У травні 2017 року незадовго до парламентських виборів прес-секретар німецької канцлерки Анґели Меркель Штефан Зайберт оголосив про зустріч його керівниці із «значущою групою німецького населення». Це були російські німці. Зустріч відбувалася без преси, однак Зайберт про неї повідомив. Уперше ця майже тримільйонна група німецького населення мала зустріч на такому рівні. Пізніше казали, що в такий спосіб Меркель намагалася заохотити в минулому вірних виборців її партії повернутися в лоно ХДС (зазвичай 65% етнічних німців, що переселилися з країн колишнього СРСР, підтримували партію канцлерки, однак напередодні виборів 2017 року ця підтримка, згідно з опитуваннями, зменшилася на 20%). Дослідження того, до якої групи переметнулися російські німці, тоді не проводили. З огляду на те що підтримка російськими німцями основного суперника ХДС — соціал-демократів — залишалася на тому самому рівні, що й раніше, можна було припустити: їхня електоральна прихильність перебралася на бік праворадикальної «Альтернативи для Німеччини» (АдН). Однак чи справді це так? Чи це просто було ефектом дещо викривленої медіа-реальності?
Питання політичних преференцій та чутливості до дезінформаційних кампаній Кремля російськомовних вихідців із країн колишнього СРСР гостро постало після протестів у справі дівчинки Лізи. Тоді в Берліні вперше зрозуміли, що Росія може впливати на уми своїх колишніх «соотєчествєнніков», навіть після переїзду в затишну Європу.
Читайте також: Die Welt: Німці задоволені, лише коли нещасні
Узимку 2016 року російськомовний Берлін штормило від бажання помсти: тринадцятирічну дівчинку Лізу Ф. із порядної сім’ї російських німців зґвалтували біженці. Казали, що то не просто собі біженці, а саме ті, яких канцлерка Меркель кількома місяцями раніше відкрито погодилася прийняти в Німеччині. Лізу швидко знайшли, і, як виявилося, вона нікуди не зникала, а залишилася на ночівлю в однокласника, бо боялася сказати батькам про шкільні проблеми. Але поява школярки не змінила ситуацію: сарафанне радіо разом із соціальними мережами наносило нові й нові шари на сніговий вал дезінформації. Російськомовні емігранти в Німеччині збиралися на протести у своїх містах (хоч як дивно, їх у цьому підтримували німецькі праві угруповання та представники АдН), російське телебачення зняло власне розслідування, а міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров навіть виступив на захист «нашої дівчинки», на що отримав різку відповідь від німецьких дипломатів. Якось надто багато представників російської сторони як на внутрішню німецьку проблему. Майже одразу після появи перших новин про дівчинку Лізу німецькі ЗМІ почали писати про вразливість німецького інформаційного простору (зокрема, того, що оточує понад три мільйони вихідців з колишнього СРСР) до російської пропаганди. Це також зобов’язало по-новому подивитися на цю найбільшу групу мігрантів у Німеччині.
За даними мікроперепису 2018 року, у Німеччині проживає 3,5 млн вихідців із країн колишнього СРСР. Це дуже різноманітна за своїм складом група. До неї належать і Spätaussiedler (з нім. «пізні переселенці», нащадки німців, що проживали у країнах колишнього СРСР і повернулися на батьківщину в 1970–1990-х роках), біженці-євреї, політичні мігранти й ті, хто переїхав до своїх подружніх партнерів. Професор Янніс Панагіотідіс з Університету Оснабрюка, який тривалий час досліджує саме цю групу німецького суспільства, у коментарі Тижню пояснив, що вона є надзвичайно різноманітною і насправді її представники по-різному сприймають своє минуле: деякі себе навіть не ідентифікують як російськомовні й не передають мову своїм нащадкам; інші утримують потужний зв’язок з російською мовою та культурою. Схожого висновку дійшли й дослідники, що проводили найбільше опитування серед представників російськомовних німців на замовлення Фонду Боріса Нємцова: говорити про цю групу як про єдине ціле не можна саме тому, що вона складається з дуже багатьох підгруп. Власне, випадок з дівчинкою найбільше зачепив саме тих, хто зберігає цей зв’язок і приймає на віру те, про що говорить кремлівська пропаганда. Згідно зі згаданим опитуванням (його проводили в жовтні 2016 року), 40% опитаних (серед російськомовних жителів ФРН) є споживачами російського телепродукту. Попри те що загалом довіра до російського телебачення низька, серед постійних користувачів цей показник інший і становить 60%, що загалом свідчить, наскільки згубний вплив воно може мати на цю групу населення.
Про те, якою зброєю може бути російське телебачення, добре знає Марія Макєєва. Вона перебралася з Москви до Берліна 2018-го, коли очолила канал OstWest. Останній 2017 року реорганізували з міського емігрантського телебачення, і нині він подає збалансовану картину подій для тих, хто в Німеччині споживає інформацію російською. «Люди загалом, а пострадянські поготів вразливі до дезінформаційних кампаній, — каже вона в коментарі Тижню, — і російські німці не виняток». Попри те що після протестів 2016-го минуло вже чимало часу, відлуння тієї історії чути й досі. «Є такий депутат від АдН — Вальдемар Гердт. Він і досі каже, що дівчинка Ліза — це реальна історія. А його обрали в парламент, і він має велику групу підтримки», — додає вона.
Читайте також: Німецький історик: Росія може чинити на них тиск Німеччину та Західну Європу через постачання газу
У 1990-х, коли до Німеччини перебралася основна частина російських німців, уряд робив чимало задля ліпшої інтеграції мігрантів. Як пояснив Панагіотідіс, вони отримували фінансову допомогу, могли відвідувати уроки німецької та навіть германізувати свої імена. «Це було нечувано для ненімецьких мігрантів», — наголошує дослідник. Після приїзду до Німеччини переселенці здебільшого отримували житло в землях, що були частиною Західної Німеччини, але, наприклад, у Берліні опинилися саме в східній частині. Вочевидь, однією з причин була наявність великої кількості спустілих багатоповерхівок, які залишили самі ж німці, що хотіли перебратися в заможнішу західну частину. Голова об’єднання переселенців у Німеччині Vision Медіна Шауберт у своєму дослідженні для Федерального агентства громадської освіти написала, що в тих районах Східного Берліна на російських німців часто чекала не надто радісна зустріч. Ті, хто там залишився і не перебрався на захід, часто звинувачували переселенців, що вони наживаються на німецькій державі. Власне таким районом, де згуртовано оселилися і проживають дотепер мігранти з колишнього СРСР, до сьогодні є берлінський Марцан. Там жила й Ліза зі своїми батьками.
Ставлення до Росії серед усієї різноманітної групи російських мігрантів також різниться. Панагіотідіс зауважив, що загалом є дві невеликі групи (по 17–18% респондентів): одні більше орієнтовані на Росію, інші — на Німеччину. Решта у своїх преференціях десь посередині. Цікавим є питання ідентичності для цієї групи. «Досвід переслідувань з боку сталінського режиму сформував почуття єдності серед різних груп російських німців. Однак життя після сталінізму та переслідувань, де змішалися нормалізація, соціальне поліпшення й тривала (прихована) дискримінація, теж вплинуло на їхній світогляд, менталітет і культуру», — розповів Панагіотідіс. Власне, бажання бути «невидимими» в новому суспільстві, на думку дослідника, — це також частково радянський спадок у поведінці російських німців. Можна припустити, що це могло впливати на те, як група представляла свої інтереси політично. Попри численність і те, що процес набуття громадянства для них не був надто обтяжливим, довгий час тільки в ХДС був депутат (і лише один), який представляв російських німців, — Генріх Цертік. Також прихильність до його політичної сили вважали переважною як наслідок удячності Гельмутові Колю за переселення на історичну батьківщину. Однак останні вибори до Бундестагу у вересні 2017 року засвідчили дещо інші преференції.
Читайте також: Die Welt: Німецька параноя даних
Під час минулої передвиборчої кампанії праворадикальна партія АдН чималий акцент робила саме на російськомовній громаді Німеччини. Вони проводили мітинги російською в районах, де масово проживають російськомовні вихідці з колишніх країн СРСР, випускали російською листівки (слід зазначити, що це робили й інші політичні сили в Німеччині). За списками АдН до Бундестагу балотувалося близько десятка представників цієї групи. Після згаданих протестів узимку 2016-го німецькі медіа акцентували на тому, що російські німці обирають «Альтернативу для Німеччини». Певні причини на це були, адже в деяких округах, де масово проживали російські німці, АдН отримувала високу підтримку. Та були й радикально інші приклади. Усе це змусило 15 організацій російських німців напередодні виборів виступити з листом не перетворювати їх на беззаперечних прихильників АдН. Навесні 2018 року, уже після виборів, опитування, проведене в Університеті Дуйсбурґ-Ессен, розставило крапки щодо електоральної прихильності російських німців. За його результатами, АдН на останніх виборах отримала тільки 15% голосів представників цієї групи, що лише на трохи більше, ніж загалом вони отримали по ФРН. ХДС, яка, як вважалося, була партією, що класично отримувала найбільшу підтримку від цієї групи, отримала 27%, а от «Ліві» опинилися на другому місці й отримали 21%, що значно більше, ніж загалом по Німеччині. «Класичний медіа-хайп» — так назвав трактування російських німців беззаперечними прихильниками АдН керівник дослідницького проекту в Університеті Дуйсбурґ-Ессена Ахім Ґеррес. Утім, зважаючи, що німецькі «Ліві» перебувають у кремлівському наративі не менше за правих з АдН, питання впливу Росії на російськомовні групи на Заході та, зокрема, у Німеччині залишилося відкритим. А Кремль не спить і все робить, щоб використати емоції цих людей у власних цілях.
Після того як випадок з дівчинкою Лізою не вилився в елемент створення ще однієї групи «соотєчествєнніков», яку треба рятувати, російські медіа взялися розкручувати тему повернення російських німців чи пізніх мігрантів назад у Росію. Пошук у Google видає чимало відповідей на запит російською «чому російські німці повертаються в Росію». І «причини», звичайно, у тому, що Німеччина насаджує дітям тематику ЛГБТ, змушує слугувати «арабам-мігрантам» та з’їдає всю зарплату своїми податками. Російське телебачення пізніше ретранслює цю тематику для тих, хто залишився в Німеччині, тому не дивно, що «Ліві» та АдН мають значну підтримку серед російських німців. І це порушує питання ліпшої інтеграції цієї групи в німецьке суспільство й того, як Кремль впливає на цих людей заради своїх геополітичних амбіцій.