Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
31 серпня, 2016   ▪   Спілкувалася: Ольга Ворожбит   ▪   Версія для друку

Що чекає на Узбекистан після Карімова. Коментарі правозахисників

Тиждень.ua поговорив із двома узбецькими правозахисницями Надєждою Атаєвою та Умідою Ніязовою про можливість зміни еліт в Узбекистані, наступників Іслама Карімова та роль Кремля у цьому виборі
Що чекає на Узбекистан після Карімова. Коментарі правозахисників

 

Надєжда Атаєва, голова асоціації “Права людини в Центральній Азії”
 

На що ми маємо зараз очікувати в Узбекистані? Чи буде якась зміна еліт?

Я б сказала, що ми очікуємо зміну влади, але не очікуємо зміни режиму. Два основні відомі нам претенденти є продуктами карімовського режиму.

Два можливих наступника Іслама Карімова — це прем'єр-міністр Шавкат Мірзійоєв і віце-прем'єр Рустам Азімов?

Так, це дві людини, які дійшли до цієї гонки. Хоча ситуація в Узбекистані така, що там в будь-який момент може з'явиться кандидат, про якого ми давно не чули або рідко бачили. Але на сьогодні там залишаються відомими два кандидата - Рустам Азімов і Шавкат Мірзійоєв. Час від часу називають ще кандидатуру голови Служби національної безпеки Рустама Іноятова. І ось буквально вчора ми отримали кілька повідомлень, де люди в паніці пишуть, що вже якщо не Карімов, то точно не Мірзійоєв чи Азімов. Нехай краще Рустам Іноятов. Мене це звичайно шокувало. Я запитую, чому Рустам Іноятов? Він же очолює один з найбільших каральних апаратів цього режиму. Чому ж до нього прокинулася така довіра?.

У цій ситуації люди міркують по-своєму: кажуть, що він вже в тому віці, що довго не просидить і може цього часу буде достатньо, щоб підготувати гідного наступника. Мірзійоєв відомий громадськості як людина, якій не можна довіряти, з яким ніхто не пов'язує позитивних економічних реформ, або якихось перетворень. Він — людина досить авторитарна, жорстка. Ніхто з ним не хотів би пов'язувати майбутнє нашої країни, тому я як громадянка Узбекистану, з жалем констатую той факт, що саме така людина сьогодні отримує підтримку в Кремлі і у впливових олігархів як Алішер Усманов.

Читайте також: Усі факти про можливу смерть Карімова

Ви сказали про підтримку в Кремлі ... Тобто вибір кандидата, який міг би очолити країну після Карімова, залежить від Кремля?

Кремль вибудовує своєрідну політику щодо країн Центральної Азії. Я ж не дарма підкреслила, що Мірзійоєв користується великою підтримкою з боку голови служби національної безпеки, а він сам родом із КДБ, у нього дуже тісні зв'язки з колегами в Росії і завжди ці зв'язки зберігалися. Росія в цьому сенсі чинить серйозний вплив в Узбекистані.

А як щодо опозиції?

Напередодні розпаду Радянського Союзу, після оголошення незалежності, з'явився Народний Рух Узбекистану. Це було дуже важливе явище в політичному і громадському житті нашої країни. В результаті виникли дві опозиційні партії: Народна партія Узбекистану «Бірлік», що в перекладі означає «єдність», а потім ще - Демократична партія Узбекистану «Ерк», що в перекладі «воля». Партію “Бірлік” очолив Абдурахім Пулатов, а партію «Ерк» Мухаммад Саліх. Саліх був альтернативним кандидатом на перших виборах президента Узбекистану. Він балотувався разом з Ісламом Карімовим і незабаром після виборів йому довелося припинити політичну активність і покинути країну. Нових політичних рухів в умовах, які склалися в країні, поки немає. Партії, які створені з ініціативи самої влади, не піднімають питання, що хвилюють суспільство.

Зараз залишилися критики режиму, невелика кількість правозахисників, які мужньо намагаються зберегти свою присутність всередині країни. Фундаментальні права цих людей вкрай обмежені — їм не вдається їздити навіть по самій країні. Над ними встановлено тотальний контроль. Вони звикають до того, що їх телефони прослуховуються і що кожен виступ по радіо і телебаченню лише погіршує їхню ситуацію.

В країні взагалі не існує незалежних профспілок, а одне з наймасовіших порушень прав людини, - це використання сучасних форм рабства під час сезону збору бавовни. Раніше до цього залучалися діти (близько 2-х мільйонів дітей), тепер «бюджетники» (лікарі, вчителі). При тому в країні існує багато безробітних, які могли б заробляти на збиранні бавовни, але в бюджеті для цього немає грошей.

Читайте також: Онуки Тамерлана

Чи може ситуація, про яку Ви говорите, змінитися у зв'язку зі зміною влади зараз?

Вона не змінитися — це точно. Карімов залишає у спадок такий стан, коли думки людей нічого не значать, а позиції каральних органів дуже сильні. Обов'язково будуть декоративні вибори нового президента, тому що в країні немає опозиції. Може, хтось погодиться бути альтернативним кандидатом, але це знову ж таки буде дуже декоративно. В країні немає людей, які могли б безпечно для себе представити нову програму, запропонувати новий розвиток країни і нову національно-економічну програму. Все це спадщина радянської влади. Комуніст Карімов лиш одягнув піджак демократа. Тому говорити, що з приходом Мірзійоєва або Азімова буде краще, не можна. Ми можемо очікувати розправу над конкуруючою стороною, може акредитацію отримають якісь ЗМІ або якісь помірні міжнародні організації. Я особисто не бачу ніяких ознак заспокоювати себе і мовчки чекати якихось змін.

Читайте також:  Узбецький демарш

Уміда Ніязова, керівник узбецько-німецького форуму захисту прав людини

Зараз говорять про дві найбільш імовірні кандидатури: Шавкат Мірзійоєв і Рустам Азімов. Кандидатура Рустама Іноятова майже виключається, по-перше через слабке здоров'я (у нього цукровий діабет) і його занадто відкидають представники різних угруповань. Він швидше розглядається як сірий кардинал, від підтримки якого і буде залежати до кого перейде влада.

Що стосується ймовірних наступників, то, на жаль, вони обоє погані. Хто б не прийшов, постарається зробити все, щоб зберегти нинішній стан справ, нічого не міняти. Ресурси країни в основному поділені і головне для нього не порушувати усталені корупційні схеми і внутрішні правила.

Зміна еліт і можливість для прояву опозиції в Узбекистані дорівнюють нулю. Для цього немає ніяких передумов, ані зовнішніх, ані внутрішніх. Система влади була вибудувана так, що коло влади занадто вузьке. Це відчувається сьогодні, коли ні у кого немає точної інформації про те, помер Карімов чи ні. Нічого не просочується назовні, два головних інформаційних агентства мовчать,

Закритість політичної влади майже на такому ж рівні як в Північній Кореї. На жаль, за 25 років опозиція тихо померла. Є тільки нечисленна ліберально налаштована група людей, що проживають в основному в Європі. Але найголовніше, в атмосфері інформаційної ізоляції сформувалася хвора нація. Я б назвала це феноменом Північної Кореї. Є щонайменше 2 мільйони узбеків, які працюють в Росії і живуть російським телебаченням. Для цих нещасних, які в своїх селах не мають ні електрики ні газу, Росія і Путін - майже досконалість.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.