Але один крок в напрямку Європи нардепи таки спромоглися здійснити. Прийняли закон про вибори, відкривши собі в такий спосіб, на всяк випадок двері в майбутнє. А втім, це вже було зайвим…
Зранку неймовірна активність була помічена і в рядах народних обранців. Чи не вперше за багато тижнів, а то й місяців, залу Ради наповнила рекордна кількість нардепів. Коли табло показало 413 зареєстрованих депутатських голів, преса на балконі забилась в істериці. Невже приймуть? Кислі фізіономії регіоналів тільки підсилили віру в диво.
Але диво відтермінувалось. Прийнявши дружно закон про вибори, нардепи один за одним завалили всі законопроекти, які в той чи інший спосіб могли вирішити питання Тимошенко, і Раду заштопорило. Ще залишається питання про прокуратуру, але зрозуміло, що сьогодні «кіна не буде». Максимум, на що можна розраховувати -це на чергові консультації, переговори і узгодження позицій. Кокс, Кваснєвський і посол ЄС Томбінський, що сидять в залі, явно розчаровані. Кваснєвський втомлено бере телефон і починає на нього фотографувати українських нардепів. Фото, так би мовити, на згадку. Ніби історичний момент…
Оголошується перерва, і лідери фракцій вкотре йдуть узгоджувати позиції в кабінет Рибака, а депутати розбрідаються кулуарами. Хтось йде промочити горло до буфету. Ціни на коньяк там все ще доволі привабливі.
Трохи прояснив ситуацію штатний «семафор» регіоналів Михайло Чечетов. На запитання журналістів, навіщо регіонали завалили всі законопроекти по Тимошенко, Чечетов, в притаманній йому оригінальній манері заявляє, що Тимошенко вже не стоїть на дорозі України до ЄС, про неї вже, мовляв там всі забули, а керівництво фракції, зваживши на всі ниття своїх депутатів, які дуже переймаються за демократію в Україні, за небезпеки та проблеми, які тягне за собою угода з ЄС і ще цілий комплекс неприємностей, дало, мовляв «добро» своїм підопічним голосувати не примусом, а по совісті. Та й сам президент, розуміючи тонкощі ситуації, аби його не звинуватили часом в тиску на обранців, взяв і поїхав з країни до Відня. Голосуйте, як совість підказує…
Відповідь на запитання, що буде далі, з’явилась в кулуарах несподівано. Чутка про те, ніби Янукович збирається подарувати Тимошенко свободу до її дня народження 27 листопада одразу підлила масла в вогонь надії. Віктор Федорович, мовляв, у нас оригінал і любить красиві жести. В такий спосіб він не тільки вирішить проблему, а й покаже себе справжнім політиком і джентльменом.
Читайте також: Що думають депутати про підписання Угоди та звільнення Тимошенко
Проте, вістку про щасливий кінець зненацька зруйнували всюдисутні скептики. Янукович навіть коли й піде на такий крок, то зробить це підчас самого саміту в Вільнюсі, аби Тимошенко не встигла прилетіти туди на «крилах перемоги» і не зіпсувати всю «маліну».
Тим часом перерва закінчилась. Кілька дзвінків вже запросили депутатів до зали, а засідання все ніяк не почнеться. Нарешті з’являються лідери опозиції, а в президію заходять спікер та його заступники. Тягнибок щось емоційно пояснює своїм депутатам, Кличко своїм. Яценюк кинув кілька слів Турчинову і кличе на розмову Тягнибока та Кличка. Рибак намагається почати засідання і надає слово представникам від фракцій, але його ніхто не слухає. Тягнибок, активно жестикулюючи, пояснює щось Турчинову. Рибак зрозумівши, що опозиція на нього не реагує, надає слово Петру Симоненку і той починає в своєму стилі розповідати про те, що уряд України, на пропозицію комуністів, вирішує про доцільність припинення євроінтеграційних потуг. Така дивна заявка викликає сміх і в депутатів і в журналістів, а комуністи проводжають свого лідера гучними оплесками.
Далі все як завжди. Хвилину виступає Кличко, хвилину Тягнибок і хвилину Яценюк. Вся відповідальність за зрив підписання угоди про асоціацію лежить на регіоналах і на Януковичі, заявляють опозиціонери. П’ятниця – це останній день, коли можна щось зробити, і якщо досягнуті щойно домовленості про напрацювання нового закону щодо Тимошенко і голосування закону про прокуратуру будуть зірвані, український народ цього не подарує. «До п’ятниці українська опозиція не буде голосувати за жоден законопроект, який є сьогодні в порядку денному. Ми вимагаємо голосування по законах, які роблять Україну європейською державою», – підсумовує на завершення лідер Батьківщини Арсеній Яценюк.
Все традиційно, і традиційно нічого не зрозуміло. Всі вже звикли до подібних заяв, але час таки підпирає.
Було б некоректно порівнювати президента Януковича з Понтієм Пилатом, бо він таки не Пилат, до цього історичного персонажа йому ще далеко, як і некоректно порівнювати Тимошенко з Спасителем, але виглядає на те, що Янукович таки вмиває руки. Ви голосуйте по совісті, а я в Відень. Спасіба, батя ми стараємся…
Версій в кулуарах парламенту, що ж сталося з президентом і його пріоритетами, є безліч. Економічні, політичні, психологічні і навіть конспірологічні версії накладаються одна на одну і видають якусь незрозумілу какофонію. Більшість, щоправда, зводяться до площини грошей, але і тут думок хоч відбавляй. З одкровень нардепів і їх гіпотез стає зрозуміло, що Росія таки переграла ЄС в боротьбі за Україну, але досі не зрозуміло, чим куплено президента Януковича. Ціна питання навряд чи в якихось ідеологічних моментах, точно не в національних інтересах, і мабуть що не в кредитах, які можна отримати як з боку ЄС, так і з боку Кремля. Ціна питання, скоріш за все, набагато вища, бо не варто спрощувати амбіцій президента до рівня, хто миліший серцю і хто більше пообіцяє.
Та повернімось до зали Верховної ради. Пригрозивши не брати участі в роботі парламенту, опозиція таки не покинула його стін. Не голосувала, але й не залишила колег з провладного табору самих. Чи то передчуваючи якісь прикрі несподіванки, чи сподіваючись знову ж таки на диво. І що цікаво, диво, як і несподіванки, не забарились.
Сприймай хоч трохи серйозніше слова лідера комуністів Петра Симоненка, опозиціонери мабуть не скупалися б несподівано під холодним душем просто в залі Ради, але історія не знає «якби» і «але». Диво прийшло таки з Кабміну, як і пророкував Симоненко.
Своєю скромною постановою № 905-р від 21 листопада паства Миколи Яновича Азарова призупинила підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС і постановила, що поновитися вони можуть лише за участю Росії. Зроблено ж це було з метою «вжиття заходів щодо забезпечення національної безпеки України, більш детального вивчення та опрацювання комплексу заходів, які необхідно здійснити для відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією та іншими державами – членами СНД, формування належного рівня внутрішнього ринку, який забезпечував би паритетні відносини між Україною та державами – членами Європейського Союзу, що є базовим принципом міжнародного права і основою економічної безпеки держави.» Не більше і не менше.
Не дарма злітав таки Микола Янович вчора до себе на Батьківщину, ох недарма. Результативно.
Як і слід було очікувати, несподіваний демарш уряду викликав в Раді переполох. Регіонал, мов невинні ягнятка, втиснувши голівки в плечі, мовчки чекали реакції опозиції, які гучно почали висловлювати своє обурення.
Як і годиться в таких випадках, опозиція назвала постанову незаконною і неконституційною, відмову підписувати угоду про асоціацію з ЄС державною зрадою і почала вимагати від президента Януковича та прем’єр-міністра Азарова з’явитися до парламенту і пояснити що ж відбувається.
Об’єднана опозиція вустами Яценюка закликала очільників держави прийти в Раду на п’ятницю, а ударівець Ковальчук вимагав зустрітися негайно, але хитрий Рибак завбачливо оголосив перерву, аби порадитись з керівниками фракцій, і опозиції нічого не залишилось, як заблокувати Раду. Що вона й зробила, хоч і не надовго.
На цьому все. Парламентський день добіг кінця, залишивши без відповідей ще більше питань ніж мав зранку. Віктор Федорович вальсує у Відні, Кокс і Кваснєвський полетіли до Тимошенко в Харків, а країна застигла в очікуванні, що буде далі. А далі таки буде.
