В стінах Національної академії прокуратури України, напередодні свята, відбулася міжнародна науково-практична конференція «Прокуратура України: історія сьогодення та перспективи». До участі в ній були запрошені і генпрокурор Віктор Пшонка, і міністр юстиції Олександр Лавринович, і депутати Сергій Ківалов, Сергій Міщенко, Святослав Піскун, Артем Пшонка, Генадій Васильєв, та Петро Мельник, а також колеги з різних куточків України і дружніх країн зарубіжжя, таких як Вірменія, Молдова, Росія і США.
Втім, чи то через велику зайнятість, чи то з якихось інших причин, але жоден із вищезгаданих українських діячів і чиновників на цей важливий захід не з’явився. Від генеральної прокуратури своєю присутністю конференцію удостоїв лише заступник генпрокурора України і колишній ректор Академії прокуратури Григорій Середа, а за депутатів Верховної Ради мусив віддуватись Юрій Мірошниченко. Чому всі інші достойні персони не знайшли часу завітати на такий поважний захід, важко зрозуміти. Чи то тема їм не підійшла, тому що про історію та сьогодення вони все знають, а про перспективи воліють не думати, чи то справді справ державної ваги так багато, що й передихнути нема коли. Дарма вони так. Іноді треба відпочивати. Тим паче, що в перерві між засіданнями гостей частували доброю кавою печивом і шоколадними цукерками.
Відкривав конференцію, як і годиться, господар, ректор Академії прокуратури Юрій Дьомін. Після його короткого вступного слова на трибуну запросили заступника генпрокурора України Григорія Середу, що донедавна також був ректором Академії.
Він передав вітання від генпрокурора Пшонки, розповів про історію прокуратури, яка, як виявляється, бере свій початок не так від проголошення незалежності України, як від часів Петра І, який 1722 року видав указ про «стряпчих дел государевых» (такий підхід багато пояснює), розповів про сучасний етап розвитку органів прокуратури, реформування судочинства, декриміналізацію, формування єдиного реєстру досудових розслідувань і потребу схвалення нового закону про прокуратуру.
Наостанок заступник генпрокурора, зокрема, сказав: «Прокуратура була й залишається одним із традиційних для вітчизняної правової системи інститутів, який сприяє реалізації основних ідей Конституції, – держава існує для людей. З гідністю і сповна виконує своє призначення щодо захисту і свобод людини та громадянина».
Дивно, але після цих слів в залі ніхто не засміявся. Мабуть, не до нього. Всі лише з розумінням вслухалися у слова промовця. Хоча у світлі останніх подій сміх мав би бути істеричний, адже на тлі того, що коїться в країні, сентенції на кшталт: «держава існує для людей» та «з гідністю і сповна виконує своє призначення щодо захисту і свобод людини та громадянина» звучать коли не цинічно, то відверто в унісон з реальністю. Хоча, можливо так і треба.
Подальші виступи гостей зводились здебільшого до привітань колег загалом і Академії зокрема. Навіть депутат Юрій Мірошниченко, який забіг на хвилинку після перерви на каву і той був лаконічним, як справжній юрист. Розповів про законодавчу роботу депутатів і, зокрема, про реформи, які має намір провести влада, та попросив прокурорів допомогти народним обранцям творити якісніші закони. Спираючись на досвід, який «накопичила прокуратура», законотворцям, мовляв, легше буде продукувати правильні законопроекти.
Втім, найціннішою виявилася коротка, але змістовна промова керівника сектору юстиції та правосуддя Представництва Європейського Союзу в Україні Андрія Співака. Чому найціннішою? Тому що пан Співак говорив про гроші, які Євросоюз виділяв і виділятиме на реформування української юридичної системи. Так, торік Євросоюз інвестував в українське правосуддя понад €11 млн. Наступного року розмір інвестиції сягне €10 млн. І це у скрутні кризові часи…
Таку щедрість навіть альтруїзмом назвати складно. Напевно, європейці затялись не на жарт і хочуть, хоч там що, але хоч в чомусь нас підігнати під свої стандарти. Затялись –хай інвестують. Мабуть, вони не знають нашого головного життєвого принципу про те, що горбатого гріб вирівняє. Але водночас хіба не приємно, коли про тебе дбають? Гляди, та й над словами про те, що прокуратура «з гідністю і сповна виконує своє призначення щодо захисту і свобод людини та громадянина» сміятися не захочеться, тому що вони раптом почнуть відповідати реаліям. У це, звісно, наразі складно повірити, але у світі ще й не такі дива трапляються.