Вважається, що недоказаність довкола вбивства Джона Кеннеді й недовіра офіційній версії розслідування стали тими факторами, що породили найпершу теорію змови в новітній Америці, яка набула широкого розголосу. Подія, що змінила світ і з якої починається відлік новітньої американської історії.
Для тих, хто цікавиться темою, відповідь про виконавця вбивства очевидна (таки Освальд), а вся конспірологія здебільшого змінює свій вектор при переході із запитань «хто?» і «нащо?» на «чому вирішили приховати саме це?». Холодна війна, Карибська криза, розбіжності в поглядах між спецслужбами, а також внутрішньополітичні розголоси створювали середовище, дуже близьке до параноїдального. Спецслужби намагалися контролювати кожного й мати вплив на людей на різних рівнях. Декілька фігурантів справи були інформаторами ФБР, наприклад Клей Шоу й Джек Рубі, або колишніми військовими, як Лі Гарві Освальд і Девід Феррі. Дані про таких людей спецслужби зазвичай не розкривають на широкий загал, а тим паче дані про своє тотальне стеження за ними.
І це все позначалося на настроях населення, у якого сумніви в новій владі й ЗМІ почали тільки зростати.
Так уже вийшло, що в культурно-історичному просторі Америки президенти періодично не доживають до кінця свого терміну правління. Це так сильно закріпилось у сприйнятті, що для звичайної людини та й для людей при владі стало якоюсь неприємною нормою. До Кеннеді в Америці вбивали Лінкольна, Гарфілда й Маккінлі. Після Кеннеді робили замах майже на кожного президента, а могла бути й не одна спроба — тільки Біллові Клінтону погрожували приблизно тридцять разів. Останній офіційно відомий замах зафіксовано наприкінці січня 2022 року. Жителя Канзасу заарештували за звинуваченням у загрозі вбивства 46-го президента Джо Байдена. Затриманий Скотт Меррімен заявив, що Бог наказав йому відправитися до Вашингтона й «відрубати голову змія в серці нації».
Це навіть породило легенду «Прокляття Текумсе», згідно з якою кожні 20 років помиратиме обраний президент Америки. Відлік почався з Вільяма Генрі Гаррісона, що пробув на посаді президента всього місяць після інавгурації та помер після ускладнень внаслідок запалення легенів.
Читайте також: Конспірологія в літературі і поза нею
Але культовим стало вбивство саме останнього. І цьому є пояснення. Насамперед Кеннеді вважався красенем і дуже фотогенічним. Цікаво, що результати найперших теледебатів в історії, у яких брали участь Джон Кеннеді й Річард Ніксон, мали розбіжності серед населення в тому, хто в них переміг. Радіослухачі були переконані, що Ніксон був сильнішим і переконливішим, а телеглядачі — навпаки, що Кеннеді. Виглядом президента зачаровувалися — не дивно, що він був серцеїдом.
Його життя видавалося сценарієм кінофільму. Виходець із відомої сім’ї. Ветеран війни з купою нагород. Перший президент, якого показували дійсно сімейним — красуня-дружина, що одомашнила Білий дім, і діти, спільні фото з якими висвітлювалися на шпальтах газет. Він посів пост президента в період, коли країна найбільше потребувала героя. Оголосив війну мафії, провів чистки в ЦРУ, боровся за рівність між расами, а також на вигляд був сильним лідером для головного червоного ворога-опонента через океан. Так став людиною з міцною рукою, переконливим словом і тим, хто був із простим народом.
Тому й завершення такого «кінофільму» теж мало бути феєричним. Людям було важко прийняти, що таку величну постать застрелив звичайний пришелепкуватий комуняка. Спрацювала невідповідність між рівнями «героїв». Цікавіше було вигадувати власні версії, де вбивство — це всього лише завершення тотальної змови (іноді навіть усіх з усіма). Вінсент Буґліосі якось перебрав усі відомі теорії змов і підрахував, що загалом у вбивстві було звинувачено 42 групи, 82 виконавці й 214 осіб. Потоку фантазії серед конспірологів спецслужби не заважали, а іноді навіть його підживлювали — не дарма найвідомішими авторами конспірологічних теорій ставали колишні працівники спецслужб. Бо, як досі показує практика, що більше існує різнополярної інформації, то легше приховати серед неї щось важливе для себе.
Іронічно, що маючи такий «сюжет», досі не існує нормальної екранізації, яка відповідала б дійсності й реальним подіям. Попиту немає. Усе найвідоміше головну тему або оминає, або, навпаки, концентрується на альтернативних версіях.
Справа вбивства Кеннеді вже давно закрита — просто там відповіді не дуже цікаві. Навіть через 60 років остаточний пазл не зібрано, але без загублених деталей уже можна побачити, що зображено на картині. Цікаво, що ось нещодавно з’явилася ще одна подробиця, але вона точно не остання. Відома «магічна куля», назву якій дав Арлен Спектер, помічник комісії Воррена, через її траєкторію і таємничу появу в лікарні, утратила частинку своєї магічності. 10 жовтня 2023 року вийшли друком мемуари Пола Лендіса, колишнього агента секретної служби президента, під назвою «Останній свідок». У ній Лендіс розповідає, що під час подій на Дейлі-Плаза їхав у машині позаду автомобіля президента й саме він поклав знайдену кулю на каталку в лікарні. Раніше вважалося, що куля туди потрапила випадково, коли випала з тіла сенатора Коннолі під час надання йому медичної допомоги. Але для свідчення комісія його жодного разу не викликала.
Читайте також: Міф про Джона Кеннеді
Тож поки що конспірологія тримається на тому, що всі дані не розкриті й можна тільки здогадуватися, які таємниці приховуються за грифом секретності. Але змови й загадки справи про вбивство так глибоко інтегрувалися в культурний пласт, що вже встигли закам’яніти. І більшість переконати вже неможливо. Але чи заспокоїть конспірологів остаточне розкриття залишених файлів — я не певен.
Колись вигадане й вчасно зафіксоване тепер стає аналогом «правди».
У романі «Ґрейт-Джонс-стріт» (1973) Дон Делілло, згадуючи репортера, а під ним маючи на увазі загальну силу інформації, писав: «Вигадай. Усе, що ти напишеш, буде правдою».