Експозиція об’єднує роботи сучасних класиків В’ячеслава Данилова, Віталія Хоменка, Олександра Бородая («Творча майстерня Бородая» виступила співорганізатором імпрези), а також середнього і наймолодшого поколінь. Щоб «примирити» традицію та експеримент, виставку свідомо оформили в демократичному ключі: твори метрів сусідять зі студентськими, а поруч з іменами художників не вказано жодних регалій – тільки рік створення роботи.
Серед 50 представлених майстрів більшість – українці. Утім, є тут і росіяни, і грузини, і поляки, й іспанці. Строката експозиція демонструє всю палітру можливостей цього виду мистецтва – від розкішних ювелірних виробів до коміксів. Центром експозиції сучасної української емалі стала ексцентрична робота групи художників «Схаменіться, добрі люди!» – сатиричний каталог українських реалій, стилізований під комікс. На цьому епатаж закінчується, загальна тональність виставки радше лагідна: здебільшого художники зображають квіти, пейзажі, котиків та янголів – роботи, що за формою і змістом наближені до ілюстрації. Осібно стоять портрети та ікони київської майстрині Тетяни Колечко, яким властива саме мистецька витонченість. Велика традиція відображена у «пікассовських» пластинах Бориса Бородіна з Єкатеринбурга та космічних мотивах чуваського художника Праскі Вітті. Заворожують і традиційні сакральні емалі Георгія Арканії з Грузії. Діалог художніх матеріалів розпочинає Ольга Орешко, вставляючи глазурований метал у ткане паспарту. Авангардну енергію випромінює чітка геометрія Івана Юркова, а твори Ірини Пастернак продовжують традицію наївного мистецтва. Емальовані коштовності під стать західним шедеврам представили ювеліри Мартін Коваль, який створює оклади для ікон і декорує зброю, та донеччанин Сергій Аленгоз, який робить вишукані прикраси. Ці імена становлять мистецьке ядро експозиції, оточене радше декоративною мішурою.
Фестиваль відбувається уже вдруге – за словами організаторів, цей крок до останнього лишався ризикованим, адже певності в його успіху поміж публіки не було. Емальєри – нечисленні маргінали в сучасному мистецькому світі, «некомерційні» й «незрозумілі». Майстри кажуть, що техніка емалювання на пострадянських теренах і досі не виборсалася з тенет суто ужиткового сприйняття. Сучасні галереї переважно відмовляються виставляти художні емалі, тож Музей українського народного декоративного мистецтва єдиний в Україні, що планомірно збирає їх у колекцію (після виставки кілька експонатів залишаться в його стінах).