Навколо цієї теми є багато міфів та побоювань (одразу зазначу, що той військовослужбовець ними не переймався й ситуацію оцінював досить тверезо). Однак ці міфи неминуче перекручують реальний стан справ.
«Захід-2017» — наймасштабніші навчання
Надзвичайна й безпрецедентна концентрація російських військ у Білорусі під час навчань «Захід-2017». Цей міф виник давно через те, що російське Міноборони вперше виклало у відкритий доступ тендер на перевезення військ на навчання, де була вказана цифра понад 4 тис. вагонів. Але чи справді це велика кількість?
Начальник Генерального штабу Збройних сил Республіки Білорусь, перший заступник міністра оборони генерал-майор Алєг Бєлаконєв на брифінгу в Мінську, зокрема, зазначив, що такої кількості вагонів вистачить лише для того, щоб перекинути півтори мотострілкові дивізії й ідіотом є той, хто такими силами спробує захопити якусь частину сусідньої держави.
Насправді на білоруській території буде задіяно близько 3 тис. російських солдатів та офіцерів. Загалом у навчаннях «Захід-2017» візьме участь 12,7 тис. військовослужбовців, близько 370 одиниць бойової техніки включно зі 140 танками, до 150 одиниць артилерії та РСЗВ і понад 40 літаків та вертольотів.
Чиатйте також: У Великій Британії навчання "Захід-2017" назвали провокуванням НАТО
Сили нібито значні, але… Були навчання й крутіші. Наприклад, у «Заході-2009» взяли участь 12,5 тис. осіб, при цьому було використано більш як 220 танків, близько 470 бойових броньованих машин, 230 самохідних і буксованих артилерійських знарядь, мінометів і РСЗО, 60 літаків і 40 вертольотів, зокрема й стратегічні бомбардувальники Ту-160 й Ту-95, чого в нинішніх навчаннях не спостерігається.
Російські війська залишаться в Білорусі після навчань
«Російські війська після навчань із Білорусі не підуть», «Росія створить постійні бази й склади на території Білорусі» та інші жахалки широко тиражує панічно налаштована частина аудиторії соцмереж.
Але що значить «не підуть»? Це було б можливо, якби до Білорусі прибули не солдати, а гігантські бойові людиноподібні роботи на атомній тязі. Війська — це насамперед люди. Російський контингент треба чимось годувати. Їм потрібен гарячий суп хоча б раз на день. Їм потрібне житло: почалася осінь, попереду зима. Чи зможуть вони взимку жити в наметах? Якщо російські війська «просто лишаться», то почнуть відряджати в довколишні колгоспи фуражирів і займати під житло найближчі села?
Той самий Алєг Бєлаконєв повідомив, що до 30 вересня всі війська — і білоруські, і російські — повернуться в місця постійної дислокації. Тобто після 30 вересня (а то й раніше) російських солдатів просто перестануть годувати.
Про це заявляв навіть сам Лукашенка: «Як будуть введені сюди війська, так рівненько вони звідси й підуть… Їх висадять десь біля полігона, розіб’ють табір, там буде мізер бойових припасів — тільки щоб відстріляти по мішенях, решта — холості боєприпаси. Усе під контролем».
Це стосується й побоювань, що російські танки раптом висунуться з білоруських полігонів у бік України. Але доїдуть вони рівно туди, куди в них вистачить пального. На звичайній АЗС танк не заправиш, а підвозу пального не буде. Враховуючи, що основні полігони «Заходу-2017» містяться в протилежному від України кінці Білорусі, ці танки доїдуть у найкращому разі до Мінська й аж ніяк не до Чернігова.
Росія «тихо анексує» Білорусь
Боєць АТО, якого ми підвозили до Чернігова, сказав одну розумну річ. Щоб російські війська лишилися в Білорусі, потрібен якийсь привід. Привід може бути тільки один: дестабілізація ситуації в країні. У нинішніх реаліях «дестабілізація ситуації» може означати лише скинення або спроба скинути Аляксандра Лукашенки.
Читайте також: У Литві закликали РФ скасувати навчання "Захід-2017"
Гадаєте, очільник Білорусі погодиться з таким сценарієм? Навіть гіпотетично? Та в жодному разі!
Думаю, Лукашенка чудово усвідомлює, що присутність у Білорусі російських військ (причому бойових підрозділів) становить безпосередню загрозу насамперед його особистій владі й персональному добробуту. Лишати російські підрозділи в країні по завершенні навчань під будь-яким, навіть найбезневиннішим, приводом — це якраз і є загроза. Загроза того, що в Кремлі можуть розробити сценарій прибирання «батьки» з трону, у зв’язку з чим у Білорусі почнеться та сама «дестабілізація», а військові підрозділи Росії «наведуть лад у союзника». Але в цьому сценарії — на жаль! — немає місця самому Лукашенці.
Не варто недооцінювати очільника Білорусі. Такий очевидний розклад він, швидше за все, прорахував, і навіть не тепер, а вже давно. Тому РБ демонструє безпрецедентну відкритість на цих навчаннях: запрошує на них пресу, спостерігачів і нікому (на відміну від Росії) не відмовляє. На момент брифінгу Бєлаконєва (29 серпня) акредитацію на навчання вже отримали 150 ЗМІ та понад 80 спостерігачів. «Якщо їхня зброя — таємниця, отже, наша зброя — гласність», — писали брати Струґацкіє. Зараз ця зброя в руках у Міністерства оборони Республіки Білорусь.
«Невмілий» брифінг білоруського Міноборони, у результаті якого в журналістів виникло більше запитань, аніж вони дістали відповідей, цілком міг бути й спланованим провалом задля того, щоб вкотре здійняти інформаційну хвилю навколо «Заходу-2017» і привернути до цих навчань якнайбільше уваги. В умовах гласності й пильного спостереження ні «тихо», ні «голосно» Білорусь анексувати не вийде.
«Родина моя, ты — Вейшнория»
Після скандального брифінгу, на якому Генштаб ЗС РБ озвучив сценарій «Заходу-2017», білоруський сегмент інтернету захлеснув мем «Вейшнорія». Так називається умовна держава — противник, який, за задумом військових, прагне розхитати підвалини Союзної держави Білорусі та Росії.
У найкоротший час у Twitter з’явилося «МЗС Вейшнорії». Стаття про вигадану військовими країну була створена у Вікіпедії (з російського сегмента її оперативно прибрали, замінивши на «Навчання «Захід-2017», але в білоруській Вікі вона лишилася). Інтернет-спільнота миттєво придумала для цієї країни прапор, герб, гімн, а на новоствореному сайті громадяни стали в чергу на отримання паспорта «Вейшнорії» (на сьогодні понад 6 тис. осіб, ось так!) чи в найгіршому разі картки вейшнорця (за зразком картки поляка). Ну й, звичайно, величезна кількість картинок, демотиваторів, жартів та анекдотів.
Читайте також: Керівники Генштабу ЗС України та Польщі обговорили шляхи реагування на навчання "Захід-2017"
Дійшло до того, що цей феномен всерйоз стали коментувати політологи, соціологи та експерти. Хтось навіть не на жарт побачив в образі Вейшнорії проблему: мовляв, усі, хто «грає у Вейшнорію», — потенційні сепаратисти.
Ці побоювання навряд чи мають підстави. Просто білоруси за 20 років правління Лукашенки втомилися від нього й хочуть хоча б віртуально пожити в іншій країні. Але водночас «Вейшнорія» має й суто утилітарну цінність.
Аляксандр Лукашенка — популіст, який дуже тонко відчуває настрої народу. Те, що протест проти навчань «Захід-2017» виплеснувся в соцмережі, є явним сигналом йому. Будь-якого політика не може не турбувати, що громадяни його країни (до того ж значна частина) у військових навчаннях підтримують «імовірного противника».
Навряд чи Лукашенка наважиться дратувати суспільство далі. Саме через «Вейшнорію» російських військ у Білорусі не буде. Принаймні вони тут не лишаться після «Заходу-2017».
Подібний прецедент уже був. У 2014 році Україна дуже непокоїлася через створювану в Білорусі російську авіабазу. Приблизно так само, як зараз вона стурбована навчаннями. Білоруси теж були занепокоєні, а надто після того, як дізналися, що російські літаки, котрі, як передбачалося, дислокуватимуться на тій базі, спроможні нести ядерну зброю.
У результаті кампанії проти бази ВПС РФ, яку розгорнули білоруські ЗМІ, опозиційні партії, недержавні організації, політики та експерти, на середину 2015-го близько 60% населення витупало проти присутності російських літаків у Білорусі. У підсумку Лукашенка був змушений заявити, що про базу він нічого не знає, що з ним це питання ніхто не обговорював і жодних угод немає. Попри те що підготовка до створення тієї бази відбувалася з 2009 року, а російські літаки вже були перекинуті до Білорусі. Лукашенка просто не міг про це не знати, але від згаданого військового об’єкта відмовився.
Тобто, йдучи на повідку в суспільних настроїв, Лукашенка начхав на багаторічні домовленості. Що вже тоді казати про те, що «російські війська просто лишаться в Білорусі». Ні, не лишаться. «Вейшнорія» проти.
«Острівець стабільності»
Лукашенка доклав багато зусиль, щоб позбутися ярлика «останнього диктатора Європи» в очах Заходу. Звичайно, у цьому йому неабияк допоміг Владімір Путін, який став «новим диктатором» замість білоруського очільника. І цей шанс Лукашенка не проґавив.
Читайте також: У Генштабі ЗС Білорусі заявили, що після навчань російські військові повернуться до РФ
Уся зовнішньополітична доктрина Білорусі останнім часом ґрунтується на одному постулаті: країна була, є і лишатиметься єдиним «острівцем стабільності в Європі». Мовляв, Європа перебуває під атакою терористів «ІДІЛ», сусіди — Польща, Литва і Латвія, що вступили до ЄС, — мають проблему з мігрантами, в Україні точиться війна, Росія непередбачувана… А Синьоока — єдиний «донор стабільності» в регіоні.
Усі ініціативи останніх років — від підписання мінських угод до проведення в столиці Білорусі сесії ПА ОБСЄ, від засідань груп з урегулювання ситуації на Донбасі до пропозицій таким самим способом урегулювати проблему Нагірного Карабаху — підпорядковані одній меті: зберегти імідж «острівця стабільності» й «переговірного майданчика». Навіть останню зустріч тет-а-тет помічника президента РФ Владіслава Суркова та спецпредставника США з питань України Курта Волкера в Мінську білоруський МЗС подав у контексті «Білорусь — зручний переговірний майданчик».
Агресію щодо «мирного переговірного майданчика» й «донора стабільності в регіоні» Захід сприйме однозначно негативно. Причому, найімовірніше, активно негативно. Висловлюванням «стурбованості» Кремль не відбудеться.
Чи потрібно це Москві?
Навряд чи Москві зараз вигідне бодай якесь загострення відносин із Заходом. Голосний і навіть «тихий» аншлюс у Білорусі неминуче спричинить нові проблеми в самій Росії. Можливо, Путіну й хотілося б перед президентськими виборами навесні 2018-го провести чергову «маленьку переможну війну» і, можливо, навіть без жодного вистрілу включити Білорусь до складу РФ. Але…
Замах на «острівець стабільності в Європі» неминуче викличе реакцію і Європи, і США. Саме тому, зокрема, Лукашенка так старанно й терпляче створював «переговірний майданчик» у Мінську, «носив каву відрами» під час засідання тут «нормандської четвірки» — це додаткова гарантія, хоча й вельми слабка, від російських зазіхань на білоруську територію.
У разі анексії в Білорусі Кремль ризикує дістати вельми жорстку відповідь з боку Заходу. Білоруський економіст Барис Желіба називав країну горлечком пляшки, через яке російські товари постачаються на весь європейський ринок. І якщо це горлечко заткнути пробкою, наприклад на білорусько-польському кордоні (що, цілком імовірно, і буде зроблено), Росія практично буде позбавлена торгівлі з Європою. А це неминуче позначиться на самій РФ якраз до тих самих президентських виборів, про які думає Путін.
Читайте також: Троянський кінь Росії. Світові ЗМІ про військові навчання "Запад-2017"
Білорусь — це все ж таки не Донбас. І неприхована анексія тут, особливо після українських подій, навряд чи лишить Захід байдужим за всієї його нелюбові до Лукашенки. Просто «батька», який лавірує між Сходом і Заходом, у будь-якому разі кращий, ніж агресивно-непередбачуваний Путін.
Україна? Не цього разу
Привід для занепокоєння є радше не в України, а в Польщі й країн Балтії. Згідно з планом навчань саме вони є «дестабілізатором» відносин у ході «Заходу-2017». Саме біля їхніх кордонів проводитимуться основні операції білоруських та російських сил. Це стає зрозуміло, якщо поглянути на карту військових навчань та заплановані до використання полігони.
На місці Польщі, Литви та Латвії я непокоївся б більше, ніж Україна. Хоча б тому, що навчання на те й навчання, щоб «на місцевості» не тільки відпрацювати якісь операції, а й ознайомитися, кажучи мовою військових, із театром воєнних дій. Тобто промацати руками й колесами дороги, якими переміщатиметься техніка, прохідність для армії боліт, лісів та інших природних перепон… Можливо, подивитися в бінокль і на територію «імовірного противника». Саме ця «розвідка місцевості» має насторожувати, а не те, що гіпотетичні росіяни десь гіпотетично залишаться…
Звичайно, непокоїтися можна і навіть треба. Особливо зважаючи на непередбачуваність Путіна в його різноманітних авантюрах. Однак і переоцінювати небезпеку не варто. щоб не опинитися в становищі хлопчика, який увесь час кричав: «Вовки! Вовки!».
Тому на гомельській ділянці кордону — з українського боку — стурбовані й насторожені. Тримають порох сухим, але небезпеки не перебільшують.