«Нам не можна ставитися до країн колишнього Радянського Союзу так само, як ми ставилися до країн Центральної Європи (Польщі, Угорщини, Чеської республіки та Словаччини). В східноєвропейських країн є альтернатива. Альтернатива, що базується на сучасній історії та культурі, але також на геополітиці та реальній політиці”, – вважає Райхардт.
Однією із причин цього, на його думку, є публічна думка в багатьох країнах Східного партнерства. Вона відображає підтримку як ЄС так Митному союзу. Крім того, Європа все ще бореться із економічною кризою, а отже євроскептицизм на підйомі, тому, на фоні цього, реінтеграція з Росією може й не виглядати вже аж настільки поганою ідеєю.
Україна є найбільшою серед країн Східного партнерства. «І для Росії і для України вона все ще вважаються великим призом», – наголошує експерт.
Він також стверджує, що відкриття європейських ринків для України і навпаки могло б потенційно змінити ситуацію у східноєвропейському регіоні.
«Правда, що багато хто в Кремлі все ще бачить регіон через призму старого Радянського Союзу; в той час як інші бояться зворотного PR-удару від «втрати» України та інших колишніх радянських держав на користь Європи, та шкоди, яку це може спричини світовій позиції Росії (або її зусиллям у перетворення себе у лідера Євразії). Проте, Росія матиме й економічні втрати, якщо їй не вдасться переконати Україну приєднатися до Митного союзу», – вважає Райхардт.
Зважаючи на ці умови Україна має не надто широке поле для маневру. Вона «загнала себе у кут лише з двома варіантами: вибрати Європу та очікувати (можливо) довгострокового зростання, але за ціною підлаштування під європейські норми, включно із сильнішою демократизацією та більшим захистом прав людини, проте в той же час очікуючи жорстких дій з боку Москви; або не підписувати угоду, приєднатися до російського Митного союзу…., проте посилити серйозний зворотній політичний та соціальний удар з боку проєвропейських (чи щонайменше антиросійських) українців. Український режим та олігархи прагматично розуміють цей вибір та зважили свої варіанти. З усією ймовірністю ми побачимо справу Тимошенко вирішеною», – вважає експерт і припускає, що можна очікувати підписання угод наприкінці листопада у Вільнюсі.
Проте поки що угоду не підписано, хоча вона вже фактично лежить на столі. «Настав час подачі Віктора Януковича. Якщо він вирішить, що Україна підійде на один маленький крок ближче до Європи, ми будемо оглядатися на 2013 як на переворотний момент», – вважає Райхардт.
Зважаючи на те, що процес підписання угоди лише розпочинається, для такої великої країни як Україна ще має бути зроблено багато роботи та проведено багато реформ. Хоча президентські вибори 2015 року вже на горизонті. «Тому, не варто сподіватися, що 2014 буде роком болісних реформ, багато з яких вплинуть на суспільство, яке все ще пам’ятає стару радянську систему соціального забезпечення», – вважає експерт.
На його думку, «скидання радянської шкіри – це довгий і болючий процес і в багатьох випадках те, що викривається зсередини може бути не кращим ніж те, що вже було». Проте, він сподівається, що Україна зробить «перший крок із цієї старої шкіри у нову, підписавши угоди з ЄС, особливо зваживши на те, що інша альтернатива не виглядає надто привабливою».