Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
18 вересня, 2012   ▪   Юрій Гук   ▪   Версія для друку

Нові опричники: справа Pussy Riot активізувала сучасних чорносотенців у Росії

Резонанс від вироку у скандальній справі панк-групи Pussy Riot не те що не стих, а дедалі набирає обертів, перетворюючись на нову хвилю з далекосяжними наслідками. Ситуація виходить на новий рівень, про який раніше серйозні аналітики не говорили. Хіба щось подібне можна було прочитати в «антиутопіях»
Нові опричники: справа Pussy Riot активізувала сучасних чорносотенців у Росії

Після «протестного перфомансу» учасниць групи Femen, які спиляли Поклінний хрест у Києві, встановлений жертвам НКВД і Голодомору, акція «Крестоповал» набула поширення у Росії. Кілька хрестів вже спиляно, на стінах деяких православних храмів з'явилися образливі для церкви написи, що заразом вимагають звільнення засуджених дівчат.

Реакційні кола російських політикуму і православ'я дістали привід для боротьби з «безбожниками». Причому не якимись ненасильницькими заходами, як «молитовні стояння», а за допомогою силових формувань на кшталт «православних дружин». За словами керівника Російського православного руху «Святая Русь» Івана Отраковского, останні формуватимуться з добровольців і покликані боротися з «агресивними діями проти священиків і блюзнірськими діями проти святинь».

Втім, трохи пізніше, він значно розширив «коло завдань» своєї організації, заявивши: «Пора нагадати боговідступникам і богоборцям, що ми господарі на нашій землі, і заборонити будь-які блюзнірські, образливі дії і висловлювання щодо православної віри і нашого народу будь то: будь-яке «мистецтво», ходи, вчення та інше, що несе в собі богохульство, єресь, розтління, розпусту».

Зважаючи на такі слова, неважко здогадатися, що за бажання православні консерватори під це поняття можуть підвести майже будь-який небажаний для себе прояв суспільної активності. Правда, поки сама форма діяльності згаданих «дружин» офіційно обмежена всього-на-всього «патрулюванням» і «спостереженням» (тобто, якщо «дружинники» побачать якогось «порушника», то просто затримають його і викличуть поліцію).

Що робитимуть новоявлені «охоронці православного порядку» в разі, якщо порушник не захоче підкорятися формально цілком незаконним діям сторонніх осіб із обмеження власної свободи, можна лише здогадуватися. Те, що такі побоювання не є порожнім перебільшенням, свідчить нещодавній ексцес із «візитом ввічливості» бойовиків «православних дружин» до Музею еротичного мистецтва на Арбаті з цеглинами в руках. Чого можна чекати від них далі? Бризкання кислотою на надто оголені, на думку православних «ультрас», ніжки дівчат, чим бавилися в часи студентської молодості окремі лідери афганських релігійних рухів? (До речі, за «домостроївським» «дрес-кодом», не те що короткі спідниці в жінок, а, скажімо, й сорочки з короткими рукавами у чоловіків, попри будь-яку спеку, – це теж «неправославно».) Чи тотального нагляду за «підтриманням моральності» на вулицях зі штрафами й арештами в дусі іранського Корпусу вартових ісламської революції та їхніх добровільних помічників із числа студентів?

Кремль шукає нових союзників

Офіційні діячі РПЦ, попри імперську ідею «Русского міра» здаються справжніми «голубами» порівняно з багатьма православними активістами-мирянами, котрі справді вважають «святим» ката Івана Грозного і мріють «будувати нову Росію» за його рецептами аж до буквального відродження «опричнини», масових страт і атмосфери тотального терору.

Російська еліта після Пєтра І вела доволі ліберальний у побуті спосіб життя. Але це нітрохи не заважало царям старанно плекати консервативну допетровську культуру в широких масах, вбачаючи в цьому гарантію стабільності свого режиму. І джерело підтримки на випадок бунту частини еліти.

Що і відбувається нині з невдоволенням більшості мислячої інтелігенції, що гніздиться переважно в Москві та Петербурзі. Власне, справа Pussy Riot чітко розділила російське суспільство за принципом «ліберал – консерватор». На бік засуджених дівчат стали майже всі відомі політики Болотної площі, а ось помірні «патріоти» і «державники» вирок у цілому схвалили. З погляду пропаганди – це просто «королівський дарунок» владі, яка своїх супротивників може тепер звинувачувати не просто в «зламі підвалин» (під якими розуміє режим Путіна), а навіть у «образі віри».

І не варто спокушатися тим, що в храми навіть на Великодню службу ходять відсотків зо три населення країни – чимала кількість церкву відносно поважає. А вже якщо зусиллями потужної мізкопромивної машини із підконтрольних ЗМІ їм доведуть, що мова йде про «справжнє богохульство і богоборство», у Владіміра Владіміровіча буде сила-силенна варіантів.

Наприклад, використати проти опозиції чорносотенців, а самому встати нібито над сутичкою і навіть уславитися «миротворцем», щоб столична інтелігенція, змучена терором (і не завжди моральним) «православних дружин», сприймала на цьому тлі втручання світської поліції і армії як порятунок. Втім, не виключено і спроб перетворення Росії на монархію з цілком передбачуваною особою першого царя. До речі, «пророцтва старців» спеціально акцентують увагу на тому, що новий цар не буде з династії Романових. А останнім часом про можливість відродження монархії заговорили вже й офіційні речники РПЦ.

Московське середньовіччя проти «Русского міра»

З одного боку, сплеск російського «політправославія», поза всяким сумнівом, сприятиме активізації всілякої православної громадськості в Україні. На кшталт Союзу православних братств, який очолює скандально відомий Валентин Луківник. Його діяльність була офіційно засуджена керівництвом УПЦ ще кілька років тому. Втім, це анітрохи не заважає братству, як і раніше, користуватися широкою підтримкою одеського митрополита Агафангела, лідера проросійського крила в церкві.

З іншого боку, посилення консервативного радикалізму в РПЦ може, хоч як парадоксально, ще віддалити від неї церкву українську, більшість вірян і єпископату якої навряд чи зрадіють спробам відродження чорносотенства не лише в церковному, а й у суспільно-політичному житті.

Загроза сповзання РПЦ в Середньовіччя може спонукати навіть поміркованих «русофілів» УПЦ МП на подальше дистанціювання від Москви. А це, у свою чергу, може послужити додатковою причиною поступового зближення Української православної церкви з практикою помісних церков країн Східної Європи, де особливий консерватизм, та ще й з ознаками чорносотенства зазвичай не сприймається.

Тим самим духовному фундаменту прагнень Кремля відродити колишню СРСР-Російську імперію буде завдано чималих збитків. Що, втім, не означає відсутності наслідків радикалізації та фанатизації російської політики для України. Адже прагнення Кремля чи то зробити її своєю провінцією, чи то витворити з неї образ ворога однаково небезпечні для нашої держави.   


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено