. Запам’яталося одне фото з тих подій: дівчинка, зовсім маленька. Вона сиділа в дорослого чоловіка на плечах і спостерігала за тим, як її країна прокидається. Ця дитинка була свідком того, як її земляки повстали проти тих, хто почав загравати з Кремлем, що знищив тисячі грузинів.
Я пригадав це фото, коли мені в інтернеті трапилася інша світлина. Українські діти з Покровська Донецької області обнімаються зі своїми однолітками з Росії. Вони всі разом відпочивали в італійському місті Пінето. Там відбувався якийсь фестиваль, куди з’їхалися дітлахи з кількох країн світу. Усе б нічого, якби мер Покровська Руслан Требушкін, він же прибічник сепаратистів і депутат Верховної Ради від Опозиційного блоку, не опублікував спільні фото українських дітей із російськими. Мовляв, подивіться, між нашими дітьми дружба. Яка війна?
Хтось недалекоглядний скаже: «Що тут такого, це ж діти. Вони за дорослих не відповідають». І то буде його помилкою. Адже то частина гібридної, інформаційної війни, яку ми програємо. Поки Требушкін викладає такі фото, частина українського суспільства вважає, що це нормально. Як наслідок — люди починають звинувачувати в усіх своїх бідах наших військових. Їм кажуть, що Росія не агресор. Хтось розповідає, що просто треба перестати стріляти. І все в нас буде добре.
Цих діток, які живуть у Донецькій області, навмисне змушують думати, що в нас громадянська війна. Якісь там дядьки-шахтарі не хотіли підпорядковуватися Києву, і той натравив на них злих бійців ЗСУ та «Правого сектору»!
Читайте також: Андрій Бутенко(Легат). Історія одного добровольця
Під Донецьком жив собі хлопець Андрій. Коли війна прийшла в його край, він подався воювати проти московських виродків. Тому що був розумним, читав історію й усвідомлював, хто є ворогом. У 2016 році з бійцями ДУК «Правий сектор» перебував на шахті Бутівка під Авдіївкою. У ніч на 12 червня російські окупанти обстріляли шахту з важкої артилерії. Андрій загинув. А з ним ще троє друзів. В Андрія на той час був тримісячний син. Максимко втратив тата, так і не сказавши жодного разу цього дорогого слова. Він втратив рідну людину. Її вбили кремлівські окупанти. Як ви думаєте? Максимко зрозуміє цих діток із Покровська, які вітаються з російськими однолітками. А якщо батько тих малих росіян вбивав Андрія?
Читайте також: Дякую!… "Спасибо"!
Торік у селі Первомайське, що межує з Пісками, стався ганебний випадок. Група молодих людей зняла український прапор із місцевого Будинку культури. Вони були п’яні й агресивно налаштовані. Український символ молодики спочатку потоптали ногами, гасили об нього недопалки, а потім справили малу нужду. Ці підлітки бачать, що росіяни з Донецька розстрілюють їхнє село, але одно йдуть проти України. Тому що з ними не працюють батьки, вихователі. Вони налаштовані агресивно проти країни, де живуть, ходять до школи. Це неповнолітні сепаратисти, у яких немає почуття гідності та ідентичності. Якщо діти, які в Італії фотографуються з росіянами, зростатимуть у такій самій атмосфері, вони через кілька років плюватимуть на державний символ. А потім візьмуть до рук зброю і почнуть стріляти в українців.
P. S
На святкуванні п’ятої річниці визволення Авдіївки від російських окупантів у центр міста прийшов маленький хлопчик. Він не обіймався дітьми держави-агресора, а тримав у руках український прапор. Тож надія є, і за неї варто боротися.