«Мені телефонували цілодобово», — каже Каюм Масімов. Особа на іншому кінці дроту регулярно називала його терористом, навіть погрожувала вбити, якщо він не припинить свою антикитайську діяльність. До цього додалися численні, ініційовані, ймовірно, Китаєм, хакерські атаки, які свого часу знищили активісту Масімову чимало комп’ютерів.
44-річний чоловік є уйгуром, представником народності ісламського віросповідання, яку утискає Пекін. Донедавна він був президентом Канадської спільноти уйгурів в Монреалі. Критикуючи Китай, пояснює він у розмові з Die Welt, треба завжди бути на сторожі: «Небезпечно всюди, і в Канаді також». Слова Масімова перевірити складно, однак вони перегукуються з цілою низкою схожих повідомлень. Канадська коаліція з прав людини в Китаї в закритій студії перелічує десятки випадків за останні роки. Тим, хто потрапив у поле зору китайських служб, окрім хакерських атак і телефонного терору, загрожують неприємні зустрічі зі шпигунами. Подекуди, щоб залякати переслідуваних осіб, агенти годинами стояли в запаркованих авто поруч із їхнім житлом. Ця кампанія спрямована на так звані п’ять отрут. Так, Комуністична партія Китаю (КПК) називає своїх справжніх та уявних ворогів. До них режим зараховує прихильників китайського демократичного руху, незалежного Тайваню й Тибету, послідовників медитаційного руху «Фалунгунь» та уйгурів.
Читайте також: Китайський гамбіт
Про те, що Пекін стежить за дисидентами навіть за кордоном, відомо давно. Критики, втім, застерігають, що китайська активність у Канаді виходить далеко за межі цього. Так, колишній голова азійсько-тихоокеанського відділу канадської спецслужби CSIS Мішель Жуно-Кацуя в розмові з Die Welt каже, що Пекін вважає Канаду, розташовану на задньому дворі США, стратегічною зоною впливу. Метою є проникнення в канадські медіа, парламент, університети та економіку. Усюди, де це можливо, має бути встановлений дружній до Пекіна курс.
Із часу ув’язнення фінансової директорки Huawei Менґ Ваньчжоу до застережень Жуно-Кацуя починають дослухатися в Торонто. Ймовірно, через агресивну реакцію Пекіна, адже наразі він не лише відмовляється від будь-яких переговорів щодо цієї справи, а у відповідь у січні ув’язнив двох канадців: Майкла Ковріґа та Майкла Спевора. Офіційно Китай звинувачує їх у шпигунстві. Крім того, ще двох канадців, давно ув’язнених за торгівлю наркотиками, Пекін засудив до страти. До цього додаються щораз нові економічні утиски. Відтоді спроби втручання Піднебесної у внутрішні справи Канади сприймаються радше негативно. Так, викликала обурення справа студентки й активістки тибетського походження Чемі Лхамо. Після її обрання головою студентського корпусу Університету Торонто Скарборо в лютому цього року вона стала жертвою агресивної онлайн-кампанії. Петиція з вимогою відставки студентки в найкоротші строки зібрала понад 10 тис. підписів. До того ж Лхамо анонімно погрожували вбивством. Є припущення, що за акцією стояв Китай.
Використання китайців, які мешкають за кордоном, для залякування критиків, за словами Жуно-Кацуя, цілком звична річ. Керує цими акціями, зокрема, «Центральне відділення об’єднаного робітничого фронту», відповідника якому в західних країнах немає. Президент Сі Цзіньпін назвав «Об’єднаний фронт» «чарівною зброєю» КНР, яка допоможе країні знову здобути свою звичну роль провідної політичної, економічної та культурної потуги. Адже серед пріоритетів служби не лише боротьба з «п’ятьма отрутами», а й вплив на політичні процеси в інших країнах на користь Китаю. За словами Жуно-Кацуя, потужно розвинена за Сі служба — частина, ймовірно, найбільшої в історії шпигунської операції та наймасштабнішої спроби впливати на процеси у світі. У Канаді справді фіксуються ознаки посиленої активності «Об’єднаного фронту». При цьому Пекін особливо зосереджений на її мешканцях, які мають китайське походження.
Читайте також: Ідель-Урал – Росія – Китай
Китайці з материкової частини КНР роками були найбільшою групою мігрантів у Канаді, вони є важливим фактором її політики, який не можна недооцінювати. Близько 5% населення країни китайського походження, цілі міста, як-от Ванкувер, мають китайські риси. Задля впливу на китайців за кордоном Пекін останніми роками цілеспрямовано скуповував частини китайськомовного медіа-ландшафту Канади, які тепер активно поширюють пропаганду КПК. Окрім того, критики підозрюють, що агенти «Об’єднаного фронту» проникли в численні культурні, економічні та студентські організації.
Щодо успішності цієї китайської стратегії думки різняться. Критик КНР Джонатан Манторп припускає, що під вплив пекінської пропаганди потрапляє лише дуже незначна частка населення китайського походження. Випадки, схожі на події довкола Лхамо, у яких Піднебесній, як припускають, вдалося мобілізувати тисячі закордонних китайців, насторожують багатьох канадців. Непокоїть їх і те, що КНР, вочевидь, цілеспрямовано намагається залучити канадських політиків китайського походження для досягнення власних цілей. На це вказує витік інформації з інструкції «Об’єднаного фронту» у 2017-му. В уривку листа, що був оприлюднений у Financial Times, вітають успіх політиків китайського походження на комунальних виборах у Торонто й закликають: «Ми повинні прагнути співпраці з тими індивідами та групами, які обіймають досить високі посади, діють у межах мейнстриму суспільства та мають перспективи для подальшого зростання». Схоже, документ підтверджує попередження від 2010 року. Тодішній голова CSIS Річард Федден повідомив громадськість, що принаймні два міністри у двох провінціях перебувають під впливом іноземного уряду. За даними щоденної газети The Globe and Mail, одним із політиків, про яких тоді йшлося, є Майкл Чан, який до 2018-го був міністром імміграції та торгівлі в провінції Онтаріо.
Читайте також: Die Welt: Шлях Китаю до військової супердержави
На близькість політика китайського походження до КПК вказує низка свідчень, однак нелегальну діяльність Чана досі довести не вдалося. Хто чи що є агентом впливу — це питання тлумачення. Тому в сусідніх Сполучених Штатах з’являється дедалі більше голосів, які попереджають про ризик скотитися в нову «еру Маккарті» (Джозеф Маккарті — американський сенатор-республіканець, організатор комісії з розслідування антиамериканської діяльності. — Ред.). Останніми місяцями під тиском ФБР багато дослідних інститутів звільнили китайських науковців із керівних посад. Це відбувається попри дуже обмежену кількість доказів і через надмірне завзяття в боротьбі з промисловим та науковим шпигунством.
Як повідомив Die Welt колишній посол Канади в Пекіні Гай Сен-Жак, не можна впадати в істерику. Щоправда, після приходу до влади Сі Цзіньпіна доводиться мати справу зі значно агресивнішою поведінкою Китаю. За словами дипломата, Канада повинна реагувати послідовніше на сумнівну активність «Об’єднаного фронту» та ув’язнення Спавора й Ковріґа: «Єдина мова, яку Китай розуміє, це мова сили. Якщо немає жодної реакції, китайці вирішать, що можна продовжувати». Цю позицію Сен-Жака поділяють й інші. Протягом останніх тижнів відчутно зріс тиск на канадський уряд, щоб той проводив жорсткішу політику щодо КНР. Окрім того, Оттава місяцями намагається спонукати інші країни чинити спротив Пекіну. Під час саміту G20 в Осаці канадська міністерка закордонних справ Христя Фріланд повідомила, що тепер Канаду в цьому підтримує «широка міжнародна коаліція». Однак дієвість цієї стратегії викликає сумніви.
За винятком президента США Дональда Трампа, жоден глава держави досі публічно не закликав звільнити обох канадців. А отже, нема відчуття, що на Китай вдалося натиснути. Ґен Шуан, офіційний представник китайського міністерства закордонних справ, застеріг Канаду від «наївності»: «У кращому разі так звані канадські союзники щось пообіцяють». І нині скидається на те, що Пекін у цьому має рацію.