На Заході дедалі активнішими стають заклики до посилення персональної ізоляції Віктора Януковича та майже в ультимативній формі вимагають від офіційного Києва визначитися щодо подальшого напрямку руху. Нещодавно колишні посли США в Україні Стів Пайфер, Джон Гербст та Білл Міллер закликали нового Держсекретаря США Джона Керрі уникати будь-яких зустрічей з президентом Віктором Януковичем. Дипломати звернули увагу, що найменший контакт українського президента з американським колегою (хай навіть поява на одній фотографії) максимально тиражується провладними ЗМІ і подається як переконливий доказ теплих стосунків Києва та Вашингтона. У свою чергу Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) нещодавно відзначив суттєве погіршення інвестиційного клімату в Україні.
За інформацією вітчизняних ЗМІ, умовою надання чергового кредиту, якого дуже потребує українська влада, ЄБРР ставить підписання угоди про багаторічну програму реформ, які зокрема стосуються реформ газотранспортної системи, тарифів на газ та тепло тощо. Без значного покращення бізнес-клімату продовження співпраці з Україною неможливе, констатують в ЄБРР.
На цьому тлі особливу увагу привернув візит єврокомісара з питань розширення та політики сусідства Штефана Фюле, який розглядався як підготовчий не лише до саміту Україна-ЄС, що має відбутися 25 лютого в Брюсселі, але й підготовки до підписання Угоди про асоціацію. Угоду буде підписано або в листопаді 2013-го на самміті "Східного партнерства", або вже не раніше 2016 року. Таким був головний меседж його візиту до України. «Таких термінів, як грудень 2013 року або січень 2014 року не існує», – підкреслив він.
2016-й рік єврокомісар згадав не випадково. У 2014-ому році пройдуть вибори до Європарламенту, 2015-го мають відбутися президентські вибори в Україні – тобто час для перемовин про Угоду про асоціацію буде не найсприятливішим. І навіть у 2016-ому до них можуть не повернутися – якщо українські вибори пройдуть всупереч усім можливим демократичним стандартам. Крім того, сам текст угоди, на узгодження та переклад якого було витрачено багато місяців, до того часу вже застаріє, і процес треба буде починати ледь не з нуля.
Паралельно з ЄС надходять сигнали про те, що там готові до поступок у найбільш складних питаннях і підписання Угоди, якщо офіційний Київ продемонструє реальні кроки до виконання бодай значної частини вимог.
8 лютого Рада ЄС підтвердила прихильність до підписання угоди про асоціацію "у повній відповідності з висновками від 10 грудня 2012 року". За інформацією Тиждень.ua, візит Фюле був приурочений зокрема до першого раунду оцінювання поступу України в євроінтеграційному напрямку, котрий повинен відбутися в середині лютого (другий раунд оцінювання призначено на початок травня) – тобто стану виконання вимог Євросоюзу, втілених у так званих «19 критеріях». Це розширений список вимог ЄС на основі висновків Ради Європи щодо України від 10 грудня минулого року.
Судячи із того переліку, який потрапив у ЗМІ, вони можуть розглядатися як спроба знизити залежність ухвалення рішення про підписання Угоди про асоціацію ЄС та України від виконання пункту "вирішення питання політично вмотивованих вироків без зволікань". Якщо раніше ця вимога була однією із трьох, то зараз лише однією із 19-ти. Відтак відкривається можливість для можливої констатації і подальшого "прогресу", як це відбулося і під час візиту Фюле, який заявив, що: "у порівнянні з моїм попереднім візитом в Україну, який відбувся п'ять місяців тому, вдалося досягти певного, але досить обмеженого прогресу у важливих сферах".
Хоча Євросоюз не втомлюється наголошувати: для підписання Угоди про асоціацію українська влада має демонструвати прогрес у всіх без винятку напрямках, в Брюсселі не можуть не розуміти, що Україна не встигне виконати всі вказані вимоги до листопада. Тим більше до червня, на який призначено засідання Ради з питань співпраці Україна-ЄС, а даний захід багато в чому сформує порядок денний листопадового саміту. Попри те, що Євросоюз декларує категоричну позицію в питанні політв’язнів, у випадку виконання нашою владою вимог по вдосконаленню виборчої системи та інших реформ, потенційна можливість підписання Угоди зберігається (для цього потрібно буде розв’язати питання з політв’язнями принаймі частково – наприклад, випустити Луценка, залишивши за гратами Тимошенко). В будь-якому разі, рішення щодо підписання Угоди про асоціацію в Брюсселі буде прийнято не перед вільнюським самітом, а значно раніше.
Інший важливий меседж, який пролунав під час візиту Фюле – ЄС категорично відкидає можливість одночасного входження України в якісь структури на кшталт Митного союзу та створення ЗВТ з Євросоюзом. «Приєднання України до будь-якої структури, яка передбачає передачу можливості встановлювати тарифи й передавати торговельну політику наднаціональним органам, буде означати, що Україна більше нездатна реалізувати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС», – відсік Фюле численні спекуляції вітчизняних політиків щодо пошуку якоїсь «формули одночасного зближення» і з Європою, і з Росією.
Втім, наразі виникає питання, чи здатні наші можновладці адекватно сприймати позицію ЄС. "У нас дійсно відбулися дуже конструктивні переговори з Єврокомісаром паном Фюле… і не треба думати, що одна країна навчала іншу. У свою чергу, ми висловлювали свої зауваження на адресу Єврокомісії", – відзначив Азаров у себе на Фейсбуці. "Єврокомісар – реаліст, і він чудово розуміє, що співпраця з Митним союзом для України є необхідністю, а вже форми співпраці – це суверенне право України, і лише нам вирішувати, якими вони будуть".
Тим часом міністр закордонних справ Леонід Кожара веде активну кампанію із обґрунтування по суті відмови від європейською інтеграції, педалюючи фактично рімейк давньої тези про "рух у Європу разом із Росією". Наразі вона ґрунтуються на концепції, що її просуває Путін, "Європи від Лісабону до Владивостоку" із якої було б витіснено вплив США і у рамках якої Москва могла б грати першу скрипку. "Українська" версія полягає у просуванні ідеї чергового "єдиного економічного простору" (ЄЕП) – цього разу між ЄС та Митним союзом. Відповідна теза чітко зазвучала із вуст новоявленого глави українського МЗС ще під час "українського ланчу" Віктора Пінчука на форумі в Давосі. А потім була кількаразово повторена в Україні, зокрема під час виступу пана Кожари на Експертному форумі "Україна-2013": "Ми рішуче виступаємо за єдиний економічний простір між цими двома потужними економічними об’єднаннями. У мене питання: чому Європейський та Митний союзи, які мають спільний кордон та товарообіг у $446 млрд, навіть розмову не починають про полегшення торгівлі, не кажучи вже про повноцінну зону вільної торгівлі? На мій погляд, це нонсенс".
Таким чином, основний ризик закриття "вікна можливостей" для європейського майбутнього України знаходиться саме в Києві, адже правлячий в країні режим, схоже, звик і цілком комфортно почувається в нинішньому статусі міжнародної ізоляції. Тиск на нього з метою зміни політики навряд чи буде результативним, більш реалістичною може бути лише зміна його самого.