“Центрист та політичний новачок переміг свою праворадикальну суперницю”, – пише американська The New York Times. Як відзначає видання, 39-річний Макрон буде наймолодшим президентом за усю 59-річну історію П’ятої Республіки.
“Результати президентських виборів у Франції вийшли за межі національної політики. Це була глобалізація проти націоналізму. Це було майбутнє проти минулого. Відкритість проти закритості", – пише у своєму матеріалі для цього видання Адам Носсітер.
Проте, на думку оглядача, Емануель Макрон здобув свою "переконливу перемогу, оскільки був носієм унікальної французької історичної та культурної спадщини”. Окрім того, у Франції багато виборців хотіли змін, але були неприємно вражені тим популістичним гнівом, який перевернув політику у Британії та США".
"Його перемога принесла радість європейському політичному істеблішменту, особливо зважаючи на те, що перемога Ле Пен занурила б Європейський Союз у кризу. Але врешті 39-річний колишній інвестиційний банкір та ненатхненний агітатор Макрон, виграв завдяки вдачі, неочікуваній демонстрації політичної майстерності та вкоріненим страхам та презирству, яке більшість французів все ще відчувають до Ле Пен та її партії Національний Фронт", – пише Носсітер.
Читайте також: Франція обрала помірковане політичне новаторство
На думку автора статті, фінальна і правильна ставка Макрона була на те, що французькі виборці, як і в деяких інших країнах відчували відразу до мейнстрімних партій, розцінюючи їхню політику як помилкову для вирішення французьких проблем. “Він себе позиціонував центристом, опираючись на лівий та правий спектр, балансуючи між захистом французької держави всезагального добробуту та м’якою підтримкою для бізнесу, намагаючись побороти французьке безробіття та стагнацію виробництва”, – наголошує автор матеріалу. Однак, він також додає, що без потужної партії, на яку він міг би опиратися, найближчою перешкодою для Макрона можуть стати парламентські вибори у Франції у червні.
“Справжнім переможцем цього дня виборів є Анґела Меркель”, – пише Die Welt. Німецьке видання, здається, не мало на меті ретранслювати думку суперниці Еммануеля Макрона на виборах у Франції праворадикальної Марін Ле Пен, яка напередодні виборів заявила, що в будь-якому разі Францією керуватиме жінка після цих виборів. “Або я, або Меркель”, – заявила тоді Ле Пен. Насправді в той же день вибори відбулися і в одній із німецьких земель, Шлезвіґ-Голштейні. У цій землі, зазвичай, перемагають соціал-демократи. Партія ж Меркель, ХДС, там цього разу отримала перемогу. Але так чи інакше, і французькі, і німецькі вибори 7 травня – це перемога для німецької канцлерки.
“Чи перемога Еммануеля Макрона означає перемогу над популізмом у Європі”, запитує оглядачка CNN Джейн Меррік. Вона ж відповідає: “Не схоже”. Як пише журналістка, Макрон, коли відзначав у своїй промові по закінченні виборів “гнів, тривогу та сумнів” тих виборців, що голосували за Марін Ле Пен, то дав зрозуміти, що серйозно сприймає проблеми своїх виборців. Разом з тим, він продемонстрував, що усвідомлює, що “його історичний тріумф не здолав популізм”.
Результат Ле Пен, на думку, Меррік показує, що популізм залишається потужною електоральною силою.
Читайте також: Кремль спонукає Макрона до протистояння
“Її 34% голосів – це майже вдвічі більше, а ніж результат її батька Жана-Марі Ле Пена у 2002-му. Довготривалий прогрес Національного Фронту показує стабільну траєкторію зростання. Партія вважає, що може виграти до 40 місць на парламентських виборах через місяць. Перемога Макрона не знищила одним ударом ті проблеми, які Ле Пен може перетворити у голоси: імміграція, тероризм, безробіття та ідентичність”, – наголошує Меррік.
“У Парижі полегшення після перемоги Макрона особливо відчутне. Однак перші протести показують, що на нового президента очікує багато роботи навіть у своєму місті-опорі”, – пише німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Як пише видання, заклик Макрона „Ensemble, la France!“, що означає “Разом, Франціє” не мав того ефекту, на який від нього очікував 39-річний кандидат. “Справді, Париж об’єднався проти Ле Пен. Але у виборчу ніч у Парижі були також помітні глибокі розриви французького суспільства, які не швидко зможе залікувати навіть перемога Макрона”, – пише Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Про проблеми розділеного французького суспільства пише також і Томас Адамсон у американському виданні The Washington Post.
“Це буде короткий медовий місяць для новообраного французького президента Еммануеля Макрона”, – відзначає журналіст. “Наймолодший французький президент стикнеться з непростим завданням возз'єднання неспокійної і розділеної нації, яку роздирає занепокоєння тероризмом та хронічним безробіттям, і яка разом з тим зіпсована кампанією проти переможеної популістки Марін Ле Пен”, – продовжує він.
Одним із маркерів розділеності журналіст називає протести, які відбуваються сьогодні у Парижі. Їх організаторами є представники робітничих профспілок, які вважають, що прагнення Макрона сприяти бізнесу, поставить під загрозу права робітників.
“З точки зору політичної ефективності, Еммануель Макрон – це талановитим спринтер, який за три роки перетворився із маловідомого політика на переможця президентських перегонів у Франції”, – пише керівник відділу економіки польської газети “Rzeczpospolita” Кшиштоф Адам Ковальчик. Однак, на його думку, тепер, аби повернути своїй країні економічний успіх, він має здобути витривалість бігуна на довгі дистанції з перешкодами.
Читайте також: Лоран Шамонтен: “Присутність російської пропаганди у Франції — доконаний факт”
Серед перешкод журналіст знову називає червневі парламентські вибори та ослаблену французьку економіку.
“З точки зору Польщі, вибір Макрона – це хороша новина, оскільки він проєвропейський політик на відміну від Ле Пен. Однак є й негативний аспект, бо на посаді міністра економіки воював із конкуренцією з боку робітників із нашої частини Європи, змусивши використовувати французьку мінімальну оплату праці (йдеться про указ, який отримав назву La Loi Macron, згідно з яким іноземні компанії, що працюють на території Франції повинні платити своїм працівникам мінімальну зарплатню на рівні встановленому у Франції. Від цього постраждало багато польських перевізників, що працюють у цій країні – Ред.). На жаль, така політика може поширитися на всю Європу”, – зазначає Ковальчик.
Окрім того, у польській пресі, напередодні виборів також точилися дискусії щодо висловлювань Макрона в інтерв’ю одному із французьких видань. Там він звинуватив Польщу у “соціальному демпінгу” та “перемозі відмінностей у податковій системі”. Макрон тоді заявив, що оскільки “Польща порушує всі правила Євросоюзу”, то в разі свого обрання президентом “протягом трьох місяців буде прийнято рішення у польській справі” (маються на увазі санкції проти Польщі).