Лише з середини до кінця березня кількість тих, хто вважає її реальною загрозою, зросла з 73% до 87%, натомість кількість скептиків знизилася більш ніж удвічі («Рейтинг»). Стурбованість накрила країну майже взірцево рівномірно: усі без винятку регіони, вікові групи, міста й села тощо. До того ж відчуття загрози не є абстрактним: майже 88% хвилюються через імовірність інфікування своїх близьких, а 58% — через можливість захворіти самим («Рейтинг»). Однак, не менше українці занепокоєні економічними перспективами: 87% очікують, що пандемія (а точніше, спричинений нею карантин) призведе до затяжної кризи («Рейтинг»). Зріз суспільних настроїв дуже промовистий: 43% українців бояться економічної кризи більше, ніж COVID-19 (КМІС). І це також не абстрактні міркування. Уже в останній тиждень березня зменшення доходів відчули 38% громадян України, а ще 30% заявили про повну втрату доходу або роботи (Info Sapiens). Водночас свою опірність економічним викликам українці оцінюють скромно: 63% заявляють, що в разі втрати регулярного доходу їхніх заощаджень не вистачить навіть на місяць («Рейтинг»).
Однак зусилля держави в цій складній ситуації українці оцінюють скептично. Так, 48% вважають неуспішною боротьбу влади з епідемією, а 57% — її заходи із запобігання негативним економічним наслідкам (КМІС). Понад те, 64% громадян упевнені, що влада подає необ’єктивну інформацію щодо масштабів епідемії, применшуючи або перебільшуючи їх («Рейтинг»). Задля справедливості слід зазначити, що критерії оцінювання розмиті, оскільки повністю захистити населення від пандемії та супутніх економічних втрат не здатен жоден уряд світу. Так само неможливо встановити точні масштаби зараження — усі країни оперують лише даними, отриманими в результаті тестування, яке ніде не є тотальним. Але такі судження громадян свідчать щонайменше про недовіру до влади. Показово, що серед країн, котрі найгірше справляються із епідемією, респонденти поруч з Італією, Іспанією та США згадували також Україну, хоча на момент опитування (тобто наприкінці березня) епідемія в нас іще тільки розгорталася (КМІС).
Читайте також: Природне походження, котики і причини високої заразності: огляд наукових статей про коронавірус
Що ж до діяльності конкретних інститутів, найвищу суспільну оцінку отримав президент. Реакцію Володимира Зеленського на загрозу коронавірусної інфекції вважають ефективною 56% українців. Оцінка роботи інших інститутів, що ввійшли до опитування, більш скептична. Так, реакцію прем’єр-міністра Дениса Шмигаля позитивно оцінили лише 30%, МВС — 37%, МОЗ — 38% («Рейтинг»). Щоправда, у розрізі конкретних проблем скепсис може бути ще сильнішим. Приміром, у тому, що влада ефективно забезпечує доступність медичних послуг для громадян, упевнені лише 17% українців, натомість 70% дотримуються протилежної думки (КМІС). Що ж до карантинних обмежень, то 38% стверджують, що їх було введено запізно, а 5% — що передчасно (КМІС). Водночас понад 60% громадян вважають обмеження неадекватними: чи то недостатньо жорсткими, чи, навпаки, надмірними («Рейтинг»).
Зважаючи, знов-таки, на відсутність однозначних об’єктивних критеріїв, наведені показники слід інтерпретувати обережно. Але вони, швидше за все, свідчать про невпевненість громадян у спроможності держави захистити їх перед обличчям нової загрози. Що породжує цю невпевненість? По-перше, частина громадян уже отримала особистий досвід або відповідні знання щодо актуального стану справ. По-друге, влада довела свою неефективність у боротьбі з іншими лихами — принаймні в очах громадян. Так, наприкінці лютого боротьбу з корупцією вважали успішною лише 12% громадян, зусилля щодо розслідування резонансних злочинів — 11%, а роботу щодо припинення війни на Донбасі — 25% (КМІС). І по-третє, усе це накладається на генералізовану недовіру, притаманну українцям (докладніше див. Тиждень, № 13/2020).
Читайте також: Математичні моделі пандемії: як роблять прогнози
Та попри все, карантин українці підтримують: наприкінці березня 75% громадян погоджувалися з обмеженням чи навіть підтримували їх посилення (КМІС). У той самий період 73% оцінювали введений карантин як більш чи менш ефективний, а 83% підтримували його продовження до 24 квітня («Рейтинг»). Щоправда, на користь надзвичайного стану висловлювалася заледве половина українців («Рейтинг»). Утім, окремі обмежувальні заходи справді мають досить широку суспільну підтримку. Так, заборону масових заходів підтримували 83% громадян, обмеження в’їзду й виїзду в певні міста й області — 71%, обмеження руху транспорту — 65%, уведення комендантської години в окремих містах — 58%. Чи не єдиною червоною лінією наразі залишається надання державі права примусового вилучення майна, яке підтримували лише 14% («Рейтинг»). Схоже, чергова порція обмежень, що вступили в дію 6 квітня, стала відповіддю влади на такий суспільний запит. Щоправда, як поставилося до нововведень суспільство, ми поки що не знаємо.
Але за одностайною підтримкою карантину неважко помітити деякі суперечності. Українці охоче підтримують певні обмеження, проте декларують відчутно нижчий рівень готовності їх дотримуватися. Так, наприкінці березня 74% українців підтримували запровадження штрафів за порушення карантину («Рейтинг»). Але водночас лише 42% заявляли, що мають захисні маски в достатній кількості, 39% мали їх недостатньо, а 19% не мали взагалі. Готовність дотримуватися режиму самоізоляції, до якого наполегливо закликає держава, також далеко не абсолютна. Так, наприкінці березня 49% українців виходили з дому один раз на день або частіше. Серед осіб віком від 60 років, що належать до групи ризику, раз на день або частіше виходили з дому 38%. У разі повної заборони виходити з дому 42% громадян заявляли, що готові дотримуватись її від одного до п’яти днів («Рейтинг»).
До того ж імовірно, що багато хто сприймає карантин як панацею: що жорсткішими будуть обмеження, то швидше і з меншими жертвами мине епідемія. А це, натомість, створює широку суспільну підтримку для нових обмежень — включно з тими, що слабко піддаються виконанню (наприклад, через відсутність масок) або не мають достатнього медичного обґрунтування. Можна припустити, що налякане суспільство готове заплющити очі навіть на порушення Конституції, якщо це відбуватиметься в рамках оголошеної боротьби з пандемією. Для влади, якій конче треба продемонструвати бодай видимість ефективної боротьби з епідемією, це стало рятівною паличкою. Беручи до уваги об’єктивні й суб’єктивні труднощі із підготовкою медичної сфери до суворого виклику, саме карантин став тією ділянкою, де влада демонструватиме найбільшу активність. Утім, наскільки це допоможе їй уникнути рейтингових утрат, не кажучи вже про запобігання епідемії, — питання відкрите.
Читайте також: Die Welt: Ці медикаменти тестують проти коронавірусу
Широку підтримку обмежень іноді інтерпретують як запит на «сильну руку», що виникає в суспільствах у період нестабільності й масштабних загроз. Однак у цьому випадку така гіпотеза не має переконливого підтвердження. З одного боку, у переліку країн, що найкраще справляються з епідемією, українці справді згадують Китай і Білорусь, але водночас — також цілком демократичну Німеччину й Південну Корею (КМІС). Щодо української влади, то вельми сумнівно, що епідемія сприятиме консолідації суспільства навколо неї. Швидше за все, епідемія — незалежно від важкості перебігу — стане додатковим чинником роздратування громадян. Як, власне, і подальший економічний спад — хоч би яким тривалим і глибоким він виявився. Тому не виключено, що після закінчення вимушеного карантинного затишшя Україна ввійде в період політичних криз.