й на такій вузькій ділянці фронту, то це свідчить, що ПКС дуже активно діють у цьому районі – а ПКС активні лише там, де є інтенсивні бойові дії, і тоді, коли ситуація для сухопутних військ росіян стає критичною.
- d) У російських соцмережах можна знайти заяви про те, що в період з 30 грудня по 7 січня вони завдали “втрат” обсягом в 500 бійців усім чотирьом батальйонам 46-тої аеромобільної бригади в районі Соледара, а ще що вони вибили кілька танків Т-64 4-тої та 17-тої танкових бригад і кілька Т-72 61-шої механізованої (колишньої 61-шої піхотної/єгерської бригади), нарешті:
- e) в останні кілька днів росіяни атакують Соледар із використанням підрозділів ВДВ та спецназу, вочевидь, за підтримки 20-тої гвардійської мотострілецької дивізії (і тут це дивізія у повному складі [близько 10 тис. військових за штатом – перекл.], а не лише “кілька окремих БТГр”) та однієї з їхніх окремих артилерійських бригад, оснащених РСЗВ ТОС-1. Тобто, тут воюють не вагнерівці. Йдеться про ВДВ та спецназ, які були понівечені на початку війни, а тоді їх “відновили” за допомогою мобіків та резервістів, які служили у ВДВ десь 5–10 (чи пак більше) років тому. А 20-та гвардійська мотострілецька дивізія є одним з найкраще оснащених підрозділів всрф…
З іншого боку, 46-та аеромобільна постала шляхом об’єднання парамілітарних підрозділів, які колись були утворені партією “Свобода” та Правим сектором. Водночас, 3-тя штурмова бригада – це колишній полк “Азов” у складі Нацгвардії (звісно, його реорганізували та розширили після втрати одного з батальйонів у Маріуполі).
Назвати ці бої “протистоянням найлютіших ворогів” було б надто м’яко. Радше йдеться про “ультранаціоналістів” з обох боків, які до того ж мають “купу незведених рахунків за останні 8 років”…
Опубліковано в понеділок, 9 січня, о 14:50 за Києвом
Оригінал
Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків