За всіма законами зомбі-горору (точніше його найпримітивнішого варіанту – зомбі-трешу) зловісні потвори повстають то тут, то там, нагадуючи про себе в різний спосіб. Напередодні річниці Сталінградської битви постало питання про тимчасове (до свят) перейменування російського Волгограда назад на Сталінград. Відповідне рішення влади міста не забарилося. Але зомбі-треш цим не обмежився: активізувалося кампанія за повернення місту сталінської назви назавжди. І це не ініціативи якихось там рядових маргінальних сталіністів: серед лобістів нового Сталінграда – і голова Ради Федерації Валєнтіна Матвієнко, і «свящєнноначаліє» РПЦ.
Волгоград-Сталінград випустив джина з пляшки: і ось уже «отєц народов» з’явивсь у Харкові: прикрашений його портретом трамвай катався вулицями міста (знову – таки на вшанування тієї самої битви). Вилізли на-гора поціновувачі й інших сталінських «звитяг»: з «пєснямі і пляскамі» пройшло cвяткування 75-ї річниці Усольлагу. Один із ветеранів відомства у своїй урочистій промові підкреслив актуальність і значущість «досягнень» ГУЛАГу: «В какое лихолетье был образован Усольский ИТЛ, через сколько тяжких испытаний прошел! Какое мужество за это время проявили его руководители, аттестованый и вольнонаемный состав».
За «воскреслим» Сталіним заворушився й «вічно живий» Лєнін. Причому не в московському мавзолеї, а на центральній площі Донецька. Тамтешній Ілліч, точніше його кам’яна статуя, завів акаунт на Twitter і пише поки що різний аполітичний спам, але згодом може висунути якусь свіжу ініціативу: наприклад перейменування Донецька назад на Сталіно.
Випадає із цієї загальної картини зомбі-трешу хіба що Вадим Колесніченко, який додає в усю цю історію з поверненням із пекла червоних вождів нотки комедії абсурду. Палкий шанувальник усього російського й радянського поквапився внести законопроект до ВР про вшанування Сталінградської битви 1 лютого (сам ювілей припав на 2 число місяця). Оскільки в цей час Рада не засідала, ініціативу Колесніченка можна розглядати хіба як намір ушанування річниці за «старим стилем», якого в СРСР, щоправда, не дотримувались.