«Новий початок» – таким був один із слоганів передвиборчої кампанії Ангели Меркель у 2005 році. Ті вибори справді ознаменували новий початок для німецької політики. За рік (хоч вже тривалий час німецькі політологи та політики закликають зроби це швидше) ера Меркель добіжить завершення. Ще під час останніх виборів Анґела Меркель оголосила, що ця каденція буде для неї останньою. Для партії лідерство Меркель завершилося ще у 2018-му, коли в ХДС підтримали на посаді наступницю Анґели Меркель Аннеґрет Крамп-Карренбауер (яку у німецькій пресі зазвичай називають АКК). Попри доволі сильні якості АКК як політика, їй не вдалося втриматися на лідерських позиціях і після невдалих виборів та коаліційних переговорів в Тюрингії, вона подала у відставку. Тепер партія в пошуках нового лідера, а Німеччина спостерігає за тим, хто стане новим кандидатом на керівництво країною у нову добу, про яку нині можна говорити лише як час «після Меркель».
Німеччина на чолі з Анґелою Меркель є ключовим членом переговорів щодо Донбасу, а канцлерка – ключовою особою у відстоюванні санкцій проти Росії. Тому для України вкрай важливо, аби наступником Меркель і у партії, і на посаді канцлера стала людина із тими ж баченнями і цінностями. В цілому коли ми говоримо про кандидатів на посаду глави ХДС, то апріорі говоримо про політиків, які дотримуватимуться критичного до Росії курсу, аж поки питання її агресії щодо України не буде вирішено. Тим не менш у трійці тих, хто заявив про своє бажання позмагатися за крісло нового лідера ХДС 25 квітня, є ті, хто готовий до м‘якішого курсу й ті, хто розуміє, що від таких змін покращень чекати не варто.
Читайте також: Криза в ХДС: хто прийде на місце Меркель
Наразі бажаючих позмагатися за крісло глави ХДС є три: Армін Лашет, Фрідріх Мерц та Норберт Реттґен.
Прем’єр-міністр землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет належить до першої категорії прихильників м‘якішого курсу. Ще в 2014 році він виступав проти «антипутінського популізму». В інтерв’ю агенції dpa у червні 2018 року, Лашет знову наголосив на схожій позиції: «У нас панує клімат, коли будь-кого із відмінною до загальноприйнятої щодо РФ точки зору оголошують «купленим Газпромом» чи прихильником російського президента Владіміра Путіна… Необхідно ж розглядати різні точки зору». У тому ж інтерв’ю він щоправда наголосив, що причин для скасування санкцій поки не існує.
Поки що, згідно з опитуваннями, Лашет серед трьох кандидатів, що оголосили про свою участь у цьому політичному змаганні, має найменше підтримки. Щоправда натомість йому вдалося досягти того, чого не змогли інші – заручитися підтримкою супротивника. У вівторок, 25 лютого, він з‘явився на прес-конференції разом із міністром-охорони здоров‘я Єнсом Шпаном. Останній заявив про підтримку кандидатури Арміна Лашета. У разі перемоги Шпан обійме посаду віце-голови партії. Для тих, хто слідкує за німецькою політикою, такий союз видається доказом уміння обох політиків домовлятися та забувати минулі непорозуміння. Адже саме Лашет у 2014 році не підтримував вступ Шпана до президії ХДС. Тоді він підтримував іншу кандидатуру – тодішнього міністра охорони здоров’я Германа Грьохе. На прес-конференції у Берліні 25 лютого, обидвоє говорили про передусім економічний розвиток Німеччини та «потребу залишатися індустріальною країною». З точки зору позицій, які займають Армін Лашет та Єнс Шпан, то їх можна віднести до партійної «середини», а от Фрідріх Мерц, який змагається за посаду очільника партії не вперше, є представником консервативного крила.
Під час прес-конференції з нагоди висування своєї кандидатури на посаду голови ХДС, яка також відбулася у вівторок, Мерц окрім економічних питань, окреслив ще питання внутрішньої загрози для Німеччини. «Впродовж багатьох років ми в цій країні недооцінювали проблему правого радикалізму», – заявив він під час прес-конференції. Мерц прагне повернути ХДС консервативного виборця, який, після того як партія дещо змістила свої ідеологічні позиції ліворуч, перейшов до радикальної «Альтернативи для Німеччини». Згідно з опитуванням, проведеним агентством Civey та опублікованим 20 лютого, саме Мерц поки що має найбільше шансів перемогти на виборах голови ХДС. Серед прихильників ХДС/ХСС Фрідріх Мерц лідирує зі значимим відривом і має 36,8% підтримки, у той час як Лашет 9,2%.
Фрідріх Мерц є одним із найбільших критиків Росії в ХДС. Окрім особистих переконань, це ще може бути зумовлено й тим, що до повернення в політику він 10 років очолював організацію «Атлантичний міст» (Atlantik-Brücke), мета якої полягає в налагодженні німецько-американського порозуміння та атлантизму. Тож, за таких умов цьому політикові навіть властиво бути критичним до Росії.
Читайте також: Die Welt: Про що йдеться Меркель
Друге місце в опитуванні займає Норберт Реттґен, який має 28% голосів. Реттґен був першим, хто ще минулого тижня оголосив, що висуває свою кандидатуру на цих перегонах. В українському питанні та російсько-німецьких взаєминах цей політик, який з 2014 року є главою комітету у закордонних справах Бундестаґу, має чи не найбільш конкретну та критичну до Росії позицію. Так, нещодавно він закликав посилити санкції проти Росії через авіаудари по провінції Ідліб в Сирії. Під час кризи в Керченській протоці виступав за посилення санкцій щодо РФ. У той же час, Фрідріх Мерц навіть ставив під питання будівництво «Північного потоку-2» через російську агресію в Керченській протоці. Реттґен щоправда також критикував президента Петра Порошенка в час його каденції через безуспішну боротьбу з корупцією. Реттґен також стоїть на «трансатлантичних» позиціях німецької зовнішньої політики. В інтерв`ю газеті Zeit після оголошення про свою участь у перегонах Норберт Реттґен виділяє «трансатлантичність» свого бачення міжнародної політики та потребу співпраці зі США і налагодження її навіть за нинішніх умов.
Нинішня прискіплива увага до того, хто очолить партію Меркель, пов‘язана також із тим, що ця ж людина поведе партію на вибори у наступному році. Трохи більше року тому Аннеґрет Крамп-Карренбауер обирали також з огляду на цей факт. Цього разу часу до початку передвиборчої кампанії все менше, тому ймовірність того, що саме новообраний політик буде “spitzenkandidat” або ж кандидатом на посаду канцлера від ХДС дуже висока. Окрім того, рейтинг у християнських демократів далекий від того, з яким вони перемогли на останніх виборах. Згідно з останнім опитуванням ARD-Deutschlandtrend, проведеним infratest dimap 11-13 лютого, партія має лише 26% підтримки. На другому місці партія «Зелених» із 22%, партнери ж ХДС по Великій коаліції – соціал-демократи – мають зовсім низький рівень підтримки – лише 16%, що тільки на два пункти більше, а ніж в «Альтернативи для Німеччини». З огляду на це, одного із лідерів «Зелених» (партія вже традиційно має «пару» лідерів) Роберта Габека також вважають ймовірним претендентом на посаду канцлера. Загалом на посаду канцлера можуть бути претендентами обидва лідери “зелених”: і Роберт Габек і його колега по керівному дуету Анналена Бербок. Проте Габек є більш впізнаваним, до того ж, за опитуваннями, він один із найбільш улюблених політиків Німеччини.
Читайте також: Die Welt: Відхід регентки
Хоч згідно з даними останнього опитування для чорно-зеленої коаліції (коаліції «зелених» та ХДС/ХСС) може дещо не вистачити підтримки, німецькі аналітики та журналісти не відкидають такий розвиток подій. Зокрема, після такої коаліції в Австрії було багато розмов про те, що цей досвід міг би стати прикладом для Німеччини. Роберт Габек однак рішуче відкидає, що «австрійське диво» могло би стати прикладом для Німеччини. Для цього є кілька причин. По-перше, німецькі «зелені» мають значно ширший рівень підтримки і на разі роблять ставку на те, щоб зайняти нішу, яку залишили соціал-демократи і перетворити себе із партії із вузько окресленими інтересами у народну. По-друге, погоджуватися наперед на позицію молодшого партнера не зовсім розумна стратегія з точки зору майбутніх виборів. Щодо українського питання, то «зелені» з ним чудово ознайомлені і серед німецьких партій мають чи не найдовший досвід співпраці з Україною. Зокрема, через Чорнобильську катастрофу. До 1986 року німецькі «зелені» активно повідомляли про небезпеку атомної енергетики, після ця небезпека стала реальністю і частиною їхньої політики. З часу українсько-російської війни представники німецьких «зелених» в Бундестазі та Європарламенті активно просувають українське питання та протидію російській агресії в своєму порядку денному. Під час останнього візиту до Берліна Володимир Зеленський зустрічався не лише із канцлеркою Меркель, президентом Штайнмайєром та представниками уряду, але й головою німецьких «зелених» Робертом Габеком. Це неабиякий позитив для України. Президент України став першим президентом іноземної держави, який відвідав штаб-квартиру німецьких «зелених» після обрання Габека та Бербок лідерами партії. По закінченні зустрічі Роберт Габек налогосив, що санкції проти Росії повинні діяти стільки, скільки на це будуть причини.
Найбільша політична боротьба все ще попереду і є небезпеки у вигляді праворадикальної АдН, яка має проросійський порядок денний в українському питанні, і цілком може отримати фактично стільки ж підтримки, як і СДПН. Тим не менш, можна також сміливо говорити про те, що основні кандидати, які творитимуть зміни в німецькій політиці після Ангели Меркель, мають співзвучні із нею погляди на ситуацію в Україні.