Обговорюються найрізноманітніші сценарії — від відверто апокаліптичних (зрада, капітуляція) до стримано оптимістичних. І всі вони на цьому етапі здаються однаково можливими. Адже в української влади досі немає чіткої відповіді на питання, як саме, за яким алгоритмом відбуватиметься реінтеграція ОРДіЛО в Україну, якщо вона все ж таки відбуватиметься.
Попередня влада за п’ять років так і не створила такого плану. Є думка, що насправді план Порошенка полягав у недопущенні повернення ОРДіЛО в Україну та консервуванні конфлікту в його нинішньому вигляді. Нова команда начебто демонструє бажання домогтися прогресу в переговорах та активізувати виконання мінських угод. Та схоже, що чіткого плану реінтеграції ОРДіЛО в команди Зеленського так само немає.
Читайте також: Олександр Турчинов: «У питаннях захисту української ідентичності не можна здавати назад»
У процесі пошуку нових рішень знову спливла формула Штайнмайєра, яку обговорювали ще кілька років тому, а потім благополучно відклали на безрік. Важковимовне прізвище німецького президента останнім часом регулярно з’являється в заголовках ЗМІ. Українська сторона вже дала зрозуміти, що розглядає формулу Штайнмайєра як прийнятний варіант вирішення конфлікту. Помічник президента України Андрій Єрмак на своїй сторінці у Facebook підтвердив, що план німецького політика ляже в основу майбутнього законопроекту про особливий статус ОРДіЛО. «Формула — це не закон. Це база, яка ляже в основу законопроекту, за який голосуватимуть і який буде винесено на публічне обговорення», — написав він. При цьому будь-якої ясності згадка так званої формули не додала, адже швидко з’ясувалося, що різні сторони конфлікту розуміють її по-своєму, так само як і мінські угоди.
У різних джерелах можна натрапити на найрізноманітніші трактування цієї формули. Наприклад, російська сторона включає до неї обов’язкову амністію для бойовиків незаконних збройних формувань «ЛДНР». Українська сторона наполягає, що таких умов план Штайнмайєра не містить. І розібратися в тому, хто правий, неможливо, бо на папері жодна формула свого часу зафіксована не була й документа з такою назвою просто не існує. За фактом обговорюється просто якась фраза, яка кілька років тому була висловлена німецьким політиком.
Щоб внести деяку ясність у питання про те, що ж таке план Штайнмайєра насправді та як його розуміє українська сторона, Андрій Єрмак минулої п’ятниці запросив журналістів і блогерів на зустріч в Офіс президента. Серед запрошених був і автор цих рядків. «Формула Штайнмайєра не документ. Це тільки одна фраза про те, що в день проведення місцевих виборів в ОРДіЛО закон України про особливості місцевого самоврядування вступає в силу на тимчасовій основі. А потім у разі, якщо ОБСЄ підтвердить, що вибори пройшли без порушень і відповідно до стандартів, закон набуває статусу постійного. Це все. Нічого про те, як саме мають проводитися вибори, як відбуваються виведення військ і передача контролю над кордоном, у ній немає», — повідомив Єрмак присутнім того дня. Таким чином, без умов проведення виборів та виведення підконтрольних Росії збройних формувань із ОРДіЛО формула Штайнмайєра сама по собі має мало сенсу. Цілком можливо, що до її реалізації справа взагалі не дійде, бо питання виведення військ із ОРДіЛО, за словами Єрмака, залишається для України першочерговим. І жодної згоди стосовно цього з росіянами поки що немає. «Ніяких виборів в ОРДіЛО бути не може, поки з Донбасу не виведено всі військові формування», — підкреслив Єрмак.
Російська сторона з такою інтерпретацією формули Штайнмайєра не згодна і на переговорах минулої середи, 18 вересня, зажадала від України, щоб наші представники підписали формулу на папері. Таким чином росіяни воліли перетворити план з абстрактної фрази на конкретний документ, однак українська сторона відмовилася це зробити, чим розлютила їх. Повноважний представник РФ у Мінській групі Боріс Ґрізлов одразу ж звинуватив Київ у зриві всіх домовленостей.
Читайте також: Мешканці прифронтової зони: відведення — наша смерть!
Тож подальше обговорення горезвісної формули знову відсилає нас до мінських угод, щодо виконання яких в України та Росії досі немає жодної згоди. Адже вони від самого початку були прописані таким чином, щоб внести максимальну плутанину. Необхідність виведення військ записана в десятому пункті з таким формулюванням: «Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп». Але відповідно до українських законів усі збройні групи в ОРДіЛО є незаконними! А Росія відмовляється роззброювати підконтрольних їй бойовиків.
Москва наполягає, що збройні формування «ЛДНР» є так званою народною міліцією, а отже, їх існування допускається мінськими угодами. Проте українське законодавство не передбачає ніякої «народної міліції». Тож із якого боку не глянь, а бойовики все одно лишаються поза законом. Та й Росія нізащо не визнає присутності своїх військ на Донбасі, тому відводити їх, а ще й під наглядом міжнародних спостерігачів, ніколи не погодиться.
Ще менш зрозумілий порядок проведення майбутніх виборів в ОРДіЛО, якщо до них усе ж таки дійде справа. Очевидно, що вибори на непідконтрольній території можуть вважатися вільними лише в тому випадку, якщо до участі в них будуть допущені українські партії та політики. Зокрема, і такі політичні сили, як «Свобода», «Правий сектор», «Європейська солідарність» тощо. Також під час передвиборчої кампанії в ОРДіЛО мають бути забезпечені вільна робота української преси та мовлення українських телеканалів. А вигнані з «народних республік» біженці та переселенці повинні дістати можливість повернутися й проголосувати.
Читайте також: Стагнація чи прогрес?
Якщо будь-яку з цих умов не буде виконано, ні про які вільні та демократичні вибори не може бути й мови. Але поки що так звана влада непідконтрольних територій жодного бажання йти на такі кроки не демонструє. І навряд чи там узагалі можуть погодитися на ці умови, адже фактично встановлений там режим тримається виключно на насильстві та диктатурі. Номінальних лідерів ОРДіЛО не вибирають, а призначають із Москви. Якщо там не буде диктатури, ймовірно, відразу ж не стане й самих «народних республік». Очевидно, що нікчемний шахрай Пушилін не зможе виграти на відкритих і чесних виборах. Це сьогодні визнають навіть прибічники «ДНР» у Донецьку. Цілком реалістичним є сценарій, що на відкритих і чесних виборах в ОРДіЛО переможцем стане та сама партія «Слуга народу», яка в підсумку просто ліквідує «окремі райони».
Навряд чи в Кремлі можуть допустити такий сценарій. Тому розраховувати на проведення чесних і відкритих виборів у «республіках», як і на виведення звідти збройних формувань, поки що не випадає. Отже, реалізація формули Штайнмайєра наразі справа дуже віддаленої перспективи, виконання якої губиться в тумані невизначеності.
Залишається констатувати, що, попри великий інформаційний шум та істеричні заяви в медіа, реального прогресу в переговорах щодо реінтеграції Донбасу між Росією та Україною ще немає. Як і раніше, чіткого алгоритму дій і термінів проведення виборів в ОРДіЛО назвати ніхто не може. За ключовими пунктами згоди теж немає. І навряд чи її буде досягнуто, доки одна зі сторін не піде на фактичну капітуляцію.