Brexit нарешті завершено. Після майже 50-річного членства у Європейському Союзі Велика Британія тепер сама по собі. За межами митного союзу і єдиного ринку, відрізана від фондів розвитку ЄС і без автоматичного доступу до європейської банківської, фінансової і страхової систем. Натомість Сполучене Королівство може запроваджувати власні правила щодо імміграції, торгівлі та відносин із рештою світу. Проте багатьом британцям, зокрема й тим, що голосували 2016 року за те, щоб стати першою країною, яка полишить ЄС, майбутнє видається непевним, туманним і біднішим.
До останнього нічого не було відомо. Майже рік тривали хаотичні переговори й політична полеміка. Ще кілька днів — і Британія вилетіла б із ЄС без торговельної угоди чи домовленостей про майбутні відносини. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки щодо останніх двох суперечливих питань: недобросовісна конкуренція і риболовля. Офіційний Брюссель був рішучо налаштований не дозволити Великій Британії перетворитися на «офшорний Сінгапур» — територію з низькими податками й поблажливими екологічними чи бюрократичними нормами, що дозволять фірмам виробляти товари дешевше й заполоняти ними ринок ЄС. Що ж до риболовлі, то Лондон не хотів, щоб європейські риболовні компанії мали доступ до британських вод, позаяк уряд вимагає повернення повного суверенітету над ними.
Читайте також: Життя після Brexit
У середині грудня скидалося на те, що угода взагалі зазнає краху через безвихідь щодо квот на риболовлю — ця індустрія забезпечує у Великій Британії близько 0,12% ВВП. Прем’єр-міністр Боріс Джонсон сказав, що готовий припинити переговори. Британським фірмам радили збирати запаси імпорту з Європи. Експортерам казали готуватися до істотного зростання тарифів на товари, призначені для Європи, у зв’язку з чим їхній експорт стане неконкурентоспроможним. Населення попереджали про тривалі затримки в портах та аеропортах, неспроможність виїжджати автівками за кордон і загрозу арешту в разі спроби вести бізнес у Європі без візи.
Урешті-решт угоду врятував, напевно, коронавірус. У середині грудня британські науковці й чиновники у сфері охорони здоров’я повідомили про виявлення мутації вірусу, що зробила його приблизно на 70% більш інфекційним і вже спричинила різке зростання випадків захворювання на COVID-19, особливо в регіоні, розташованому поряд із Францією. Париж відреагував 20 грудня, неочікувано закривши кордони для будь-яких пересувань зі Сполученого Королівства й одразу призвівши до кризи. Тисячі вантажівок скупчилися на шляху в Дувр — головний порт на маршруті до Кале — й мусили припаркуватися вздовж автомагістралей або з’їхати в поле. Без їжі, туалету й надії дістатися додому на Різдво водії з усієї Європи застрягли у своєму транспорті.
Зненацька громадськість Великої Британії збагнула, що таке триватиме тижнями, якщо не укласти угоду про Brexit. Без угоди про митні норми або торговельні квоти британські вантажівки застрягли б на невизначений термін. Експорт зайшов би у глухий кут, а життєво необхідні поставки медикаментів, харчів і промислових товарів перервалися б. Британці здійняли бучу. То ось що тепер означатиме для нас Brexit? Різко посилився тиск на Джонсона щодо необхідності підписати угоду.
Уряд відреагував швидко. Почалися цілодобові переговори з Францією про відкриття французьких портів. Спочатку Париж пропускав тільки французьких громадян, але потім погодився дозволити в’їзд усім водіям — тільки якщо вони здали тест на COVID-19 і можуть довести, що не мають вірусу. Тоді Джонсон узяв переговори про Brexit під особистий контроль і полетів у Брюссель на зустріч з Урсулою фон дер Ляєн — президенткою Європейської комісії. Вони разом пообідали (рибою, як належить), але так і не дійшли згоди стосовно риболовлі. Офіційних британських та європейських представників, що вели переговори, відсунули на задній план, і Джонсон та фон дер Ляєн перенесли дедлайн і далі домовлялися телефоном.
Читайте також: Погано для нас. Погано для наших друзів
Зрештою, 24 грудня необхідні компроміси знайшлися, й угода сформувалася. Країна зітхнула з великим полегшенням. Британський уряд із блискавичною швидкістю провів дебати про умови й ухвалив угоду, що містить понад 1200 сторінок детальних норм та охоплює кожнісінький аспект майбутніх відносин, і то на наступний день після Різдва. Лейбористська партія неохоче погодилась підтримати уряд. Лідер партії сер Кір Стармер заявив, що угода була «тонка», але це краще, ніж без угоди. Шотландські члени парламенту проголосували проти угоди, позаяк Шотландія не підтримувала Brexit на референдумі 2016 року, і кілька лібералів, налаштованих проти виходу з ЄС, теж проголосували проти.
У багатьох аспектах Велика Британія, попри побоювання, дістала сприятливіші умови торгівлі та відносин із ЄС. Не буде квот на обсяг торгівлі між двома сторонами, не запроваджено й жодних тарифів. Однак на британських експортерів чекає значно більше паперової роботи, і знадобляться сертифікати, щоб засвідчити відповідність товарів стандартам ЄС. Митні перевірки триватимуть значно довше.
Проте найвідчутніші наслідки Brexit у довгочасній перспективі будуть радше політичними, ніж економічними. Велика Британія зможе визначати власні зовнішньополітичні цілі, укласти нові торговельні угоди з іншими країнами і впроваджувати власні стандарти й норми майже в усіх аспектах повсякденного життя. Певною мірою Сполучене Королівство втратить вагу: матиме менше впливу у Вашингтоні, адже більше не вважатиметься мостом до Європи. Хай там як, Адміністрація Байдена менше підтримуватиме Brexit (сам новообраний президент США вважає, що це кепська ідея) і не погодиться укласти нову сприятливу для торгівлі угоду. Як член Ради Безпеки ООН, Велика Британія стане менш впливовою порівняно з іншим європейським членом — Францією, що представлятиме решту Європи. Із другого боку, Лондон буде вільний робити власні ініціативи, як-от проводити конференцію ООН зі зміни клімату в Глазго цього року або займати жорсткішу позицію щодо Китаю. В одному напрямку Brexit уже дозволив Великій Британії рухатися швидше: вона вакцинувала більше людей від COVID-19, ніж будь-яка країна ЄС, позаяк затвердила вакцини раніше і швидше почала програму масового вакцинування. Понад 2 мільйони британців уже отримали щеплення, натомість у Франції — не більше кількох сотень.
Читайте також: Хто переможці?
Британський уряд також швидко вжив заходів, щоб тривала нормальна торгівля з іншими державами, підписавши угоди з такими країнами, як Туреччина й Україна. Укладена торік угода з Києвом ознаменувала суттєве посилення співпраці у сферах оборони й політики, а також торгівлі.
Більшість людей у Великій Британії не відчули особливих змін, відколи Brexit набрав чинності, — переважно тому, що їх хвилює боротьба із COVID-19 і тривожне зростання кількості випадків інфікування. Останнім часом подорожей у Європу було обмаль, і торгівля за Ла-Маншем сповільнилася з огляду на карантинні обмеження на подорожі за кордон і з огляду на те, що багато британських компаній уже запаслися імпортованою з ЄС продукцією, адже побоювалися, що угоди не буде.
Люди, що виступали проти Brexit, тепер неохоче змирилися, що назад дороги немає. Нині головне — укласти якомога більше окремих двосторонніх угод із Брюсселем, щоб не втратити поки ще можливих зв’язків, особливо в таких напрямках, як співпраця поліції, захист довкілля й студентські програми обміну. Однак, згідно з опитуваннями, більшість виборців тепер вважає, що Brexit був помилкою, і шкодує про вихід із ЄС. Уже сформувалось невеличке угруповання, що почало кампанію за поновлення членства Великої Британії в ЄС. Однак після такого безладу, конфліктів і політичних суперечок мине багато-багато років, перш ніж подібне стане можливим.