Значенням цього тесту аж ніяк не є непокора з боку північнокорейського лідера Кім Чен Уна до вимог з боку міжнародного співтовариства. Насправді будь-які обмеження тільки підбурюють політичну еліту Пхеньяну їх порушувати. Реальне значення в тому, що цей тест, за оцінкою американських чиновників, швидше за все підживлювався високозбагаченим ураном, а не плутонієм, який послужив основою попередніх випробувань у Північній Кореї. Випробування бомби на основі урану оголосило всьому світу, в тому числі потенційним покупцям, що Північна Корея наразі має нову, невідому лінію виробництва матеріалів для зброї
Остання провокація з боку Північної Кореї також має нагадати про межі західної політики на чолі зі Сполученими Штатами, котра орієнтована на «ізоляцію» королівства-відлюдника. Така політика не ізолює нас від наслідків дій Північної Кореї. Десятиліттями увага американської зовнішньої політики була прикута до спроб Ірану побудувати свою першу ядерну зброю. І саме впродовж цих років, як переконані американські посадовці, Північна Корея придбала досить плутонію, щоб створити арсенал у 6-10 ядерних бомб залежно від розміру, а зараз скоріш за все виробляє достатньо високозбагаченого урану, що отримувати по кілька нових бомб на рік.
Ядерну зброю можна зробити лише з двох елементів: високозбагаченого урану і плутонію. Жоден з них не зустрічається у природі. Для того, щоб виробляти достатньо кожного палива потрібне велике промислове підприємство. Північна Корея набула свій запас плутонію на реакторі в Йонбені, але його закрили у 2007 році під час обнадійливих переговорів про згортання її ядерної програми. До того часу Пхеньян зменшив свої арсенали до однієї бомби, яку випробував у 2006 році й другої – 2009 року. Можна лише сподіватись, що країна продовжить проведення тестів зброї на основі плутонію допоки цей запас не закінчиться.
Але ці цифри краще ілюструються більш реалістичним американським припущенням, що Північна Корея скоріш за все в третьому тесті використала паливо з урану замість того, щоб і далі виснажуватиме свої обмежені запаси плутонію.
Два роки тому Північна Корея явила світу завод зі збагачення урану в Йонбені, який може виробляти достатньо високозбагаченого урану для декількох бомб на рік. Втім, доказів, що його таки було введено в експлуатацію немає. Тому американські експерти вважають, що Пхеньян має інший прихований від людського ока паралельний завод, який працює вже кілька років. Станом на сьогодні він мав би вже виробити урану, якого б вистачило на кілька бомб.
Звідси похмурий висновок: Північна Корея тепер має нову товарну культуру – культуру, яку легше продавати, ніж плутоній. Високозбагачений уран важче виявити і легше експортувати. А ще з нього легше зробити бомбу. Модель бомби на основі урану, скинутої на Хіросіму 1945 року, була настільки елементарною, а її створення настільки надійним, що США навіть не потрудилися її випробувати перед використанням. Тим не менш вона забрала життя більше 100 тис чоловік. Як висловився колишній міністр оборони Роберт М. Гейтс північні корейці «продадуть що завгодно будь-кому, хто достатньо готівки, щоб її купити».
За продаж ракет Ірану, Сирії, Пакистану та іншим країнам у розвідувальних колах Північна Корея відома як «Супермаркет ракет» (“Missiles ‘R’ Us”).
Хто може бути зацікавлений у купівлі зброї за кілька сотень мільйонів доларів?
На сьогодні Іран вкладає мільярди доларів щороку у свої ядерні поневіряння. У той час як ядро аль-Каїди значно зменшилося, а її ресурси виснажуються, чоловік, який замінив Усаму бен Ладена, Айман аль-Завахірі, вже більше десятка років прагне заволодіти ядерною зброєю. А ще є вороги Ізраїлю, в тому числі багатії в низці арабських країн, які можуть купити бомбу для груп бойовиків Хізбалли або ХАМАСу.
Президент Обама справедливо визначив ядерний тероризм як «найбільшу загрозу для безпеки США». І якщо в найближчому майбутньому терористи підірвуть ядерну бомбу в американському місті, то є серйозна ймовірність, що її вміст походить з Північної Кореї.
Адміністрації Буша і Обами неодноразово попереджали північнокорейський режим, що він не уникне «повної відповідальності» за продаж ядерної зброї, матеріалів чи технологій. США використали саме ці слова перед продажем Північною Кореєю свого реактора Сирії, який до сьогодні міг би виробити достатньо плутонію, щоб створити першу ядерну бомбу, якби його не зруйнували внаслідок ізраїльського авіаудару 2007 року. З якими наслідками для Північної Кореї? Пхеньяну заплатили; Сирія постраждала від бомбардування, а США вже невдовзі повернулися за стіл шестисторонніх переговорів.
Враховуючи провал американських спроб змусити батька Кім Чен Ина Кім Чен Іра до відповідальності, коли той продав президенту Сирїі Башару Асаду технології для бомби, чи може молодший Кім уявити, що йому зійде з рук продаж ядерної зброї або виготовлення матеріалу для бомби?
Терміновим завданням США наразі є переконати Кіма і рятувальний круг його режиму Китай, що Північна Корея відповідатиме за усю ядерну зброю північнокорейського походження.
Обама повинен відправити Кіму прямий, недвозначний сигнал (з копією китайському керівництву в Пекіні) з попередженням, що якщо ядерна бомба північнокорейського походження вибухне на американській землі або на території американського союзника, Сполучені Штати реагуватимуть так, ніби сама Північна Корея влучила в США своїми ракетами. Однозначно потужне повідомлення, підкріплене реальною загрозою співмірної сили, є єдиною гарантією, що навіть ревна та ізольована Північна Корея почує.
Автор: Еллісон Грем, директор Центру з питань науки і міжнародних відносин імені Белфера при Гарвардській школі державного управління імені Кеннеді, автор книжки «Ядерний тероризм: остання катастрофа, якої можна уникнути».