Тиждень у політиці — це довго. Місяць — ціла вічність. У середині серпня Гілларі Клінтон, здавалося б, надійно — на вісім відсоткових пунктів — випередила Дональда Трампа. Статистичне прогнозування давало їй 90%, а букмекери — майже 80% шансів на перемогу. Зараз «подушка безпеки» Клінтон здулася. До Дня праці (у США — перший понеділок вересня) Трамп зменшив розрив наполовину. І щойно електоральний процес, здавалося, стабілізувався, він знову зробив ривок уперед, набравши ще майже три пункти за останні два тижні. Тепер Клінтон чіпляється за перевагу в один нещасний пункт. Таким чином, кандидат, який закликає до «непередбачуваності» в застосуванні Америкою ядерної зброї, іде майже на рівних із лідеркою перегонів. До виборів залишається шість тижнів.
Барак Обама був у подібній ситуації: національні опитування перед виборами 2012 року давали йому незначну перевагу над Міттом Ромні, а в результаті він виграв. Утім, нинішній президент мав великий відрив в опитуваннях за штатами: ті виявилися кращими в прогнозуванні. Клінтон, навпаки, втратила за опитуваннями по багатьох штатах у середньому навіть більше підтримки, ніж на національному рівні. Айова, де Обама у 2008 і 2012 роках мав перевагу відповідно 10 і 6 відсоткових пунктів, схоже, зовсім вислизає у неї з рук: за останніми двома дослідженнями, там вона відставала від Трампа відповідно на 8 і 5 пунктів. Низка нещодавніх опитувань у другому виборчому окрузі Мену (голос виборника там не залежить від того, хто перемагає по штату загалом) показали, що Трамп бере на 11, 10 і 5 пунктів більше. Обама в цьому окрузі мав свого часу перевагу на 9 пунктів. Чотири з останніх п’яти опитувань в Огайо дають Трампові перевагу щонайменше в 3. А Флорида, де влітку Клінтон вела з відривом у чотири, нині видається цілком непередбачуваною.
З огляду на рейтинги Гілларі вона може програти в усіх цих округах, але все-таки вирвати перемогу. Нещодавні опитування показують: вона зберігає перевагу в Мічигані, Вісконсині, Пенсильванії, Вірджинії та Нью-Гемпширі. Але тільки із цими штатами вибори їй не виграти. За умови гарантованої підтримки там, найлегший шлях до президентства для неї лежить через Колорадо, де електорат краще освічений і частка іспаномовних більша, ніж у середньому по країні. У липневих і серпневих опитуваннях Клінтон була там на 5–13 пунктів попереду Трампа. Але єдине опитування, проведене в штаті цього місяця, показало перевагу останнього в 4%. Якщо Гілларі не втримається в Колорадо, можна очікувати, що 20 січня присягу складатиме саме він.
Читайте також: Американські ЗМІ про президентські дебати: політика підготовки проти політики домінування
Із нинішніх опитувань випливає, що якби вибори відбувалися сьогодні, то передбачити результат було б неможливо. Як наслідок — букмекери тепер дають Клінтон тільки 65% шансів на перемогу. Демократи (а разом із ними й безпартійні та республіканці, які нізащо не голосуватимуть за Трампа) можуть лише сподіватися, що або останні дослідження неправильно тлумачать громадську думку, або добре розроблена інфраструктура виборчої кампанії Клінтон допоможе їй переграти опонентів, або опитування, зрештою, знову повернуться на її користь. На підтвердження всіх трьох варіантів є вагомі докази.
У новинах Клінтон останнім часом дістається чимало. 9 вересня вона сказала, що половині прибічників Трампа місце в «кошику для жалюгідних невдах». Відтак захворіла на пневмонію і намагалася це приховати, щó видавалося не надто завбачливим. Таким чином Трамп отримав зброю для двох дальших випадів проти своєї опонентки: мовляв, Клінтон не можна довіряти і в неї слабке здоров’я. Крім того, Гілларі довелося на три дні перервати кампанію, щоб одужати, тож уся увага медіа зосередилася на Трампові. Ці промахи збіглися з його здобутками.
Проте не факт, що вони змінили думку багатьох виборців. Деякі дослідження вказують на таку тенденцію: різкі коливання в опитуваннях (як-от стрибки популярності кандидатів після партійних з’їздів) з’являються переважно від того, що електорат із більшою охотою відповідає на запитання інтерв’юерів після появи якихось хороших новин про кандидата, за якого голосує, ніж після його невдач. Професор Колумбійського університету Ендрю Ґельман виявив: коли посилюється схвалення кандидата в опитуваннях, паралельно збільшується й частка респондентів, готових заявити про свою належність до партії цього політика.
Читайте також: Стратегічний запас дипломатії
Ніби на підтвердження цього в найновіших соціологічних дослідженнях у «хитких штатах», що засвідчили перевагу Трампа (як-от проведене 9–12 вересня в Огайо авторитетним політичним соціологом Енн Селзер), респондентів, які називають себе республіканцями, часто більше, ніж у раніших опитуваннях. Може, це пояснюється тим (хоча зовсім не факт), що розчаровані демократи не мали бажання останнім часом відповідати на дзвінки соціологів, навіть якщо в листопаді точно збираються проголосувати за Клінтон.
Іще один аргумент на користь шансів Гілларі — відмінності між нею і Трампом у фінансуванні виборчої кампанії та роботі з електоратом на низовому рівні. Попри те що дрібні жертводавці (яких республіканцям завжди було непросто заманювати) злетілися до Трампа, його фандрейзинг дуже відстає від улюблениці істеблішменту: у серпні Клінтон зібрала $143 млн; він — лишень $90 млн. Завдяки цьому вона обійшла його в ефірах (на рекламу Гілларі витрачає вп’ятеро більше за Трампа), а ще інвестувала у вражаючу операцію завоювання голосів. Клінтон відкрила втричі з лишком більше польових офісів у спірних штатах, ніж її суперник. А затяжні війни останнього проти великої частини республіканського істеблішменту (особливо в Огайо, де губернатор Джон Кейсік досі відмовляється публічно висловити йому підтримку) можуть, окрім іншого, гальмувати співпрацю між Трамповим штабом і штабами кандидатів-республіканців на виборах до Конгресу, які мають відбутися в окремих місцях тоді ж, коли й президентські. Крім того, знаний аналітичний відділ Клінтон незгірше за адресну рекламу Facebook може обробляти піддатливих до вмовлянь виборців, до яких треба лише постукати, і ймовірних прибічників, які не горять бажанням іти на дільниці, але проголосують, якщо їх туди підвезти. А Трамп, навпаки, завжди називав кампанії, побудовані на роботі з базами даних, «переоціненими». Наскільки ці чинники можуть змінити ситуацію, достеменно не знає ніхто. Адже раніше кандидати зазвичай боролися за президентство через мережі польових представництв. Утім, оскільки вони ще мають бодай мінімальний вплив, Клінтон повинна б дістати кращі результати під час власне голосування, ніж ті, які фіксують телефонні опитування.
Останній аргумент на користь шансів Клінтон — те, що показники опитувань мають тенденцію повертатися до свого серединного значення. А Трамп нині упирається в попередню «стелю», тобто приблизно в 40% голосів. Оскільки Клінтон знову виходить на передвиборчу стежку, це має спрацювати на її користь; іще більше пунктів їй може додати активізація підтримки авторитетних демократів. Навіть якщо Трамп успішно виступить на дебатах, вони, швидше за все, витіснять із перших шпальт розмови про «жалюгідних невдах» та пневмонію. Понад те, останнім часом зростають і економіка, і рейтинги популярності нинішнього президента. А це сприяє привабливості Клінтон як наступниці Обами після його двох каденцій.
Крім того, частково утратити блиск можуть два інші кандидати на посаду глави держави. Нині видається, що вони відтягують більше голосів у демократів, ніж у республіканців, із незначною перевагою у випадку лібертаріанця Ґері Джонсона й великою — ультралівої кандидатки від Партії зелених Джилл Стайн (вона перебирає на себе аж 3% у національних опитуваннях). Але з наближенням дати виборів симпатії до третіх кандидатів зазвичай слабнуть. Оскільки вони не виступатимуть на дебатах (в останніх беруть участь лише ті висуванці, що набирають в опитуваннях щонайменше 15%), а ймовірність перемоги Трампа зростає, прихильники Стайн можуть захвилюватися, що вона стане для Клінтон своєрідним спойлером, як Ральф Нейдер для Ела Ґора, а тому переметнутися до демократичного табору.
Читайте також: Трамп на гачку Кремля
З огляду на всі ці фактори панікувати прихильникам Гілларі зарано. Утім, хоч майже кожна змінна, крім результатів останніх опитувань, прогнозує її перемогу, розрив між кандидатами зараз такий мізерний, що будь-який, бодай незначний, «сюрприз» у жовтні (наприклад, обіцяний керівником WikiLeaks і різким критиком Клінтон Джуліаном Ассанжем злив документів) може стати трампліном для Трампа. Та навіть коли він і не вирветься вперед, надія на те, що перемога Клінтон витіснить з американської політики Трампове підбурювання негативних настроїв, що ґрунтуються на расових і культурних відмінностях, стрімко танутиме.
Клінтон — другий від кінця за популярністю кандидат від мейнстримної партії в сучасній історії США. Попереду вона переважно завдяки тому, що найменш популярний претендент — Трамп. Але за той місяць, відколи він призначив керівником своєї виборчої кампанії Келліенн Конвей, йому якось вдавалося уникати самознищення. Якщо він зможе діяти надалі в тому самому дусі, ці вибори залишатимуться вкрай напруженими й непередбачуваними, і їхні засадничі елементи вказували на це від самого початку.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com