«Хорошковський продав канал «Інтер» Фіраташу за $ 2,5 млрд.», – такі заголовки дали деякі онлайн-видання. Але насправді куце повідомлення про угоду, видане прес-службою телеканалу, говорить не зовсім про це.
По-перше, йдеться не тільки про «Інтер». Якщо бути точним, Inter Media Group володіє 61 % телекомпанії. Наприкінці минулого року голова правління «Інтера» Ярослав Порохняк заявляв, що ще 29 % акцій контролює російський «Первый канал», а 10 % – Світлана Плужникова, вдова одного зі співзасновників каналу, народного депутата від СДПУ (о) Ігоря Плужникова, котрий помер у червні 2005 року.
Водночас Inter Media Group контролює канали К1 і К2, НТН, «Мега», «Enter-Film», «MTV-Україна» та «Піксель». Також до групи входить інформаційне агентство «Українські новини». Отже, тепер усе це перейшло у власність Фірташа разом із 61 % «Інтера» (і його супутникової версії «Інтер+»).
При цьому, і це по-друге, все перераховане добро не обов’язково коштувало олігархові два з половиною мільярди. Як говориться в офіційному прес-релізі, такою є «оціночна вартість» 100 % акцій Inter Media Group, виходячи з якої й укладали угоду. Однак це не те ж саме, що фактична ціна покупки. Адже «продаж 100 % акцій» абсолютно не означає, що всі ці 100 % раніше належали продавцеві. Це тільки означає, що покупець довів свою частку до повної власності.
А ми не знаємо, чи володів до 1 лютого Хорошковський всією Inter Media Group. Навпаки, було чимало чуток про участь у цій компанії інших осіб, і в першу чергу – того ж таки Фірташа.
Раніше офіційно підтверджували тільки, що Фірташ мав опціон – тобто право першочергового викупу акцій Inter Media Group. Ще в січні 2009 року Валерій Хорошковський заявляв, що опціон виник, коли «Інтер» купив у Фірташа канали К1, К2 і «Мегаспорт». При цьому, за словами Хорошковського, опціон був тільки на 50 % акцій, і мав «досить складні умови» реалізації.
Між тим, після тієї угоди видавалось, що не «Інтер» купив фірташевські канали, а, навпаки, Фірташ отримав контроль над «Інтером». Зокрема, інформаційне мовлення на цьому каналі тоді розбудовувала Ганна Безлюдна – довірена особа Фірташа, котра зараз є його заступницею у Федерації роботодавців.
Уже в грудні 2010 року Хорошковський заявляв, що може продати «Інтер», і веде про це переговори все з тим же Фірташем. Втім, на сьогодні, як повідомило Тиждень.ua джерело, обізнане з історією «внутрішньої кухні» телеканалу, термін дії опціону вичерпався. Офіційного підтвердження цьому знайти не вдалось.
Явне завищення оцінки Inter Media Group чимало експертів схильні пояснювати фінансовими оборудками, що не мають прямого відношення до самої угоди. Наприклад, залежно від конкретних параметрів договору, це може бути вигідно покупцеві для мінімізації податків. Натякають і на відмивання грошей. На жаль, встановити істину тут неможливо не лише через комерційну таємницю, а ще й тому, що формально всі домовленості відбуваються між офшорними фірмами.
Тим часом Хорошковський не втратив нагоди надати ситуації політичного забарвлення. «За умов що склалися, я не маю можливості забезпечувати розвиток Групи і саме ці обставини стали моєю головною мотивацією щодо продажу», – цитує його прес-служба «Інтера» (пунктуацію збережено – Ред.).
Що за «умови» могли скластися у вчорашнього першого віце-прем’єра, котрий «ляпнув дверима» урядового кабінету лише після того, як зрозумів, що ним усе одно пожертвують заради просування по щаблях Сергія Арбузова? Нагадаємо, Хорошковський заявляв, що не хоче працювати під керівництвом Миколи Азарова, лише після перезатвердження останнього парламентом 13 грудня. А опісля того «Інтер» почав періодично критикувати уряд.
Читайте також: Валерій Хорошковський приміряє маску ліберала-євроінтегратора з президентськими амбіціями
Проте ні Хорошковський, ні «Інтер» ніколи не критикували Віктора Януковича. А сьогодні «змусити» когось до продажу такого активу може лише він, а ніяк не прем’єр.
Тож не дивно, що серед спостерігачів одразу виникла версія, що насправді «Інтер» продано на користь Сім’ї. Тим паче, торік уже ходили чутки про зацікавленість телеканалом з боку Олександра Януковича.
Чутки підігріваються дивними змінами в інформаційному й публіцистичному мовленні «Інтера». Ще в грудні закрилось ток-шоу «Велика політика» російського телеведучого Євгенія Кисельова, котре в медіа-оглядах називали серед маніпулятивних на користь Банкової. Замість того з січня вийшло ток-шоу «Справедливість», ведуча котрого Анна Безулик перейшла з «5 каналу». Але тепер обізнані співбесідники Тиждень.ua в один голос твердять, що Безулик «підуть», натомість повернення Кисельова – справа вирішена (хоча в якій ролі, поки неясно). Очікують і зміни керівників інформаційного мовлення.
Разом із тим, роль Сім’ї в «медіа-оборудці десятиліття» залишається під великим знаком питання. Хорошковський, як уже сказано, не впустив нагоди виставити себе ледь не опозиціонером, натякаючи на тиск щодо продажу «Інтера». Але добре відомо, що Сім’я не переплачує за активи у два-три рази, скажімо так. Та й узагалі ніхто не стане переплачувати людині, затиснутій в кут.
Тож про передачу в руки «Сім’ї» «головного телеканалу країни», як він сам себе позиціонує з подачі згаданої вище Безлюдної, говорити поки що зарано. Водночас офіційний перехід його до рук Фірташа робить того ще потрібнішим для влади. «А «Сім’ї» він інформаційний ресурс здаватиме в оренду», – метафорично прокоментував Тиждень.ua один із вітчизняних телевізійних топ-менеджерів.
Зі свого боку, до Хорошковського ніби знімається питання лояльності на випадок, якщо він таки пограється в «конструктивного опозиціонера» на наступних президентських виборах.
До речі, навряд чи Хорошковський «засвітив би» оцінку Inter Media Group без згоди формального покупця – Фірташа. Тож ці двоє залишаються партнерами і в даній оборудці, які б гроші не були заплачені насправді, і які б можливі махінації не пояснювали перебільшення вартості акцій.
Але не забуваймо, що до 2015 року ще є час, і за цей час інтерес Сім’ї отримати потужний пропагандистський рупор не «в оренду», а під свій безроздільний контроль, лише зміцніє. Можна пофантазувати, що й нинішня абсурдно велика сума, в яку оцінено Inter Media Group – це свого роду «заділ» на майбутні переговори з хазяями країни. Втім, як уже було сказано, ці «хазяї» ніколи не переплачують.