"На Мінпаливенерго тих, хто найекономініше палив дрова у діжках, на Мінагрополітики тих, хто найбільше хліба і сала на Майдан привіз, на міністра економіки, хто більше грошей в скриньку назбирає", – діляться політичною технологією у соціальних мережах. Втім, насправді не спостерігається навіть такої логіки.
Зі сцени лунають гучні слова про те, що до влади повинні прийти "не політики, а професіонали". Деякі кандидатури дійсно викликають захоплення – це, зокрема, спроба просунути Олега Мусія у МОЗ, віце-прем'єр з гуманітарних питань Ольга Богомолець, аграрій Олександр Мирний на посаді міністра АПК, Тетяна Чорновіл у ролі голови Антикорупційного бюро, Сергій Квіт на посаді міністра освіти…
Але чимало й питань. Так, зайняти посаду міністра юстиції пропонують маловідомому депутату від "Батьківщини" Павлу Петренку. "Допомагав витягувати наших хлопців", – пояснюють таку довіру зі сцени. Це тут робив кожен другий… Кандидатом на посаду міністра молоді і спорту стає Дмитро Булатов, який, при всій безмежній повазі, має доволі опосередкований стосунок як до спорту ("займався вейкбордингом", – підказує Вікіпедія), так і до молоді (хоча, звісно, він батько трьох дітей). Міністром культури має стати Євген Нищук. Ок…
Завдяки цьому роздача відверто тимчасових посад (адже цілком очевидно, що протримається цей Кабмін, у кращому випадку, до президентських виборів) нагадує дещо хаотичну роздачу медалей. Чи то просто кинуту Майдану кістку – ну, ось, активісти при владі. Це мало б право на життя, бодай і прогнозовано недовге. Але ж кандидатури висуває не Майдан. Та й "погоджує" він завтрашніх урядовців так само, як "погодив" свого часу склад вельмишановної Ради Майдану, до формування якої люди на площі не мали жодного стосунку.
На сцену пробивається Ляшко. Здобувши собі слово згадкою про те, що він тут теж "дихав газом, стояв під гранатами і кулями", пан Олег, як і належить лідеру Радикальної партії, радикально пропонує вже завтра позбавити недоторканості всіх нардепів, а також відправити всіх керівників спецпідрозділу "Беркут" та лаву підсудних. Туди ж – пересічних бійців. Винних – у в'язниці. Тих, хто не встиг пополювати на свій народ – звільнити із "вовчим білетом", який не дасть їм знов працювати у МВС. Терміново стати кандидатом на посаду міністра внутрішніх справ – замість Авакова – йому чомусь не пропонують. На прощання Уінстон Черчілль-Ляшко обіцяє українцям "піт, кров, сльози і важку працю" на благо країни. І йде собі. Певно, працювати.
Далі сцені Майдану з'являється один з сотників . "Піт, кров, сльози і важку працю" він обіцяє політикам. "Якщо вони нас зрадять – ми прийдемо до кожного особисто і спитаємо: за що загинули наші хлопці?", – підкреслює боєць. Наголошує на необхідності жорсткого контролю над посадовцями, які "ще не встигли далеко відійти від цієї сцени". Закликає Майдан не розходитись до стабілізації ситуації у країні.
Якщо не розходимось – то можна й посваритись. На сцену підіймається ще один сотник. Він, пояснює, хотів би побачити біографічну довідку кожного з кандидатів на посади й почути, якими будуть перші 10 кроків кожного з міністрів – інакше як їх погоджувати? І взагалі, нумо всі разом до Ради на десяту ранку! Бо революцію зливають! Нас зливають!
"Ніхто нікого не зливає", – запевняє сотника №2 та й всіх присутніх сотник №3, який бере мікрофон наступним. І взагалі – сотника №2 він не знає. Це "бо зна хто". "Бо зна хто" виглядає ображеним, але особливо не сперечається.
Про ситуацію на дорогах намагається доповісти Андрій Дзиндзя. В нього ввічливо забирає мікрофон сотник №4 – Володимир Парасюк, хлопець, що переломив хід революції, коли тиждень тому заявив, що жодних компромісів з владою не буде. Його не влаштовує Аваков на посаді міністра МВС. "Завтра міністр МВС має бути інакший!", – висуває вимогу хлопець. Щоправда, на штурм не кличе. Та й у відповідь запитання, хто підтримує кандидатуру Авакова, підіймається чимало рук. Хоча показник це, звісно, непевний…
"Хтось комусь не подобається"… І це цілком природня ситуація. Так розмірковує мудрий Левко Лук'яненко. Втім, на тому, що біографічні довідки та плани дій завтрашніх міністрів зайвими не були б, він також наполягає. Міністри ділитись з народом планами не поспішають. Зробити це просто зараз готовий тільки Ніщук.
Читайте також: Представники Ради «Майдан» про майбутнє протестів, збереження барикад і співпрацю із політиками
Тим часом на сцену виходять звільнені батько й син Павліченки. Старшому важко говорити. Пояснює Майдану – відчуває, що під час революції мав би стояти тут, у перших лавах. "Замість мене помирали наші діти", – каже чоловік, якого разом із сином звинуватили у вбивстві судді. – "Наша свобода омита кров'ю"…
Революція, яка ще кілька хвилин тому починала перетворюватись на фарс, знов стає справжньою. Звучать молитви. На сцену один за одним підіймаються сотники. Молоді і старі, львів'яни та макіївчани. Польовий командир вісімнадцятої сотні. Командир дев'ятнадцятої. Командир двадцять першої… Всі, крім тих, хто зараз на чергуванні. Крім тих, хто зараз на небі.
Пів на дванадцяту. Янукович у відставці. Тимошенко на волі. У парламенті є більшість. Серед міністрів є активісти. А за барикадами немає "Беркуту"… Отже, завтра точно буде новий день. Ще один день Євромайдану, одним з головних гасел якого були і лишаються прості слова "разом і до кінця". Тепер, можливо, щасливого.